Рішення № 136904879, 22.05.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/9668/25

Провадження №2/442/456/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судових засідань Фіцяк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, а також встановити факт, що він, ОСОБА_1 , самостійно утримує та виховує свого малолітнього сина ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Новоградволинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.10.2022 шлюб між ними розірвано. Підстовою розірвання шлюбу стало те, що довший час вони проживали окремо, не вели спільного господарства та втратили почуття любові один до одного. З часу розлучення з колишньою дружиною їхній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав з ним в м.Дрогобичі та повністю перебуває на його утриманні. Вважає, що у нього наявні усі підстави для задоволення його вимоги щодо встановлення місмця проживання дитини з батьком та факту одноособового утримання. За таких обставин, зважаючи на одноособове утримання ним сина ОСОБА_5 та його виховання з метою отримання соціальних пільг, як одинокий батько, який одноособово виховує та утримує свою дитину. Він, фактично, є одиноким батьком, в якого на утриманні є малолітня дитина, яка потребує догляду та піклування. Це надає йому підставу для подання відповідної заяви до місцевого органу соцстраху з метою отримання відповідної соціальної допомоги на дитину.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

17.12.2025 ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що 17.12.2025 її колишній чоловік повідомив її про те, що їхній спільний син виявив бажання проживати з ним в м.Дрогобичі. Повідомила суд про те, що вона не погоджується з таким одноособовим рішенням чоловіка та бажає, щоб дитина проживала разом з ним. Вважає, що рішення дитини про проживання з ним прийнято під впливом батька дитини і не може бути вирішальним. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

15.04.2026 відповідачка подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та висловлення незгоди вз заявленими позовіними вимогами.

19.05.2026 на адресу суду надійшла заява відповідачки, у якій вона зазначила, що проти задоволення позову про визначення місця проживання сина з батьком заперечує. Зазначила, що на даний час вона не може утримувати їхнього сина, так як не має ні заробітку, ні заощаджень. Повний догляд та утримання дитини здійснює позивач. Проте, вона має намір працевлаштуватись офіційно та забрати сина за місцем свого проживання.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.01.2026. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Службу у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Ухвалою суду від 11.02.2026 підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 23.02.2026. Зобов`язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицькогої міської ради надати висновок щодо розв`язання спору визначення місця проживання неповнотінього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив позов задоволити.

Представник позивача адвокат Андрейків Ю.Я. в судовому засіданні позицію свого довірителя підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить позов задоволити. Доповнив, що свій обов`язок перед Батьківщиною позивач виконав, в даний час він є військовослужбовцем, звільненим у запас, тому з позовом звертався до суду, не з метою отримання рішення, яке б надало йому право на відстрочку.

Малолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив свою позицію про те, що проживає разом з батьком фатично протягом останніх 2 років. Коли востаннє бачив мама не пригадує. Інколи спілкується з мамою по телефону. Хоче й надалі проживати з татом, так як любить його.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, попередньо подавши заяви про розгляд справи у її відсутності. Позов заперечує.

Представник Відділу служби у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської ради Павловська О.В. попередньо в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила. Зазначила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 29.04.2026 розглянуто питання щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком. Під час засідання заслухано батька ОСОБА_1 , з`ясовано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтвердив своє бажання проживати з батьком. Після детального обговорення даного питання та вивчення представлених документів, комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки таке відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, проте на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2022 шлюб між ними розірвано.

За час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане стверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 .

З представленої позивачем характеристики ліцею №2 дрогобицької міської ради Львівської області від 31.10.2025 №01-10/487 убачається, що ОСОБА_6 навчається у 5 класі. За період навчання зарекомендував себе як активний, працелюбний, старанний і дисциплінований учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Навчається в повну міру своїх можливостей. Має довільну зорову і слухову пам?ять і добре запам?ятовує навчальний матеріал. Володіє логічним і творчим мисленням. Має здібності як до вивчення предметів природничо-математичного циклу, так і до філологічних дисциплін. Однак виявляє вибіркове зацікавлення до окремих тем та предметів. Має добрий загальний розвиток. Не порушує норм та правил поведінки. ОСОБА_5 вміє працювати у команді, любить спорт, відвідує гурток з футболу, карате. Бере участь у спортивних змаганнях і у житті класу. До виконання навчально-трудових завдань ставиться сумлінно. ОСОБА_5 - самостійний, урівноважений, не піддається впливу інших. Майже ніколи не вступає у конфлікти з однолітками та вчителями. Підтримує дружні стосунки з усіма учнями класу, серед деяких користується помітним авторитетом. Хлопчика виховує батько ОСОБА_7 . Він відповідально ставиться до своїх обовязків, приділяючи належну увагу навчанню та вихованню сина. Підтримує зв?язок із школою та класним керівником, систематично відвідують батьківські збори, бере активну участь у житті класу. Вдома створено усі необхідні житлово-побутові умови для нормального і здорового розвитку дитини.

