Рішення № 136901221, 28.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1107/26

Провадження № 2-др/357/74/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника відповідача Друзь Віталія Вікторовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2026 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

19 травня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Друзь Віталія Вікторовича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розгляд клопотання проводився без виклику сторін відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що в зв`язку із захистом своїх прав Відповідач був змушений звернутись за професійною правовою допомогою з метою недопущення порушення прав. Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

06.04.2026 року між Адвокатом Друзьом В.В. з однієї сторони та Відповідачем з іншої сторони було укладено Договір про надання правової допомоги № БН від 06.04.2025 року. Адвокатом Друзьом В.В. було вивчено позовну заяву Позивача та додатків до неї на предмет законності нарахування суми стягнення за договорами позики, складання письмових заперечень у справі за стягненням заборгованості на користь Позивача.

Також у письмових запереченнях було зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат при розгляді даної справи в суді першої інстанції становить 4 000 гривень витрати на професійну правничу допомогу та що відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

22 травня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовані тим, що розмір витрат на правничу допомогу, що зазначив Представник Відповідача, не пропорційним, а заявою такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. По-перше, Представником Відповідача разом з заявою про ухвалення додаткового рішення було подано: копію Договору про надання правничої допомоги від 06.04.2026; копію Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06.04.2026 року; копію Акту про надання правничої допомоги від 13.04.2026; копію Розрахунку витрат на правничу допомогу на підставі договору від 06.04.2026 року. Відповідно до копії Розрахунку витрат на правничу допомогу на підставі договору від 06.04.2026 року, загальна вартість наданих послуг складає 4 000, 00 грн.. Вважають, що зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка такого документу як додаткові пояснення не вимагало значного обсягу юридичної й технічної роботи. У мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних справ про стягнення заборгованості по кредитним договорам, та нормативно-правове регулювання аналогічних спірних правовідносин не змінювалося. Підготування вищезазначеного документу по малозначній справі не потребує спеціальних знань у галузі права. Таким чином, вважаємо, що надані адвокатом послуги (їх обсяг) на надання таких послуг по розглянутій справі не відповідають критерію співрозмірності. На підставі ч. 4. ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обсяг наданих правничих послуг, зазначений у клопотанні, є завищеним та не відповідає фактичній складності справи. Суд має оцінити відповідність заявлених витрат фактичній складності справи та розумності таких витрат. З урахуванням загальноприйнятої практики, заявлена сума витрат є завищеною та не відповідає об`єму виконаної роботи. Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного провадження, заявлена Відповідачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 (чотири тисячі) грн. 00 коп. є необґрунтованою. На підставі викладеного вважаємо, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності із фактично виконаною Представником Відповідача (адвокатом) роботою у справі. По-друге, до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат відповідачем не додано доказів щодо сплати гонорару на професійну правничу допомогу. Як зазначалось вже вище, до заяви, крім копій: Договору про надання правничої допомоги від 06.04.2026; Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06.04.2026 року; Акту про надання правничої допомоги від 13.04.2026; Розрахунку витрат на правничу допомогу на підставі договору від 06.04.2026 року - більше нічого не було подано, що не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо доказів сплати гонорару у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій не наведено поважності причин неподання відповідних доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів, а також із врахуванням вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, в ухваленні додаткового рішення у справі слід відмовити. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги від 06.04.2026, Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 06.04.2026, Акт про надання правничої допомоги від 13.04.2026, розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору від 06.04.2026, складений 13.04.2026.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена відповідачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача Друзь Віталія Вікторовича, про ухвалення додаткового судового рішення, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового судового рішення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко