Рішення № 136905296, 28.05.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/346/26

НП: 2/453/506/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»;

відповідачка - ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог - про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у порядку представництва, котре за довіреністю здійснює Деркач О.Р., сформувавши документ в системі «Електронний суд», 27.02.2026 року подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 16.04.2013 року, у загальному розмірі 54 248 грн. 50 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за пред`явлення цієї позовної заяви до суду, у розмірі 2 662 грн. 40 коп., позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» при ухваленні рішення у справі просить стягнути на його користь з відповідачки ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2012 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву б/н, на підставі якої 16.04.2013 року отримала перший платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , типу «Універсальна Gold», строком дії до 02/17. Після завершення строку дії цієї картки, відповідачка ОСОБА_1 послідовно отримувала нові картки того ж типу: № НОМЕР_11 (строк дії - 05/20), № НОМЕР_2 (строк дії - 06/21), № НОМЕР_3 (строк дії - 07/21). 08.08.2019 року відповідачка ОСОБА_1 власноруч підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у редакції від 19.02.2019 року (затверджена протоколом правління банку № 8), якою погодила наступні умови: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; кредитний ліміт - до 75 000 грн. 00 коп. (карта «Універсальна Gold»); строк кредитування - 12 місяців із пролонгацією; процентна ставка - 40,8 % річних; мінімальний обов`язковий платіж - 5,0 % від заборгованості (не менше 100 грн. 00 коп.) щомісяця, а у разі прострочення починаючи з другого місяця - 10 %; відповідальність за прострочення - проценти від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі, погодженому сторонами. На підставі цього договору, відповідачка ОСОБА_1 08.08.2019 року отримала кредитну картку № НОМЕР_4 , типу «Універсальна Gold», з початковим кредитним лімітом 8 000 грн. 00 коп., який 28.04.2023 року збільшено до 14 000 грн. 00 коп., а 15.06.2023 року відповідачці ОСОБА_1 видано нову кредитну картку № НОМЕР_5 , типу «Універсальна Gold», з кредитним лімітом 20 000 грн. 00 коп., який 17.01.2024 року збільшено до 60 000 грн. 00 коп.. Відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, повертала використані кошти та сплачувала відсотки, однак припинила виконувати зобов`язання належним чином, унаслідок чого утворилась заборгованість. Окремо позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що частина боргу утворилась у зв`язку із транзакціями, які відповідачка ОСОБА_1 вважає несанкціонованими: 14.06.2023 року з картки № НОМЕР_4 переказано 6 728 грн. 64 коп. на власну картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_6 , з якої у той самий день через платіжний інтернет-термінал сплачено за цифрові рекламні послуги (Facebook Ads) 8 076 грн. 41 коп.; 17.01.2024 року з картки № НОМЕР_5 знято понад 40 000 грн. 00 коп. через банкомати та каси мережі магазинів «Сільпо» у м. Харків із використанням безконтактної технології NFC/Google Pay. Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стверджує, що проведення вказаних операцій стало можливим виключно внаслідок дій самої відповідачки ОСОБА_1 : за подіями 14.06.2023 року - входу до «Приват24» з нетипового пристрою, що потребував підтвердження з фінансового телефону відповідачки ОСОБА_1 ; за подіями 17.01.2024 року - відповідачка ОСОБА_1 , за її ж словами, у телефонній розмові з оператором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17.01.2024 року (о 19:58 год.), самостійно надала паролі від «Приват24» та PIN-коди карток особам, які представились співробітниками «кіберполіції». У ході службового розслідування, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виявлено жодних збоїв у роботі «Приват24», несанкціонованого доступу до систем позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», порушень при проведенні транзакцій - всі операції здійснено з належною автентифікацією платіжного засобу та його держателя. Повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про шахрайські дії до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшло вже після завершення операцій: 14.06.2023 року - о 15:33 год., 17.01.2024 року - о 19:58 год.. За вказаних обставин, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на ч. 20 ст. 38 та ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги», пункти 136, 140, 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, вважає відповідачку ОСОБА_1 відповідальною за наслідки вказаних транзакцій. За вказаними обставинами, загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 17.02.2026 року складає 54 278 грн. 50 коп., з яких: 52 578 грн. 02 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1 700 грн. 48 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. На даний час відповідачка ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», через що позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить, на підставі статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1048,1049, 1054 ЦК України, свій позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 03.03.2026 року їй вручена ще 11.03.2026 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067113595865. Втім, відповідачка ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела, що, у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, надає суду право вирішувати цю справу за наявними у ній матеріалами.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Заяви та/чи клопотання сторін у справі.

У додатках до позовної заяви, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено також письмове клопотання про витребування доказів у справі. Так, вказаний позивач, посилаючись на неможливість самостійно отримати в силу ст. 222 КПК України, просив ініціювати запит до СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області із проханням повідомити про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 2023141300000144 від 15.06.2023 року та № 12024141300000044 від 17.02.2024 року, яким витребувати у СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області копію пояснень, показань відповідачки ОСОБА_1 , які надавались нею стосовно подій, які мали місце 14.06.2023 року у кримінальному провадженні № 12023141300000144, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15.06.2023 року. Витребувати у СВ ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області копію пояснень, показань відповідачки ОСОБА_1 , які надавались нею стосовно подій, які мали місце 17.01.2024 року у кримінальному провадженні № 12024141300000044, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 17.02.2024. Зобов`язати СВ ВП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській повідомити про результати досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12023141300000144 та № 12024141300000044.

У додатках до позовної заяви, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено також письмове клопотання про витребування доказів у справі. Так, вказаний позивач, посилаючись на неможливість самостійно отримати в силу ст. 16 Закон України «Про електронні комунікації», просив витребувати від ПАТ «КИЇВСТАР» наступну інформацію: - з якої дати був активований та почав діяти абонентський номер телефону НОМЕР_7 та коли вказаний номер телефону перестав використовуватись та припинив свою дію? - чи мало місце відновлення номера мобільного телефону НОМЕР_7 14.06.2023 року, якщо так, то: вказати о котрій годині і адресу, за якою було здійснення відновлення вказаного номеру; - яка адреса та який номер базової станції, яка забезпечувала зв`язок при активації нової сім картки з номером НОМЕР_7 на дату 14.06.2023 року? - надати дані щодо місцезнаходження телефону НОМЕР_7 , в тому числі з прив`язками до базових станцій з розшифровкою їх місцезнаходження та координат, тощо, з метою встановлення фактичного місцезнаходження абонента НОМЕР_7 за період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 00 14.06.2023 року та 17.01.2024 року; - чи надходили на номер телефону НОМЕР_7 SMS-повідомлення 00:00 год. до 24:00 год. 14.06.2023 року та 17.01.2024 року, якщо так, то надати зміст вхідних SMS-повідомлень в друкованому вигляді; - чи здійснювався 14.06.2023 вхід в мережу інтернет з пристрою INE-LX1|HUAWEI, з номеру НОМЕР_7 з 00:00 год. до 24:00 год.? якщо в цей день відбувався вхід в мережу інтернет з номеру НОМЕР_7 , але з іншого пристрою, то вкажіть модель такого пристрою.

На виконання вимог ухвали судді від 03.03.2026 року в частині витребування доказів, супровідним листом ВП №3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області від 06.03.2026 року за вих. № 73820-2026, що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області 09.03.2026 року та був зареєстрований в діловодстві за вх. № 1713, надано матеріали кримінального провадження на стадії досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141300000144 від 15.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідачка ОСОБА_1 18.03.2026 року через канцелярію подала у Сколівський районний суд Львівської області клопотання, що було зареєстроване в діловодстві за вх. № 2099, за змістом якого ставила питання про залишення позовної заяви без руху з підстав, що нею отримано засобами поштового зв`язку копію позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак вона адресована не їй, а іншій особі, а також пред`являється в Мукачівській міськрайонний суд Закарпатської області.

Відповідачка ОСОБА_1 26.03.2026 року через канцелярію подала у Сколівський районний суд Львівської області клопотання, що було зареєстроване в діловодстві за вх. № 2340, за змістом якого ставила питання про зобов`язання позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надіслати на її адресу копію позовної заяви із додатками у паперовій формі листом з описом вкладення.

На виконання вимог ухвали судді від 03.03.2026 року в частині витребування доказів, ПАТ «КИЇВСТАР» засобами поштового зв`язку надіслано лист від 11.05.2026 року за вих. № 5242/з/КТ, що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області 19.05.2026 року та був зареєстрований в діловодстві за вх. № 4177, яким надано вичерпну інформацію в межах витребовуваних судом відомостей. Своєю чергою, листом від 21.05.2026 року за № 16441103 ПАТ «КИЇВСТАР», що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області 25.05.2026 року та був зареєстрований в діловодстві за вх. № 4334, засобами поштового зв`язку надало підтвердження виконання ухвали суду від 04.05.2026 року у частині витребування доказів.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі й про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до Сколівського районного суду Львівської області, не надходило.

Вчинені судами процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачкою у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідачки ОСОБА_1 .. Так, згідно сформованої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2331133 від 03.03.2026 року, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 03.03.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 , яка не має статусу підприємця, вищевказану у позовну заяву було прийнято до розгляду, та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розглянути цю справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області. Задоволено клопотання позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про витребування доказів. Витребувано від ГУ НП у Львівській області інформацію про стан досудових розслідувань кримінального провадження № 12023141300000144 від 15.06.2023 та кримінального провадження № 12024141300000044 від 17.02.2024 (у тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, із обов`язковим долученням належним чином засвідченої копії кінцевого процесуального рішення, у випадку його прийняття), а також копії пояснень, показань відповідачки ОСОБА_1 , які надавались нею стосовно подій, що мали місце 14.06.2023 року та 17.01.2024 року. Витребувано від ПАТ «КИЇВСТАР» наступну інформацію: - з якої дати був активований та почав діяти абонентський номер телефону НОМЕР_7 та коли вказаний номер телефону перестав використовуватись та припинив свою дію; - чи мало місце відновлення номера мобільного телефону НОМЕР_7 14.06.2023 року, якщо так, то: вказати о котрій годині і адресу, за якою було здійснення відновлення вказаного номеру; - яка адреса та який номер базової станції, яка забезпечувала зв`язок при активації нової сім-картки з номером НОМЕР_7 на дату 14.06.2023 року; - надати дані щодо місцезнаходження телефону НОМЕР_7 , в тому числі з прив`язками до базових станцій з розшифровкою їх місцезнаходження та координат, з метою встановлення фактичного місцезнаходження абонента НОМЕР_7 за період часу з 00:00 год. до 24:00 год. 14.06.2023 року та 17.01.2024 року; - чи надходили на номер телефону НОМЕР_7 SMS-повідомлення 00:00 год. до 24:00 год. 14.06.2023 року та 17.01.2024 року, якщо так, то надати зміст вхідних SMS-повідомлень в друкованому вигляді; - чи здійснювався 14.06.2023 року вхід в мережу інтернет з пристрою INE-LX1|HUAWEI, з номеру НОМЕР_7 з 00:00 год. о 24:00 год.; якщо в цей день відбувався вхід в мережу інтернет з номеру НОМЕР_7 , але з іншого пристрою, то вкажіть модель такого пристрою.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку із встановленням, після відкриття провадження у цій справі, що таку позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року продовжено судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження, на тридцять днів, без проведення судового засідання, за наявними у цій справі матеріалами.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року застосовано до ПАТ «КИЇВСТАР» захід процесуального примусу у виді штрафу за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення. Стягнуто з ПАТ «КИЇВСТАР» у дохід державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 984 грн. 00 коп..