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 10.12.2025 ОСОБА_1 проживає без рреєстрації з сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: ОСОБА_4 забезпечений всім необхідним для проживання та розвитку: сезонним одягм, взуттям, шкільним приладдям.

Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 , затв. рішенням виконавчого комітету Дрогобицьокї міської ради від 05.05.2026 №167 визначено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

У вищевказаному висновку встановлено, що згідно з інформаційною довідкою №432 від 21.02.2026, виданою ЦНАП Звягельської міської ради, в частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , заресстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом №330 про проживання особи без реєстрації, виданим КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об?єднання» Дрогобицької міської ради від 29.09.2025. Під час комісійного обстеження 10.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , з?ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в орендованій 2-х кімнатній квартирі, яка забезпечена електро-, водо-, газопостачанням, опалення автономне, є всі необхідні для проживання меблі. ОСОБА_4 забезпечений всім пеобхідним для проживання та розвитку: сезонним одягом, взуттям, шкільним приладдям. Під час спілкування з ОСОБА_1 , з?ясовано, що від шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі слів батька, між ним і його дружиною немає спору щодо визначення місця проживання обох літей. Згідно з характеристикою, виданою на ОСОБА_3 , 2014 р.н. учня 5-В класу ліцею №2 Дрогобицької міської ради Львівської області від 31.10.2025 №01-10/487, за періол навчання ОСОБА_5 зарекомендував себе як активний, працелюбний, старанний і дисциплінований учень. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Навчається в повну міру своїх можливостей. Має довільну зорову і слухову пам?ять і добре запам?ятовує навчальний матріал. Володіє логічним і творчим мисленням. Має здібності як до вивчення предметів природничо-математичного цику, так і до філологічних дисциплін. Має добрий загальний розвиток. Не порушує норм та пранил поведінки. ОСОБА_5 вміс працювати у команді, любить спорі, відвідує гурток з футболу, карате. Бере участь у спортивних змаганнях і у житті класу. До виконання навчально-трудових завдань ставиться сумлінно. ОСОБА_5 майже ніколи не вступає у конфлікти з однолітками та вчителями, підтримує дружні стосунки з усіма учнями класу, серед яких користується помітним авторитетом. Хлопчика виховує батько ОСОБА_7 . Він відповідально ставиться до своїх обов?язків, приділяючи належну увагу навчанню та вихованню сина. Підтримує зв?язок із школою та класним керівником. систематично віднілують батьківські збори, бере активну участь у житті класу. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального і здорового розвитку дитини. Відповідно до висновку психолога за результатами психологічного дослідження №26/2-1, виданим 23.02.2026 практичним психологом вищої категорії ОСОБА_9 на запит батька ОСОБА_1 , виходячи з отриманої під час консультування інформації і керуючись науковими засадами вікової, педігогічної, медичної психології, психології особистості і психології сім?ї, «спільне проживання батька. ОСОБА_1 , разом із його малолітнім сином, ОСОБА_3 , позитивно виливас на розвиток, навчання, виховання і психологічний стан дитини і пе завдає шкоди її особистості. яка перебуває на стадії формування, а також, не становить загрози її благополуччю, життю і здоров?ю. Дрогобицьким міським центром соціальних служб склалено оцінку потреб сім?ї ОСОБА_1 від 17.02.2026 №62 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою батько ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов?язки. його зайнятість не перешколжас виконанню батьківських обов?язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 23.02.2026 загальна сума доходу за 2025 рік становить 6609825 грн. Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі, на предмет вживання психоактивних речовин №1175/1, від 26.02.2026, виданої ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , психіатричні, в тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказень для виконання травматичної зброї, відсутні. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 №177, вважається таким, що вибули: п.2.1. Сержанта ОСОБА_1 , військовролужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшого кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , відповідно до підпункту «г». Згідно з довідкою від 25.11.2025, ОСОБА_10 , 1985 р.н., спостерігається лікарем-психіатром КТПВ КНП «Обласний медичний спеалізований центр» Житомирської обласної ради з приводу «Перенесеного гострого психотичного розладу». Лікувалася стаціонарно з 26.02.2024 по 11.03.2024. Потребує постійного прийому підтримуючого лікування. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Дрогобицької міської ради 27.02.2026 було з?ясовано, що ОСОБА_4 хоче проживати з татом, додавши, що йому з ним добре. На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 27.02.2026, 26.03.2026 розглянуто ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 11.02.2026 у справі №442/9668/25, якою зобов?