Рішення № 136901123, 25.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/272/26

Провадження № 2/355/616/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Білоног В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС», кредитодавець, кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (надалі також первісний кредитор, кредитодавець, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», товариство) та ОСОБА_1 укладено договір №453666683 (надалі також договір №453666683 від 17.02.2021, договір, кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 3000,00 грн.

Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а й платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV96M9J.

Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердиd прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11000,00 грн

Кредит наданий на загальну суму 11000,00 (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Враховуючи вищевикладене, відразу після вчинених дій відповідача, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти на загальну суму 11000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а також витребуваними судом.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії договору низкою додаткових угод до 31.12.2024. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

20.04.2021, за відповідним реєстром прав вимоги, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за договором №453666683 від 17.02.2021, укладеним з відповідачем.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.

31.08.2023, за відповідним реєстром прав вимоги, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №453666683 від 17.02.2021, укладеним з відповідачем.

11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором №453666683 від 17.02.2021, укладеним з відповідачем, згідно із відповідним реєстром боржників від 14.07.2025.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» наділено правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №453666683 від 17.02.2021 до ОСОБА_1 в сумі 19913,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48,78 грн, заборгованість за відсотками 14321,27 грн.

Означену суму заборгованості за кредитним договором позивач просить стягнути із відповідача на свою користь.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із суми 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

16 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», за підписом керівника позивача Полякова О. В. (а.с. 29).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 23.03.2026 (а.с. 68-69).

Крім того, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2026 задоволено клопотання позивача, у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувано докази, що становлять банківську таємницю (а.с. 70).

22.05.2026 до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов лист вих. № 20.1.0.0.0/7-260505/80393-БТ від 12.05.2026, у якому банківська установа надала інформацію на запит суду.

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 8).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

У судові засідання 23.03.2026, 23.04.2026 та 25.05.2026 відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідача повідомлявся належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із судовими повістками відповідачу повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 19.03.2026, 31.03.2026 та 03.05.2026, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Судові засідання 19.03.2026 та 31.03.2026 відкладалися з огляду на неявку відповідача та надання йому можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір №453666683 (а.с. 28-30).

Як зазначено в договорі, кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, який мав бути направлений відповідачу на його електронну пошту (а.с. 28(зворот).

Згідно із п. 1.1 кредитного договору (з урахуванням додаткових угод до кредитного договору від 20.02.2021, 21.02.2021, 23.02.2021, 27.02.2021, 28.02.2021 (а.с. 29-30) кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у загальному розмірі 11000 грн 00 коп (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 28).

Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що встановлений в п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду оплати всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.4 договору №453666683 від 17.02.2021 за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: - виключно на період строку, визначеного в п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 процентів річних, що становить 0,50 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, позичальнику може бути надано додаткову знижку від індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку, передбаченому правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» кредитодавця (далі «програма»), які розміщені на сайті кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього договору позичальнику присвоєний 1 рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього договору; - у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього договору.

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 17.02.2021 (а.с. 22) перерахування кредитних коштів мало здійснюватися на картку відповідача № НОМЕР_1 , строк кредиту 30 днів.

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту до кредитного договору №453666683 від 17.02.2021 (а.с. 28), який не містить даних щодо його підписання відповідачем за допомогою відповідного одноразового ідентифікатора. Разом з тим, в означеному документі містяться умови щодо строку кредитування 30 днів.

Також до позовної заяви доданий алгоритм дій Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 18) та довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 19), у якій, зокрема, зазначений контактний номер мобільного телефону відповідача ( НОМЕР_2 ), на який направлений одноразовий ідентифікатор MNV96M9J для підписання ним кредитного договору відповідачем.

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів позивач надав платіжні доручення від 27.02.2021 на суму 200,00 грн, від 23.02.2021 на суму 1000,00 грн, від 21.02.2021 на суму 2000,00 грн, від 20.02.2021 на суму 1300,00 грн, від 20.02.2021 на суму 1550,00 грн, від 17.02.2021 на суму 3000,00 грн, від 28.02.2021 на суму 300,00 грн, від 20.02.2021 на суму 1650,00 грн (а.с. 13-17).