Інші процесуальні дії у цій справі Сколівським районним судом Львівської області, не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 18.08.2012 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву б/н, на підставі якої 16.04.2013 року отримала перший платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , типу «Універсальна Gold», строком дії до 02/17. Після завершення строку дії цієї картки, відповідачка ОСОБА_1 послідовно отримувала нові картки того ж типу, зокрема № НОМЕР_11 (строк дії - 05/20), № НОМЕР_2 (строк дії - 06/21), № НОМЕР_3 (строк дії - 07/21). 08.08.2019 року відповідачка ОСОБА_1 власноруч підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у редакції від 19.02.2019 року (затверджена протоколом правління банку № 8), якою погодила наступні умови: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; кредитний ліміт - до 75 000 грн. 00 коп. (карта «Універсальна Gold»); строк кредитування - 12 місяців із пролонгацією; процентна ставка - 40,8 % річних; мінімальний обов`язковий платіж - 5, 0 % від заборгованості (не менше 100 грн. 00 коп.) щомісяця, а у разі прострочення починаючи з другого місяця - 10 %; відповідальність за прострочення - проценти від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі, погодженому сторонами. На підставі цього договору, відповідачка ОСОБА_1 08.08.2019 року отримала кредитну картку № НОМЕР_4 , типу «Універсальна Gold» з початковим кредитним лімітом 8 000 грн. 00 коп., який 28.04.2023 року збільшено до 14 000 грн. 00 коп., а 15.06.2023 року відповідачці ОСОБА_1 видано нову кредитну картку № НОМЕР_5 , типу «Універсальна Gold» з кредитним лімітом 20 000 грн. 00 коп., який 17.01.2024 року збільшено до 60 000 грн. 00 коп.. Відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, повертала використані кошти та сплачувала відсотки, однак припинила виконувати зобов`язання належним чином, унаслідок чого утворилась заборгованість. Згідно з пунктом 2.1.1.3.5. договору, сторони узгодили, що в разі порушення відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі (копії містяться у справі, а. с. 17-28, 45-46).

Відповідачка ОСОБА_1 впродовж 2013-2024 років систематично користувалась кредитним лімітом та здійснювала погашення, що підтверджується банківською випискою за договором б/н за період з 16.04.2013 року по 21.07.2025 року та детальним розрахунком заборгованості. Станом на 17.02.2026 року, загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 54 278 грн. 50 коп., з яких: 52 578 грн. 02 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 1 700 грн. 48 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками. Пеня - 0,00 грн. (копії містяться у справі, а. с. 33-44).

Відтак, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кошти відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у встановленому розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак остання в односторонньому порядку відмовилася від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

При цьому, розмір спірної заборгованості за вищевказаним договором відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Судом встановлено й те, що 14.06.2023 року о 15:12 год. з картки відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_4 здійснено переказ у розмірі 6 728 грн. 64 коп. (з комісією) на картку № НОМЕР_6 . Надалі з картки-отримувача через платіжний інтернет-термінал (TWITERM) здійснено оплату за рекламні послуги Facebook Ads на суму 8 076 грн. 41 коп. (повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в системі «Електронний суд»).

Результатами службового розслідування позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено: 14.06.2023 року о 15:18 год. зафіксовано вхід до «Приват24» відповідачки ОСОБА_1 з нетипового пристрою - Redmi 5 Plus|Xiaomi (IMEI: d39065ebe8a00121); 15.06.2023 року з цього пристрою здійснено зміну пароля доступу до «Приват24» (повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в системі «Електронний суд»).

Відповідно до витребуваних від ПАТ «КИЇВСТАР» відомостей, 14.06.2023 року SIM-картка з номером НОМЕР_7 перебувала у мобільному терміналі із IMEI НОМЕР_9. На цей номер в зоні дії базових станцій надходили SMS від PrivatBank: о 15:08:35, 15:12:49, 15:12:59, 15:13:00, 15:44:05, 15:46:00. Тобто, коди підтвердження банківських операцій отримувала саме SIM-картка відповідачки ОСОБА_1 в її фізичному пристрої - в реальному часі вчинення транзакцій.

Матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141300000144 від 15.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, містять свідчення відповідачки ОСОБА_1 , допитаної, як потерпілої, з яких вбачається, що телефон нібито зник 09.06.2023 року у каплиці в с. Коростів Стрийського району Львівської області, й вона отримала новий телефон з відновленою SIM, а 14.06.2023 року близько 15:00 год. прийшли смс від позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про переказ коштів, хоча вона цього не робила. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні досі триває.

Водночас «аудіозапис 2023 3700», на якому міститься дзвінок відповідачки ОСОБА_1 до оператора позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14.06.2023 року (о 15:33 год.) фіксує суперечність, в якій вона повідомляє, що телефон «був у сумці» та виявила шахрайство при спробі сплатити комунальні послуги. Цей опис не узгоджується з версією про телефон, вкрадений ще 9 червня. Крім того, інформація надана ПАТ «КИЇВСТАР» підтверджують, що SIM відповідачки ОСОБА_1 в момент транзакцій перебувала в активному пристрої та отримувала OTP-коди. Авторизація «Приват24» з нетипового пристрою Redmi 5 Plus потребувала підтвердження з фінансового телефону відповідачки ОСОБА_1 , - таким чином, без участі або необережності відповідачки ОСОБА_1 (незалежно від форми) здійснити автентифікацію було неможливо. Звернення відповідачки ОСОБА_1 до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» о 15:33 год. відбулось після завершення всіх транзакцій, а до поліції - 15.06.2023 року (аудіозапис знаходиться в системі «Електронний суд»).

Також, 17.01.2024 року в період з 15:16 год. до 16:38 год., з картки відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 здійснено масштабне зняття коштів через банкомати та термінали у м. Харків (вул. Героїв Харкова, 206/1; вул. Каденюка, 23; вул. Героїв Харкова, 257), поповнення мобільних номерів, покупки у мережі супермаркетів «Сільпо» у м. Харків. Кошти знімались із використанням безконтактної технології NFC/Google Pay (токен НОМЕР_13) (повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в системі «Електронний суд»). З цього приводу позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено: 17.01.2024 року о 14:58 год. зафіксовано вхід до «Приват24» відповідачки ОСОБА_1 з нетипового пристрою ZTE Blade A31|ZTE (IMEI: НОМЕР_12) з IP-адреси НОМЕР_8 ; після завершення транзакцій (о 19:36 год.) з того ж пристрою здійснено зміну пароля (повні скріншоти програмного комплексу знаходиться в системі «Електронний суд»).

Витребувані від ПАТ «Київстар» дані розкривають таку хронологію надходжень SMS на номер відповідачки ОСОБА_1 НОМЕР_7: о 14:46 год., 14:54 год., 15:00 год. - три SMS від PrivatBank (до транзакцій, у час авторизації стороннього пристрою); о 15:45 год. -15:58 год. - шість SMS від PUMB/PUMB online; о 16:09 год. - 16:15 год. - чотири SMS від 10943 (служба верифікації банку); о 16:22 год. - SMS від PUMB; о 18:07 год. - SMS від 10943; о 20:06 год. - SMS від PrivatBank. Звернення відповідачки ОСОБА_1 до гарячої лінії 3700 зафіксовано лише о 19:58 год. - тобто через понад чотири з половиною години після початку транзакцій.

Дослідивши «аудіозапис 3700», що долучений до позовної заяви у системі «Електронний суд», на якому міститься дзвінок відповідачки ОСОБА_1 до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.01.2024 року (о 19:58 год.), у ньому відповідачка ОСОБА_1 безпосередньо та послідовно повідомляє, що близько 15:00 год. їй зателефонували особи, котрі представились співробітниками «кіберполіції» та повідомили, що по її рахунках здійснюються операції з ознаками шахрайства. Відповідачка ОСОБА_1 спілкувалась з ними телефоном та в переписці близько однієї години, протягом цього спілкування вона власноруч надала їм усі паролі від «Приват24» та PIN-коди банківських карток, а зняття та переказ коштів відбулись саме під час цього спілкування (аудіозапис знаходиться в системі «Електронний суд»).