язано Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради надати висновок щодо розв?язання спору - визначення місця проживання пеповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . З метою належного розгляду даного питання, відділом-службою у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради неодноразово скеровувалися запрошення ОСОБА_2 щодо надання відповідного пакету документів на підставі п.72 постанови КМУ від 24.09:2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини» для вирішення питання щодо визначення місця проживання її малолітнього сина ОСОБА_3 , 2014 р.н., разом з батьком ОСОБА_1 . У своїх заявах від 17.02.2026 та від 10.04.2026, ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_3 , повідомляє, що вона на адресу суду вже направила заяву, в якій висловила свою незгоду з позовною заявою її колишнього чоловіка і бажає, щоб їхній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з нею, а тому позовні заяви заперечує. Такої позиції дотримується і до теперішнього часу, а тому, при винесенні рішення у справі просить врахувати її волю та винести законний висновок. Враховуючи відстань її проживання, просить комісію розгляд даної справи проводити за її відсутності. Жодних документів ОСОБА_2 по даній справі не долучено. Заочним рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.01.2026 у справі №285/5799/25, ухвалено позовну заяву Акцоперного товариства «АКЦЕНТ-БАПК» до особи 1 ( ОСОБА_10 ) про стягнення заборгованості задовольнити повністю. Вирішено стягнути з особа 1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за Договором №б/н від 19.08.2021 у розмірі 86117,40 грн. станом на 19.10.2025 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн. У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов?язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров?я, неможливості утримувати дитину чи приділяти достатню увагу її нихованню, навчанню та духовному розвитку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч.2, 7-9 ст.7СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява №2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14 квітня 2021 року по справі №716/591/19.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Законодавство Україні, і міжнародне право, виходить із необхідності дотримання принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Цей принцип закріплений в статті 3 Конвенції про права дитини та статті 155 Сімейного кодексу України. Найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування батьків та пріоритетом для будь-яких органів установ, організацій та судів в усіх діях щодо дітей.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19 наголошено, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначаються нею самою.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №310/3195/18 висловлена наступна правова позиція: «Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах».

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі №487/2001/19-ц (провадження №61-12667св20) зазначено: «вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17.

У постанові постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 встановлено обов`язок суду враховувати висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі №523/21283/21, провадження №5643св23).

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги позицію малолітнього ОСОБА_3 щодо вибору свого місця проживання, а також той факт, що він протягом тривалого часу проживає разом із батьком, мати проживає в іншій області, а він за місцем свого проживання відвідує школу, суд вважає позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком свого малолітнього сина, суд вважає за необіхне зазначити наступне:

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 зазначила, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання сина, який необхідний йому для отримання соціальних пільг як одинокий батько, який одноособово виховує та утримує свою дитину.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі не встановлено обставин, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, врахувавши, що проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов`язків. Відсутність у відповідачкифінансової можливості брати участь в утриманні дитини, не звільняє її від виконання такого обов`язку, а також враховуючи бажання відповідачки брати участь у житті дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Даний виснову суду кореспондується із правовим висновком Верховного суду, викладеним постанові від 07.05.2026 у справі №743/1602/24.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві його право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 280-282 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення -задоволити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ЄДРПОУ 37564509, адреса: м.Дрогобич, пл.Ринок, 1.

Повний текст рішення складено 28.05.2026.

Суддя Павлів З.С.