Ухвала суду № 136905576, 25.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4009/26

Провадження № 1-кп/466/706/26

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

«25» травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

головуючої судді ОСОБА_1

учасники провадження:

секретар ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_4

захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8

законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні №12026141380000159 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357, ч.2 ст. 361 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який внесений 10 лютого 2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026141380000159, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357, ч.2 ст. 361 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на два місяці, оскільки такий закінчується 04 червня 2026 року та завершити судовий розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, а ризики, які обгрунтовують обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 такого запобіжного заходу, не зменшились.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, як зазначено у п. 219 рішення Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до умисних тяжких злочинів проти власності, а санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, востаннє: 19.11.2025 Галицьким районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.; 30.01.2023 Залізничним районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

При цьому судом враховується, що призначені вироками судів покарання у виді штрафів обвинуваченим ОСОБА_7 досі не сплачені, що свідчить про його стійку небажаність ставати на шлях виправлення та виконувати судові рішення.

Крім того, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова відносно ОСОБА_7 наразі перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях: №12023142380000849 від 08.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України; №12025142380000289 від 02.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України; № 12025142380000433 від 06.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 не працює та не навчається, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків як стримуючого чинника. У нього не встановлено тяжких хвороб чи інвалідності, які б перешкоджали утриманню під вартою. Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому злочини за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 66 560,00 грн.

Наразі ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 361 КК України. Межі розміру застави визначаються ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Позиція ЄСПЛ стосовно обрання судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру чітко прослідковується у рішенні від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain). У цьому рішенні Суд підтвердив, що визначенню суми застави уповноважені органи влади повинні приділяти стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, за певних обставин є цілком обґрунтованим врахування суми збитків, у заподіянні яких особа обвинувачується.

Для того, щоб розмір застави міг забезпечити належну процесуальну поведінку, суд, враховуючи положення статей 177, 178 КПК України, має раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу та тяжкістю злочину. Виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини.

Аналіз викладеного та встановлених у судовому засіданні обставин дає підстави для висновку, що матеріали кримінального провадження у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж провадженні.

Також суд враховує, що потерпілим ОСОБА_10 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 53 140,00 грн та моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн (загалом 123 140,00 грн).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зі спливом часу ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися, а навпаки збільшилися з урахуванням виявлених даних про схильність обвинуваченого до вчинення нових правопорушень (наявність інших незавершених судових процесів щодо нього) та ризику продовження протиправної поведінки. Зважаючи на особу обвинуваченого, тяжкість загрожуваного покарання, його вік, задовільний стан здоров`я, а також необхідність забезпечення цивільного позову та співмірність застави із сумою завданих збитків, суд вважає за необхідне визначити заставу у більшому розмірі, ніж той, що був встановлений раніше ухвалою слідчого судді від 06.04.2026.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити строк тримання під вартою строком на 60 днів з 25 травня 2026 року до 23 липня 2026 року включно із визначеним розміром застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень) з покладенням обов`язків, які передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176- 178, 194, 196, 331, 371,372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з 25 травня 2026 року до 23 липня 2026 року включно, з визначенням застави у 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120,00 гривень.

При звільненні з-під варти у зв`язку із внесенням застави у вказаному судом розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім обов`язків, визначених у ч.7 ст.42 КПК України, такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду, відділу поліції, прокуратури;

- не відлучатися за межі міста проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання і місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що у випадку невиконання ним вищезазначених обов`язків йому може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що вони зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки.

У разі невиконання обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Строк дії ухвали та визначених нею обвинуваченому обов`язків становить 60 днів і обчислюється з 25 травня 2026 року до 23 липня 2026 року включно.

Скерувати копію ухвали у Львівську УВП № 19 Державної пенітенціарної служби України за місцем утримання обвинуваченого.

Вручити копію ухвали обвинуваченому, прокурору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення, обвинуваченим, який утримується під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 25 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1