Рішення № 136905801, 25.05.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/886/26

Провадження №2/477/1354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Сеніній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, відповідно до якої позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . Після смерті батька вона як спадкоємець першої черги своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок, який належав померлому на праві власності.

Також зазначила, що за життя її батько збудував будинок АДРЕСА_1 , будівництво якого було завершено орієнтовно у 1970 році.

На час відкриття спадщини у будинку були зареєстровані та проживали позивачка, яка є донькою спадкодавця, та його дружина ОСОБА_3 , яка відмовилася від прийняття спадщини, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою.

У визначений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапеги О.П. з питання прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду.

Позивач до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Просила задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач - Галицинівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області свого представника до суду не направила, надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.11.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Прибузьке Вітовського району Миколаївської області, актовий запис № 107, виданого виконавчим комітетом Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

На день відкриття спадщини з спадкодавцем ОСОБА_2 відповідно до довідки виконавчого комітету Галицинівської сільської ради №2/482-02-42 від 25.11.2025 року у житловому будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 -дружина померлого та ОСОБА_1 - донька померлого. Сам ОСОБА_2 знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком позивачки (після одруження ОСОБА_1 ) зазначений ОСОБА_2 . У відповідності до змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.08.2009 року підтверджується зміна прізвища позивачки із ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Як вбачається із змісту технічного паспорту за реєстраційним номером НОМЕР_4 , будинок садибного типу розташований у АДРЕСА_1 , рік побудови - 1990.

Зі змісту копії спадкової справи №57/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , заведеної 12.04.2019 року за заявою спадкоємця ОСОБА_1 , яка своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , у зазначеній справі міститься заява до нотаріальної контори від дружини спадкодавця ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини, яка своєчасно подана та прийнята нотаріусом.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру за №56771675 від 08.07.2019 у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності заповіту, складеного ОСОБА_2 , відсутня.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру за №56771663 від 08.07.2019 року у Спадковому реєстрі наявна інформація щодо реєстрації спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Сапега О.П., а також інформація щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 щодо майна померлого ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належала спадкодавцю.

Приватним нотаріусом Сапегою О.П. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на цей будинок, відсутністю інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного нерухомого майна.

Відповідно до змісту технічного паспорту від 30.12.2025 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , цей будинок має загальну площу 93,9 кв. м, з прибудинковими спорудами.

Із виписки з погосподарської книги Прибузької сільської ради, яку надано до суду відповідачем, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , головою домогосподарства зареєстровано ОСОБА_2 , членами домогосподарства: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зазначений житловий будинок побудований орієнтовно в 1990 році, свідоцтво на право власності на цей житловий будинок не видавалось.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статті 1261-1265 ЦК України визначають коло осіб, що входять до першої, другої, третьої, четвертої та п`ятої черг спадкоємців за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Галицинівська сільська рада, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Галицинове, вул.Центральна, 1, ЄДРПОУ 22440768.

Суддя Л.М. Семенова