Ухвала суду № 136897762, 27.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4378/15-ц

Провадження № 6/750/81/26

У Х В А Л А

27 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Левченко К.С.,

за участі представника приватного виконавця Коверзнева Д.В.,

боржника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в :

01 квітня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Палігін Олександр Петрович через систему «Електронний суд» звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання нею зобов`язань, покладених виконавчим листом від 31.10.2023 №750/4378/15-ц, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 256700 грн. 01 коп., суму заборгованості за додатковою угодою до кредитного договору в розмірі 7685 грн. 94 коп., штраф в розмірі 24431 грн. 34 коп., пеню в розмірі 653 грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 4223 грн. 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 3708 грн. 46 коп., страхові виплати в сумі 4797 грн. 54 коп., а всього 302200 грн. 27 коп. (триста дві тисячі двісті грн. 27 коп.)

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №750/4378/15-ц, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 31.10.2023 відкрито ним 30.01.2024 року. 21.02.2024 року здійснено виклик боржниці та витребувано у неї інформацію про її майновий стан та зобов`язано надати підтверджуючі документи приватному виконавцю та з`явитися до приватного виконавця 29.02.2024 року. У своїх поясненнях від 29.02.2024 року боржниця повідомила, що грошових коштів, рухомого та нерухомого майна вона не має, нотаріальну діяльність зупинила та тимчасово не здійснює. Також зазначила, що змінила прізвище на ОСОБА_4 . У той же час, згідно відомостей Єдиного реєстру нотаріусів, записи про зупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 відсутні. За інформацією Державної прикордонної служби України, боржниця неодноразово за період примусового виконання виїжджала закордон; востаннє - у листопаді 2025 року. Тим не менш, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова дотепер залишається невиконаним, а отже ОСОБА_1 , порушила вимоги законодавства щодо виконання судового рішення та не виконала покладених на неї обов`язків, а рішення суду залишається невиконаним.

Представник приватного виконавця адвокат Коверзнев Д.В. у судовому засіданні підтримав подання та просив суд його задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення подання заперечувала та пояснила, що від виконання судового рішення не ухиляється, борг нею сплачується, по зведеному виконавчому провадженню залишок боргу становить 117495 грн. 56 коп., а тому вона не ухиляється від виконання, а за кордон під час війни вона виїхала з неповнолітньою дитиною, яка на час розгляду справи досягла повноліття та залишилася за кордоном. Боржник іноді їздить разом з чоловіком на його автомобіля за кордон саме для відвідання дочки, але повертається назад в Україну. Також боржник повідомила, що вона за викликом приватного виконавця з`являється, надає пояснення та постійно з ним перебуває на зв`язку, а тому просила відмовити у задоволенні подання через його безпідставність.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про розгляд подання повідомлений завчасно і належним чином.

Заслухавши пояснення представника приватного виконавця, боржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича перебуває виконавче провадження №74009065 з примусового виконання виконавчого листа від 31.10.2023 №750/4378/15 ц, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 256700 грн. 01 коп., суми заборгованості за додатковою угодою до кредитного договору в розмірі 7685 грн. 94 коп., штраф в розмірі 24431 грн. 34 коп., пеню в розмірі 653 грн. 09 коп., 3% річних в розмірі 4223 грн. 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 3708 грн. 46 коп., страхові виплати в сумі 4797 грн. 54 коп., а всього 302200 грн. 27 коп. (триста дві тисячі двісті грн. 27 коп.). Залишок боргу за вказаним виконавчим листом на момент відкриття виконавчого провадження складає 106592 грн. 88 коп. (а.с.190 том 2)

30 січня 2024 року винесено постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження на залишок боргу 106592 грн. 88 коп. (а.с. 191 том 2).

За поясненнями боржника, вона систематично сплачує кошти на погашення боргу по зведеному виконавчому провадженню, станом на 18.05.2026 нею добровільно сплачено 54559 грн. 12 коп., а тому вона не ухиляється від виконання судового рішення.

29 лютого 2024 року боржник надала письмові пояснення приватному виконавцю згідно здійсненого ним виклику (а.с.192, 193 том 2)

Згідно відповіді Державної прикордонної служби на запит №322928141 від 19.03.2026 наявні дані щодо перетину державного кордону боржником. (а.с.195-196 том 2)

Свій виїзд за кордон боржник пояснює необхідністю відвідування дитини, яка була вимушена залишитися за кордоном у зв`язку з веденням на території України бойових дій.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Зокрема, статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов`язань позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

На момент звернення до суду з вказаним поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Таким чином, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.

Проте, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон.

Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, сам факт наявності невиконаного рішення суду чи іншого органу боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Відповідно до другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи.

Матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання судового рішення, адже факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Відмова у задоволені подання не позбавляє права на повторне звернення виконавця до суду.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Рахманкулова