Рішення № 136904512, 28.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/2796/26

Провадження № 2-а/317/23/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ботушанської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_1 , в особі представника Бєлєвцової Ольги Олегівни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника Бєлєвцової Ольги Олегівни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у 2006 році, будучи ще неповнолітнім, позивач разом з батьками виїхав на постійне проживання за кордон, а саме до Республіки Білорусь, де 30 травня 2006 року встав на консульський облік в консульстві України в Республіці Білорусь. Внутрішній паспорт громадянина України він ніколи не отримував, а мав лише Паспорт громадянина України для виїзду закордон.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та підтримкою такої агресії з боку Республіки Білорусь ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю вимушений був переїхати до Республіки Румунія, де отримав тимчасовий прихисток.

В лютому 2026 року постало питання звернення до Консульства України в Республіці Румунія з метою отримання нового паспорту громадянина України для виїзду закордон, і для цього позивач мав надати актуальну роздруківку його військово-облікового документу з застосунку «Резерв +». Вперше даний застосунок ним було встановлено більше року тому, і тоді він оновив свої військово-облікові дані. Під час формування військово-облікового документу 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 виявив, що він стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а як адреса його місця проживання вказано: АДРЕСА_1 , де він ніколи не проживав, не проживає і не був зареєстрований.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не мав обов`язку вставати на військовий облік за вказаною адресою, він звернувся 04 березня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій останній просив: провести перевірку за фактом незаконного оголошення його в розшук без порушення ним правил військового обліку, винести постанову про закриття відносно нього, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Після спливу трьох місячного строку з 31 січня 2026 року, з дня коли ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до Національної поліції з поданням про доставлення його для складання протоколу через порушення ним правил військового обліку, а саме «не стали на військовий облік за новою адресою», ОСОБА_1 через застосунок «Резерв +» подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про зняття його з розшуку.

04 травня 2026 року на електронну пошту Позивача від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла Постанова № R516020 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до тексту цієї постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн. 00 коп.

Представник позивача стверджує, що при обґрунтуванні підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не зазначено, яким таким чином посадові особи відповідача встановили, що ОСОБА_1 проживає та/або зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (адже він ніколи не проживав за вказаною адресою та там не бував).

Також у вищевказаній постанові не аргументовано, чому після спливу 3 місяців з дня звернення відповідачем до Нацполіції з поданням про доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП для складання протоколу через порушення ним правил військового обліку («не стали на військовий облік за новою адресою»), тобто після спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності визначеного ст. 38 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено 04 травня 2026 року Постанову № R516020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Вважає дану Постанову протиправною та такою, що підлягає скасованою.

Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що позивач з 2006 року не був зареєстрований за жодною адресою на території України, в тому числі як внутрішньо-переміщена особа. В тому числі ОСОБА_1 ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_2 , яку відповідач в оскаржуваній постанові вказав як адресу місця його проживання/реєстрації.

Стверджує, що чинне законодавство України не вимагає від громадянина України, який виїхав закордон на постійне місце проживання мати зареєстроване місце проживання в Україні.

Отже Позивач не зобов`язаний мати зареєстроване місце проживання в Україні, а тому й ставати на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16 серпня 2024 року «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів», після проведення до кінця серпня 2024 року звірок з реєстрами Державної міграційної служби України, всі чоловіки віком від 18 до 60 років, які не стояли ніде на військовому обліку, були зареєстровані на тимчасово окупованих територіях або проживали закордоном, мали бути автоматично без заяви такого чоловіка поставлені на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, як ОСОБА_1 станом на кінець серпня 2024 року не мав зареєстрованого місця проживання на території України, та протягом останніх 20 років постійно проживає закордоном, тому саме працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 він вкінці серпня 2024 року мав бути взятий на військовий облік, а не за його заявою.

Просить суд, постанову № R516020 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04 травня 2026 року, яка винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

19.05.2026 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 28 травня 2026 року о 15 год. 30 хв.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, 28.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до довідки ухвалу, судову повістку та прикріплені матеріали доставлено в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_3 23.05.2026.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач свого представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, заяви про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило .

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивач ОСОБА_1 30 травня 2006 року прийнятий на консульський облік в посольства України в Республіці Білорусь, 15.09.2025 ОСОБА_1 отримав тимчасовий прихисток в Республіці Румунія (а.с. 7-11).

23.02.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ухвалена постанова № R516020 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (а.с. 15).

В оскаржуваній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку. Задекларована адреса позивача ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_2 .

Частина 3 статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами ст. 65 Конституції України та ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік підлягають військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття нового місця проживання зобов?язань в семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до частини 4 статі 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов?язань в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, став висновок відповідача про порушення позивачем 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з тим, що позивач не став на військовий облік за новою адресою.

Оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей про зміну позивачем адреси, та не зазначено на підставі яких доказів було встановлена така зміна адреси.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заперечується факт реєстрації позивача за вказаною в оскаржуваній постанові адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді № 2745859 від 18.05.2026 з Єдиного демографічного реєстру відомості про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 відсутні (а.с. 18).

Також, відповідно до відповіді № 2745874 від 18.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери інформація про реєстрацію позивача, як внутрішньо переміщеної особи, відсутня (а.с. 19).

При цьому, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи відповідач відзиву на позов не надав, представник відповідача у засідання не з`явився, не надав належних та допустимих доказів факту реєстрації позивача за новою адресою.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідач не надав відзиву у справі та не надав жодних доказів того, що позивач змінив адресу реєстрації та не став на військовий облік за новою адресою.

Згідно з судовою практикою ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування позиції позивача.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутні, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.

З огляду на наведене, суд констатує, що відповідачем у встановленому законодавством порядку не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме те, що ОСОБА_1 змінив адресу та не став на військовий облік за новою адресою, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210 КУпАП, хоча за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Крім того, відповідно до роздруківки з додатку «Резерв+» вбачається, що 31.01.2026 мало місце звернення до національної поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою.

Вказане підтверджує той факт, що саме 31.01.2026 було виявлено інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення.

Оскаржувана постанова прийнята 04.05.2026 тобто через три місяці та 4 дні з моменту виявлення.

Частина 9 ст. 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

За таких обставин, суд констатує, що початок строку для накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідно вимог ст. 38 КУпАП, а також згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року в справі №149/2498/17, слід обраховувати з 31.01.2026, а тому, на день винесення постанови 04.05.2026 року, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Так, згідно пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За вказаних обстави позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7, 8, ч.3 ст. 210, 235, 247, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 9, 73-79, 159, 205, 211, 217, 227-228, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника Бєлєвцової Ольги Олегівни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову № R516020 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 04.05.2026, яка винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 грн. 48 коп. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання не встановлена.

Представник позивача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя А.В. Качан