Зі змісту ухвали слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області Брони Л.А, від 20.02.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 453/276/24 у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000044 від 17.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вбачаються покази відповідачки ОСОБА_1 , надані нею як потерпілою, в яких вона начебто 17.01.2024 року «цілий день перебувала вдома», «ніхто не телефонував», а о 17:00 год. «виявила відсутність коштів». Ці показання прямо суперечать змісту аудіозапису, зробленого безпосередньо після події - о 19:58 год. того ж дня.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частин 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як зазначено в частинах 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (ч. 7 ст. 1056-1 ЦК України)

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (ч. 12 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги», до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин в частині трансакцій, які містили ознаку шахрайських.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 691/699/16 вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року за єдиним унікальним номером судової справи 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 577/4224/16, від 17 червня 2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 176/1445/22 та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 489/1649/17).

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 524/3979/16-ц зробив висновок про те, що згідно з витягом з кримінального провадження № 12013180100002654 крадіжка належного відповідачу майна мала місце в ніч з 19 на 20 липня 2013 року, а відповідач повідомив правоохоронні органи та відділення банку про викрадення у нього саме кредитної картки та зняття грошових коштів з його карткового рахунку лише 16 вересня 2013 року, тому банк не несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених до цього повідомлення. Суди безпідставно вважали, що відповідач вжив необхідних заходів, передбачених Умовами та Правилами у випадку крадіжки картки, і своєчасно повідомив банк та правоохоронні органи про факт викрадення. Наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно відповідача до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

У постанові від 14 серпня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 317/2745/16-ц Верховний Суд виклав висновок про те, що відповідач є клієнтом банка з 2010 року, у користуванні має картку для виплат та кредитну картку, які активно використовує як платіжні кошти, в тому числі і в Інтернет-мережі, картки він не втрачав та нікому не передавав; проявивши необачність на шахрайському фішинговому сайті, ввів свої ідентифікаційні дані, в тому числі ОТР-пароль, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку відповідача, чим сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 564/678/15-ц зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконала вимог, передбачених Положенням, щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та у ході бесіди повідомила третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції, у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 712/9107/18 виклав висновок про те, що переказ грошових коштів з карткового рахунку позивача відбувся внаслідок її необачної поведінки; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку та завдання їй моральної шкоди, внаслідок неправомірних дій банку.

У постанові від 09 жовтня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 545/3918/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що відповідач сама повідомила стороннім особам відомості, які надали можливість електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12015170300001178, тому повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.

Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року за єдиним унікальним номером судової справи 564/2153/16-ц виклав висновок про те, що зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у результаті чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Апеляційним судом із заяви відповідача про проведення службової перевірки встановлено, що остання підтвердила особисте вчинення операції за вказівками невідомих осіб, що виключає вину банку.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь, між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов, оформлених договором, опісля підписання востаннє 08.08.2019 року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим названий договір про надання банківських послуг, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість нею у встановленому порядку та сумі не погашено.

Суд встановив, що умови кредитного договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому у ч. 1 ст. 1054 ЦК України. При цьому, положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом, оскільки у даній справі проценти за користування кредитом, які позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору та не є мірою відповідальності за невиконання нею боргових зобов`язань.

Судом перевірено дотримання позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022 року) пеня та відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час дії воєнного стану не нараховувались та до стягнення не заявлені, що відповідає вимогам закону. Заявлені до стягнення суми - заборгованість за тілом кредиту та договірні відсотки, - є платою за користування кредитом у розумінні ст. 1048 ЦК України і під дію наведеної норми не підпадають.

