Рішення № 136904503, 27.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/298/26

№/п 2/317/550/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ачкасова О.М.

при секретарі Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22.09.2022 р., між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачкою, було укладено договір про надання споживчого кредиту №98723788000, відповідно до умов якого, АТ «УКРСИББАНК» надав відповідачеві кредит у сумі 38221,67 грн., а відповідачка взяла на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 22.09.2026, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001 % річних), а також комісію. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість станом на 09.12.2024 у розмірі 26199,86 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 22146,30 грн., заборгованості по комісії в розмірі 4053,56 грн.,яка до цього часу не сплачена. 09.12.2024 р. між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №284, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс». Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №98723788000 від 22.09.2022 р., укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачкою. Однак, відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 09.12.2024 року становить 26199,86 грн., у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, була повідомлена належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Суд за вказаних обставин вважає можливим розглянути справу заочно у спрощеному позовному провадженні за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази, суд вважає що позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Судом встановлено, що 22.09.2022 р., між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачкою, було укладено договір про надання споживчого кредиту №98723788000, відповідно до умов якого, АТ «УКРСИББАНК» надав відповідачці кредит у сумі 38221,67 грн., а відповідачка взяла на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 22.09.2026, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001 % річних), а також комісію, що також підтверджується анкетою-заявкою від 22.09.2022 р., заявою про закриття карткового рахунку при рефенансуванні, додатком 1 до договору №98723788000 від 22.09.2022, графіком платежів, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

09 грудня 2024 р. між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №284, за яким АТ «УКРСИББАНК» відступає Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» Право вимоги до відповідачки, що підтверджується платіжною інструкцією №5820 від 09.12.2024, актом приймання-передачі прав вимоги до договору факторингу №284 від 09.12.2024, витягом з додатку до договору факторингу №284 від 09.12.2024.

Як вбачається, з матеріалів справи, відповідачка умови договору не виконувала, щомісячні платежі на погашення заборгованості не здійснювала. Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 09.12.2024 р., складає 26199,86 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 22146,30 грн., заборгованості по комісії в розмірі 4053,56 грн., що також підтверджується випискою за кредитним договором, довідками-розрахунками заборгованості за кредитом.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтями 626, 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав в повному обсязі (банк надав позичальнику кошти), проте відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з момент у передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, судом встановлено що відповідачкою взяті на себе зобов`язання по поверненню заборгованості не виконувалися.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26199,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. було укладено договір №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 р., що також підтверджується актом №4 приймання передачі наданих послуг від 02.06.2025 р., з якого вбачається, що адвокатом була надана послуга з правничої допомоги на суму 9200,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Литвиненко О.І., платіжною інструкцією №2705 від 10.06.2025 р.

В силу ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9200,00 гривень.

Також, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15106 від 03.12.2025.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 26199,86 грн. (двадцять шість тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 86 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 2) витрати на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. (дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 27.05.2026 року.

Суддя: О.М. Ачкасов