Ухвала суду № 136904887, 28.05.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6206/25

Провадження № 4-с/442/17/2026

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі:

головуючої судді - Курус Р.І.,

за участю секретаря судового засідання - Верхоляка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Петришак Андрій Ярославович, на дії/бездіяльність органу примусового виконання, за участю заінтересованих осіб: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича, стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал»,

за участі в режимі відеоконференції:

представника заявника адвоката Петришак А.Я.,

особи, дії якої оскаржуються приватного виконавця Білого А.М.,

встановив:

20.05.2026 адвокат Петришак А.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М., щодо списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховуються пенсійні виплати на дитину неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника в розмірі 11106,44 грн. при виконанні виконавчого провадження №80052677.

В обґрунтування скарги покликається на те, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича перебуває виконавче провадження № 80052677 з примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2025 у справі № 442/6206/25 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В рамках виконання вказаного судового рішення державним виконавцем 22.01.2026, у виконавчому провадженні № 80052677 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника. Поряд з цим, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича від 23.01.2026 року знято арешт з рахунку НОМЕР_2 відкритому в ПАТ «Ощадбанк».

Вказує на те, що ОСОБА_1 14.05.2026 стало відомо, що з банківського рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховуються пенсійні виплати на дитину по втраті годувальника, списано пенсійні кошти в розмірі 11106,44 грн. з призначенням: стягнення за ВП №80052677; з виконання виконавчого документу; виконавчий лист 442/6206/25; виданий 18.12.2025; документ видав Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Таким чином, виконавець звернув стягнення на кошти, які призначені неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим обмежив її права на їх отримання та розпорядження, що є недопустимим, а тому вище зазначені дії приватного виконавця Білого А.М. просить визнати неправомірними.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.05.2026 відкрито провадження за даною скаргою та призначено розгляд скарги на 28.05.2026.

26.05.2026 приватним виконавцем подано заперечення на скаргу, у якій останній зазначив, що скарга є безпідставною. Вказував, що у межах виконавчого провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку банк прийняв до виконання та наклав арешт на рахунок боржника. Після звернення представника боржника постановою від 23.01.2026 було знято арешт з коштів, які надходили як пенсія по втраті годувальника на дитину. Разом з тим, зазначав, що рахунок боржника є звичайним поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання, а тому на кошти, які знаходились на ньому, могло бути звернуто стягнення. Також вказував, що протягом періоду з 22.01.2026 по 07.05.2026 до приватного виконавця не надходили документи про зарахування на рахунок коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, у зв`язку з цим просив у задоволенні скарги відмовити.

Адвокат Петришак А.Я. в судовому засіданні скаргу підтримав, просить її задоволити. Додатково вказав, що оскільки приватним виконавцем 22.01.2026 було накладено арешт на банківські рахунки заявниці, а тому ним було подано приватному виконавцю докази про те, що на вказаний рахунок надходять пенсійні виплати. Своєю постановою від 23.01.2026 виконавець зняв арешт з вказаного банківського рахунку. Таким чином, виконавець був поінформований про те, що на цей рахунок надходять саме пенсійні виплати, однак, 08.05.2026 безпідставно з вказаного банківського рахунку списано пенсійні виплати в розмірі 11106,44 грн. з призначенням: стягнення за ВП №80052677 та перераховано їх стягувачу.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білий А.М. заперечив щодо задоволення скарги, зазначивши, що дійсно заборонено під час дії воєнного стану в процесі виконання судового рішення звертати стягнення на кошти, які є пенсією. Разом з тим, оскільки заявницею не було подано доказів під час проведення ним виконавчих дій в період з 23.01.2026 по 07.05.2026 про походження коштів, які надходили на банківський рахунок НОМЕР_2 відкритий в ПАТ «Ощадбанк», а тому на них було накладено арешт та вони були списані з цього рахунку і перераховані стягувачу. В той же час, банк також не повідомив його про те, що ці кошти є пенсійними виплатами і здійним їхнє списання. Просить в скарзі відмовити.

Представник стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, за змістом ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.4 ст.10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, невід`ємною частиною якого є принцип правової визначеності (певності), що включає в себе дотримання остаточності судового рішення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на суд стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, п.43; рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», заява № 67534/01, п.42; рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, п.51).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 у справі «Півень проти України» (заява №56849/00, п.35) вказано, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також, захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Як зауважує Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення по справі «Матківська проти України» від 12.03.2009 року (заява № 38683/04), реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 447 ЦПК України вказано, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до статті 447-1ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого А.М. на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №80052677 з примусового виконання виконавчого листа №442/6206/25, виданого 18.12.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до постанови приватного виконавця Білого А.М. від 22.01.2026 в межах виконавчого провадження №80052677 з примусового виконання виконавчого листа №442/6206/25 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_3 .

На підставі заяви боржника ОСОБА_4 від 22.01.2026 про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять боржниці ОСОБА_1 як пенсія по втраті годувальника на дитину ОСОБА_2 , приватним виконавцем Білим А.М. винесено постанову від 23.01.2026 про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк».

Разом з тим, 08.05.2026 з банківського рахунку № НОМЕР_2 відкритого в ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 списано пенсійні кошти в розмірі 11106,44 грн. з призначенням: стягнення за ВП №80052677; з виконання виконавчого документу; виконавчий лист 442/6206/25; виданий 18.12.2025; документ видав Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин першої, другої статей 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржниказа письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом першим частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21)

Відповідно до довідки Головного управління ПФУ у Львівській області від 20.11.2025, ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, відповідно до довідки від 22.11.2025, виданої керуючим філією АТ «Ощадбанк», у ОСОБА_1 наявний картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» призначений для пенсійних виплат.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 вбачається, що 08.05.2026 здійснено списання коштів з арештованого рахунку за ВП №80052677 у розмірі 11106,44 грн.

Заперечуючи з приводу задоволення скарги, приватний виконавець Білий А.М., зазначає про те, що протягом періоду з 23.01.2026 по 07.05.2026 приватному виконавцю не надходили будь-які документи (ні від боржника, ні від АТ «Ощадбанк»), які б повідомляли про інші надходження коштів, звернення стягнення на які заборонено законом на рахунок боржника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк». Крім цього, банк виконав платіжну інструкцію №18899 від 07.05.2026 та стягнув з рахунку № НОМЕР_1 кошти в сумі 11106,44 грн., тим самим не визначивши дані кошти, як такі, звернення стягнення на які заборонено законом.

Суд критично оцінює вказані доводи приватного виконавця, оскільки на момент винесення постанови про зняття арешту з коштів від 23.01.2026 приватному виконавцю було достеменно відомо, що на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», надходять пенсійні виплати по втраті годувальника на дитину ОСОБА_2 , у зв`язку із чим арешт з банківського рахунку (а не з коштів, як про це вказує виконавець) у цій частині було знято, що підтверджується постановою від 23.01.2026. Незважаючи на це, у подальшому з вказаного рахунку було стягнуто кошти у сумі 11106,44 грн., що свідчить про неправомірність дій приватного виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таким чином, скарга адвоката Петришака Андрія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

постановив:

Скаргу задоволити.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича щодо списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 , на який зараховуються пенсійні виплати на дитину неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, суми пенсії по втраті годувальника в розмірі 11106,44 гривень при виконанні виконавчого провадження №80052677 з примусового виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2025 у справі №442/6206/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.

Суддя Курус Р.І.