Стосовно шахрайських дій, то з огляду на викладене вище належить вказати, що в цій частині встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Наведена вище судова практика формує стійкий правовий стандарт, що навіть якщо клієнт став жертвою шахрайства за допомогою методів соціальної інженерії (вішинг, фішинг), це не звільняє його від відповідальності за наслідки власних дій, якими він сприяв несанкціонованому доступу до рахунків, - за умови, що транзакції були здійснені з автентифікацією платіжного засобу.

Щодо транзакцій від 17.01.2024 року, то їх належить кваліфікувати як наслідок прямих і свідомо виявлених дій відповідачки ОСОБА_1 , якою власноруч та добровільно передані паролі та PIN-коди особам, котрі маскувались під «кіберполіцію». Цей факт підтверджений нею ж особисто в аудіозаписі дзвінка до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17.01.2024 року о 19:58 год.. Авторизація стороннього пристрою (ZTE Blade A31) в «Приват24» відповідачки ОСОБА_1 відбулась при підтвердженні з її ж фінансового телефону - дані ПАТ «КИЇВСТАР» фіксують SMS-коди «приват 24» о 14:46 год., о 14:54 год. та о 15:00 год., тобто в момент авторизації стороннього пристрою. Транзакції виконано з повною автентифікацією, повідомлення банку о 19:58 год. - через 4,5 год. після початку операцій. Таким чином, ризик збитків від цих транзакцій у повному обсязі покладається на відповідачку ОСОБА_1 відповідно до пункту 140 Положення Національного банку України № 164 та ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги».

Щодо транзакцій від 14.06.2023 року, то належить вказати, що, незважаючи на відсутність прямого визнання відповідачкою ОСОБА_1 факту передачі паролів, сукупність доказів вказує на її участь або принаймні грубу необережність. SMS-коди OTP від «Приват 24» (о 15:08 год., о 15:12 год., о 15:13 год.) надходили на SIM-картку відповідачки ОСОБА_1 її ж смартфону у радіусі її звичного місця проживання у с. Коростів Стрийського району Львівської області (IMEI НОМЕР_9 ) в момент вчинення транзакцій, а без цих кодів операції були б технічно неможливими. Авторизація стороннього пристрою (смартфон Redmi 5 Plus) потребувала безпосереднього підтвердження з фінансового телефону відповідачки ОСОБА_1 .. Позиції відповідачки ОСОБА_1 у двох джерелах - поліції та аудіозаписі, є суперечливими, що унеможливлює беззастережне сприйняття її версії про повну непричетність. Про крадіжку нового телефону на цю дату відповідачка ОСОБА_1 не заявляла. Повідомлення позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» о 15:33 год. відбулось після завершення транзакцій. Відповідно до пункту 146 Положення Національного банку України № 164, обставини вказують на те, що дії/бездіяльність відповідачки призвели до втрати аутентифікаційної інформації. Транзакції здійснено з автентифікацією.

Отже, неправомірності дій чи бездіяльності банку як сторони договору під час проведення спірних транзакцій на час розгляду даного позову не встановлено, адже платежі проводилися з подвійною автентифікацією платіжного засобу та його держателя. Тому, здійснене банком списання грошових коштів не може вважатись безпідставним та виключає відповідальність банку згідно з умовами договору та вимогами законодавства.

Водночас, відповідачка ОСОБА_1 , як сторона у справі, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту суду не надала, як й не подала належних доказів на спростування наданого позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості. Також нею не додано жодного доказу щодо її непричетності до здійснення вказаних транзакцій.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають до задоволення. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 54 278 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 52 578 грн. 02 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1 700 грн. 48 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (із зниженим коефіцієнтом), які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідачки ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення у повному обсязі.

Доказів понесення сторонами у справі інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 229, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 54 278 (п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код у ЄДРПОУ: 14360570; місцезнаходження юридичної особи: вул. М. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; адреса електронної пошти: 14360570@mail.gov.ua; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 28 травня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН