Ухвала суду № 136904812, 28.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3629/26

Провадження № 1-кс/461/3321/26

У Х В А Л А

про арешт майна

28.05.2026 року. м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

Старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025140110003789 від 20.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про накладення арешту на вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , речі та предмети: банківські карти «Монобанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та «Приват Банку» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Redmi А-5», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» НОМЕР_6 .

Подане клопотання мотивує тим, що у зв`язку з цим, що вищевказані вилучені речі, відповідають вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як докази факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, 27.05.2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності прокурора.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110003789 від 20.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 28.09.2025 близько 20:00 год. працівники Національної гвардії України на ОСОБА_5 на території парку «Знесіння», поблизу парку «Шевченківський Гай», що знаходиться по вул. Чернеча Гора, 1, у м. Львові, вимагали та отримали неправомірну вигоду у сумі 6500 грн за те, щоб не затримувати останнього та не доставляти до приміщення ТЦК та СП.

27.05.2026 року, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 19.05.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , , в ході проведення якого виявлено та вилучено: банківські карти «Монобанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та «Приват Банку» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Redmi А-5», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» НОМЕР_6 .

Крім того, вилучений мобільний телефон, має значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки містять докази кримінального правопорушення, може зберігати на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема на мобільному телефоні можуть міститися відомості, які мають по вказаному кримінальному провадженні значення, а саме фото чи відео, відомості щодо дзвінків, розмов чи переписок з особами, які можуть бути причетні до вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, метою накладення арешту на майно є виконання завдань кримінального провадження та забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, та з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , речі та предмети: банківські карти «Монобанк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та «Приват Банку» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Redmi А-5», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» НОМЕР_6 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1