Ухвала суду № 136903304, 28.05.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 752/14949/23

2-р/132/1/26

Ухвала

Іменем України

28 травня 2026 року Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 752/14949/23 (номер провадження 2-о/132/2/25) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 із заявою про роз`яснення рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 752/14949/23 (номер провадження 2-о/132/2/25), в якій посилаючись на неможливість реєстрації народження ОСОБА_3 (дитини чоловічої статі), 19 вересня 2017 року уродження, що призводить до порушення його невід`ємних прав як людини і громадянина, реалізацію ним особистих немайнових та майнових прав як зараз, так і в майбутньому, що не відповідає принципу верховенства права, просить роз`яснити порядок здійснення його реєстрації.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2026 року, визначено склад суду з розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.

Учасники справи до суду не з`явилися, надали заяви про розгляд питання про роз`яснення судового рішення у їх відсутності.

Суд, з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу для роз`яснення судового рішення, дослідивши в порядку, визначено в законі у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків:

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 752/14949/23 (номер провадження 2-о/132/2/25), яке в передбаченому законом порядку 04 червня 2025 року набуло законної сили, встановлений факт народження ОСОБА_4 (дитини чоловічої статі) ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ашара Сирії, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Самарканд Узбекистану, громадянки України.

Проте, у резолютивній частині даного судового рішення, суд зазначив найменування дитини як « ОСОБА_2 ».

Разом із цим, як слідує в матеріалів цивільної справи, на момент народження дитини, його матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Самарканд Узбекистану, громадянка України, перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 21 січня 2022 року Генічеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Генічеському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Тобто, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Ашара Сирії, народився у шлюбі.

Відповідно до положень частини першої статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

За частиною другою статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження (абзац 1 частини четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до приписів абзацу 5 частини четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», за відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно частини першої статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини (частина перша статті 136 СК України).

За правилами статті 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до норм частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав в свобод внутрішньо переміщених осіб», проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Згідно частини першої статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За частиною другою статті 271 ЦПК України, подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 роз`яснено, що роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Пунктом 8 цієї ж Постанови передбачено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ЦПК України, і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у ЦПК України (пункт 13 Постанови).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе роз`яснити, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 752/14949/23 (номер провадження 2-о/132/2/25), встановлений факт народження ОСОБА_4 (дитини чоловічої статі) ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ашара Сирії, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Самарканд Узбекистану, громадянки України. Дитина народжена у шлюбі, а тому її походження визначається відповідно до положень статті 122 Сімейного кодексу України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання.

Згідно пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, частин другої, четвертої, сьомої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 271 ЦПК України, про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст.258-260, 271, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Роз`яснити, що рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 752/14949/23 (номер провадження 2-о/132/2/25), встановлений факт народження ОСОБА_4 (дитини чоловічої статі) ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ашара Сирії, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Самарканд Узбекистану, громадянки України. Дитина народжена у шлюбі, а тому її походження визначається відповідно до положень статті 122 Сімейного кодексу України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання її повного тексту. У разі, якщо ухвала суду не була вручена у день її складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя