Ухвала суду № 136904323, 27.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7643/26

1-кс/308/3143/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026070000000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2026 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Вишково, Хустського району, Закарпатської області, українки за національністю, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №12026070000000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2026 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 11.05.2026, перебуваючи в ДУ «Закарпатська УВП (№9», що за адресою: Закарпатська область м.Ужгород, вул.Довженка, 8-а, спілкуючись через мобільний застосунок «Watsapp» за номером мобільного телефону НОМЕР_1 з ОСОБА_8 , повідомив останньому, що для перетину державного кордону необхідні грошові кошти в сумі 8000 доларів США.

ОСОБА_8 , розуміючи незаконність зазначених дій ОСОБА_7 , не бажаючи бути втягненим у протиправну діяльність, звернувся до правоохоронних органів та почав діяти під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності вказаних осіб.

У подальшому, 13.05.2026, ОСОБА_7 , перебуваючи в ДУ «Закарпатська УВП (№9»), що за адресою: Закарпатська область м. Ужгород, вул. Довженка, 8-а, спілкуючись по відеозв`язку через мобільний застосунок «Watsapp» за тим же номером мобільного телефону з ОСОБА_8 , повідомив останньому, що йому необхідно прибути до с.Вишково Хустського району Закарпатської області та в подальшому чекати на його вказівки.

По приїзду ОСОБА_8 в с.Вишково Хустського району Закарпатської області 13.05.2026 ОСОБА_7 повідомив, що необхідно перейти річку Тиса у вищевказаному селі та після цього знову зателефонувати до нього по відеозв`язку в мобільному застосунку та чекати на його вказівки. Перейшовши річку, ОСОБА_7 знову перетелефонував до ОСОБА_8 та наказав чекати, однак через декілька хвилин ОСОБА_7 знову перетелефонував до ОСОБА_8 , повідомивши, що сьогодні він не зможе переправити його через державний кордон та чекати подальших його вказівок.

За цей час з метою доведення свого злочинного плану до кінця, ОСОБА_7 у невстановлений час, але не пізніше 25.06.2026, залучив як співучасників вчинення цього злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , які згідно з відведеними їм функціями повинні були надати ОСОБА_8 поради й вказівки щодо подальшого незаконного перетину останнім лінії державного кордону України та отримати від останнього для нього грошові кошти у розмірі 8000 доларів США, як винагороду за організацію протиправного переправлення його через державний кордон України.

Так, 25.06.2026 ОСОБА_7 вкотре зателефонував по відеозв`язку із того ж номеру мобільного телефону до ОСОБА_8 та повідомив, що йому знову необхідно прибути на місце, де він був минулого разу. Прибувши на місце до ОСОБА_8 підішли ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , які повідомили про необхідність передачі їм грошових коштів в сумі 8000 доларів США, після чого його буде переправлено через державний кордон. Після отримання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 грошових коштів останні були затримані працівниками правоохоронних органів.

За таких обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

26.05.2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру за ч.3 ст.332 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, оскільки у прокурором не обгрунтовано наведені у ньому ризики. Крім того, у підозрюваної є четверо неповнолітніх дітей, за якими нема кому здійснювати догляд. Також підозрювана до кримінальної відповідальності не притягалась. Має постійне місце проживання.

Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні підтрималп позицію свого захисника, просила застосувати домашній арешт, оскільки діти залишаться вдома самі без нагляду.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, Слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026070000000151 від 04.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Підставами внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що:

- «Із правоохоронних органів надійшли матеріали про те, що особа ОСОБА_10 знаходячись в ДУ «Закарпатська УВП (9)», спільно із особою ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами на території Закарпатської області за грошову винагороду організовують незаконне переправлення чоловіків мобілізаційного віку через державний кордон України поза пунктами пропуску».

26.05.2026 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру за ч.3 ст.332 КК України.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: допитами свідків, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами оглядів мобільних телефонів та іншими матеріали в їх сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 , до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого в клопотанні про доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки такий витікає з серйозності висунутої підозри та тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання її винуватою, оскільки тяжкість вчиненого злочину і покарання за таке, вже самі по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також діяльність особи була пов`язана з незаконним переправленням осіб через державний кордон, може покинути територію України зважаючи на наявні у матеріалах клопотання докази. Враховуючи невжиття усього комплексу слідчих дій, ризик знищити, сховати документи, речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним. Натомість наведений у клопотанні слідчого ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, враховуючи міцні соціальні зв`язки та відсутність будь-яких даних, які б свідчили про неналежну процесуальну поведінку є необґрунтованими на думку слідчого судді. Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування встановлених ризиків, недоведеність існування інших ризиків, та враховуючи обставини справи, особу підозрюваної, міцність її соціальних зв`язків, наявність чотирьох неповнолітніх дітей, за якими вона здійснює догляд, що підтверджено доданими доказами, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_4 , та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що сама лише обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винним у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, враховуючи факт того, що вона має можливість переховуватися від органів досудового слідства та суду, наявність інших ризиків, а також враховуючи наявність чотирьох неповнолітніх дітей, за якими вона здійснює догляд, що унеможливлює перебування такої під вартою, враховучи відомості про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведена неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання доведеним ризикам, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, оскільки необхідним та достатнім буде саме такий запобіжний захід, та такий на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України. В силу ч.5 ст.194 КПК України, та зважаючи на встановлені ризики в судовому засідання, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1-3, 8, зазначеної норми.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В задоволенні клопотання слід відмовити, заперечення сторони захисту знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду клопотання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026070000000151, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2026 року, відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.07.2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 23 год.00 хв. до 06 год.00 хв. без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - до 23.07.2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 28.05.2026 року о 16 год. 40 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1