Ухвала суду № 136904008, 28.05.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 936/645/26

Провадження № 2-ваі/936/2/26

28.05.2026 селище Воловець

Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Суха Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюка С.С. у адміністративній справі №936/645/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

12.05.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшов через систему "Електронний суд" позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, головуючим суддею для розгляду судової справи було визначено суддю Павлюка С.С.

26.05.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської областінадійшла друга заява ОСОБА_2 про відвід судді Павлюку С.С.

Заява обґрунтована тим, що 26.05.2026 позивачем по справі Бирковичом О.І. через підсистему "Електронний суд" подано повторно заяву про недовіру та відвід судді Павлюку С.С., яка мотивована тим, що 25.05.2026 на його адресу надійшло повідомлення судді Павлюка С.С. від 22.05.2026 про призначення судового розгляду справи №936/645/26 на 02.06.2026 на 14:30 год. Однак, вважає, що таке призначення відбулось незаконно та спростовується повідомленням Воловецького районного суду про те, що 25.05.2026 об 09:50 год відбудеться судовий розгляд заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Павлюка Северина Степановича від адміністративної справи (936/645/26) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області. Отже, 25.05.2026 в 09:50 год ще не відбувся судовий розгляд заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Павлюка С.С. від адміністративної справи (936/645/26), справа знаходиться у головуючої судді Софілканич О.А., результати розгляду заяви про відвід не відомі і не надіслані сторонам, а суддя Павлюк С.С. не маючи справи вже знає результат заяви про відвід і призначає розгляд на 02.06.2026. Отже, такі незаконні дії та рішення судді Павлюка С.С. є додатковим доказом упередженого ставлення та окремою підставою для висловлення недовіри та відводу судді.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської областіПавлюком С.С. 27.05.2026 визнано повторну заяву про відвід судді необґрунтованою та передано заяву про відвід судді у справі №936/645/26 для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

За наслідками автоматизованого розподілу, 27.05.2026 заяву про відвід судді Павлюка С.С. передано на вирішення судді Сухій Н.І.

За приписами ч. 8 та ч. 11 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Вирішуючи заявлений відвід, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Частиною 4 статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Суд зазначає, що положення статей 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу).

Самого лише сумніву в неупередженості чи об`єктивності судді недостатньо для його відводу, та обов`язково повинні бути обґрунтовані підстави для цього сумніву.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Так, у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею (суддями) принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді (суддів), що вказують на його (їх) безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Не є підставами для відводу судді заяви, що містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень.

Так, суд звертає увагу, що доводи та міркування, наведені у заяві про відвід судді, зводяться до незгоди позивача із процесуальними рішеннями судді щодо призначення судового розгляду у справі.

Так, за змістом заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Павлюку С.С. від 15.05.2026 та 26.05.2026 останній покликається на обставини призначення справи до розгляду, зокрема зазначає, що справа була призначена до розгляду 22.05.2026 на 02.06.2026, тобто до розгляду його відводу по суті.

Однак, як вбачається із матеріалів справи №936/645/26, повідомлення про наступне судове засідання створено 25.05.2026 та внесено того ж дня в систему документообігу «Д-3» о 15:03 год, тобто вже після розгляду заявленого відводу по суті.

Судом враховано, що відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише у апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком реалізації права сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При розгляді заяви не встановлено будь-яких вищенаведених обставин, а доводи заяви та міркування у ній зводяться до припущень заявника та не доводять наявності обставин, які викликали б сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді даної справи.

Таким чином, суд зазначає, що незгода позивача з процесуальними рішеннями судді, прийнятими в ході розгляду справи не може бути підставою для відводу головуючого в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що позивачем не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні справи №936/645/26.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, про необгрунтованість заявлених підстав для відводу судді, оскільки об`єктивними даними не підтверджуються і по суті ґрунтуються на незгоді позивача з процесуальними діями та рішенням судді, з огляду на що у задоволенні заяви про відвід судді Павлюка С.С. слід відмовити.

Згідно частини 12 ст. 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 294 КАС України, ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Керуючись положеннями статей 4, 37, 39, 40, 241, 248, 256 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

У задоволенні повторної заяви про відвід судді Павлюка Северина Степановича в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Наталія Суха