Крім того, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2026 листом вих. № 20.1.0.0.0/7-260505/80393-БТ від 12.05.2026 АТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . До означеного листа додано також рух коштів (виписку) по картці № НОМЕР_3 за період з 17.02.2021 по 05.03.2021, з якої вбачається надходження на означену картку суми в загальному розмірі 11000,00 грн, що надійшли: 17.02.2021 - 3000,00 грн, 20.02.2021 - 1650,00 грн, 20.02.2021 - 1550,00 грн, 20.02.2021 - 1300,00 грн, 21.02.2021 - 2000,00 грн, 23.02.2021 - 1000,00 грн, 27.02.2021 - 200,00 грн, 28.02.2021 - 300,00 грн.

Відтак, означені докази свідчать про перерахування за період 17.02.2021 - 28.02.2021 на картковий рахунок, відкритий на ім`я відповідача, коштів на загальну суму 11000,00 грн, що відповідає сумі кредитних коштів, наданих відповідачці за кредитним договором.

При цьому, банківською установою підтверджений як фінансовий номер відповідача номер мобільного телефону, зазначений у кредитному договорі.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01 з додатками та додатковими угодами (а.с. 56-59), що скріплені підписами та печатками сторін, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. При цьому, відповідно до додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 (а.с. 59), дію договору факторингу продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За даними реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 55), до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12581,84 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 6989,36 грн.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 52-53). Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно із п. 4.1 означеного договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

За даними реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 (а.с. 51), що скріплений підписами та печатками ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», на користь фактора передано право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 19913,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 14321,27 грн.

Позивачем надано докази проведення розрахунків за відступлені права вимоги згідно із означеним реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 (а.с. 54).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е (а.с. 48-49), відповідно до умов якого, а також зважаючи на акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 45) та власне реєстр боржників до означеного договору факторингу (а.с. 46-47) позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором №453666683 від 17.02.2021 у розмірі 19913,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 14321,27 грн (а.с. 42-43).

Позивачем надано докази здійснення оплати за відступлені права вимоги згідно із означеним договором факторингу №11/07/25-Е (а.с. 41-44).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача згідно із наданими розрахунками заборгованості (а.с. 38-40), за якими прострочена заборгованість за договором №453666683 від 17.02.2021 становить 19913,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 14321,27 грн.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору №453666683 від 17.02.2021, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір №453666683 від 17.02.2021 укладено в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону, що зазначений в договорі та належить відповідачці.

Суд дійшов до висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики.

Договір №453666683 від 17.02.2021 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Банківською установою підтверджено перерахування суми кредиту в розмірі 12600,00 грн на банківську карту, що належить відповідачці; номер телефону, заначений у кредитному договорі, підтверджений банківською установою як фінансовий номер відповідачки.

Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором №453666683 від 17.02.2021; позивачем надані належні, допустимі та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором.

Суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснив розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав як кредит позичальник), заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором №453666683 від 17.02.2021 за період з дати укладення договору та станом на дату позовної заяви становить 19913,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 14321,27 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.

Щодо стягнення суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідачу як кредит були перераховані кошти у загальному розмірі 11000,00 грн на виконання умов договору №453666683 від 17.02.2021.

Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору. Перерахування суми кредиту на належну відповідачу платіжну картку, як і видачу такої картки на ім`я відповідача, підтверджено банківською установою.

Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 11000,00 грн за договором №453666683 від 17.02.2021.

Належних доказів того, що відповідач повернув кошти у сумі 5592,48 грн (заявлена позивачем до стягнення сума за тілом кредиту) за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 5592,48 грн основного боргу.

Щодо заборгованості зі сплати процентів.

За розрахунками позивача, розмір процентів, заборгованість за якими має відповідач за кредитним договором, становить 14321,27 грн, розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем по 31.08.2023.

Водночас, відповідно до п. 1.2 договору №453666683 від 17.02.2021, а також відповідно до положень додаткових угод, графіків погашення заборгованості та паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить 30 днів, стандартна процентна ставка (підлягає застосуванню, зважаючи на користування кредитом понад встановлений строк кредитування) - 1,70 процентів в день, кредит мав бути повернутий до 19.03.2021.

З урахуванням всього вищевказаного, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, здійсненого позивачем, суд доходить висновку про його необґрунтованість, оскільки розрахунок заборгованості за відсотками такий:

- за період з 17.02.2021 по 19.02.2021: 3000,00 грн х 1,70% в день х 3 дні = 153,00 грн;

- за період з 20.02.2021 по 20.02.2021: 7500,00 грн х 1,70% в день х 1 день = 127,50 грн;

- за період з 21.02.2021 по 22.02.2021: 9500,00 грн х 1,70% в день х 2 дні = 323,00 грн;

- за період з 23.02.2021 по 26.02.2021: 10500,00 грн х 1,70% в день х 4 дні = 714,00 грн;

- за період з 27.02.2021 по 27.02.2021: 10700,00 грн х 1,70% в день х 1 день = 181,90 грн;

- за період з 28.02.2021 по 19.02.2021: 11000,00 грн х 1,70% в день х 19 днів = 3553,00 грн,

а всього заборгованості за відсотками - 5052,40 грн.

Відтак, суд зауважує, що позивачем здійснено нарахування відсотків поза межами строку кредитування, що не узгоджується та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на відповідні пункти кредитного договору, при обґрунтуванні строку нарахування процентів тривалістю понад 30 днів в порядку перенесення/відкладення строку користування кредитом, оскільки належні докази щодо узгодження двома сторонами пролонгації строку кредитування/дії договору матеріали справи не містять.

Суд при цьому зауважує, що наведені у п. 1.3 умови кредитного договору щодо продовження строку користування кредитом без згоди позичальника є суперечливими, позаяк пунктом 1.2 кредитного договору чітко визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту.

Згідно з ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За таких обставин, суд доходить висновку, що умовами кредитного договору сторони погодили строк кредитування 30 днів, тому починаючи з наступної після спливу 30 дня дати кредитор не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом за процентною ставкою, встановленою в договорі; для фактичної пролонгації договору є необхідною воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, що свідчили б про намір продовжити кредитний договір, обставини чого у даному випадку відсутні.

За вказаних обставин, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за договором кредиту, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків за стандартною процентною ставкою, що становить 1,70% в день за період після спливу 30-го дня з дати отримання кредиту.

За таких висновків суду, з відповідача підлягає стягненню сума відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 5052,40 грн.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані позивачем.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №453666683 від 17.02.2021 на суму 10644,88 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 5052,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми нарахованих відсотків у розмірі 9268,87 грн слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2662,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією №36928 від 12.02.2026 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1423,05 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10644,88 грн х 100 % : 19913,75 грн = 53,45%. 2662,40 грн х 53,45 % = 1423,05 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно із вимогами ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7000 грн, на підтвердження понесення яких долучив копії таких документів: договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного позивачем з Адвокатським бюро «Соломко та Партнери», додаткової угоди №25770919045 від 11.09.2025 до договору №20/08/25-01 від 20.08.2025, акту прийому передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн (а.с. 35-37).

Суд доходить до висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Відповідач ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подав.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачем дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 3741,50 грн (53,45% від заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7000,00 грн).

До ухвалення рішення у справі відповідач не повідомив суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення відповідачу терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором №453666683 від 17.02.2021 на суму 10644,88 грн (десять тисяч шістсот сорок чотири гривні 88 копійок), з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 5592,48 грн, заборгованість за відсотками 5052,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення суми нарахованих відсотків у розмірі 9268,87 грн - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1423,05 грн (одна тисяча чотириста двадцять три гривні 05 копійок) та 3741,50 грн (три тисячі сімсот сорок одна гривня 50 копійок) витрат на правничу допомогу.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28.05.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»

код ЄДРПОУ 42986956

банківські реквізити: рахунок НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001

місцезнаходження: вул. Юпія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_5

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА