Рішення № 136896667, 21.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1912/26

№2/337/1686/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Т.М.

за участю секретаря - Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , який мотивував тим, що 01.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №730915959, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 12000,00грн. шляхом перерахування на платіжну картку. В подальшому позичальник збільшив суму кредиту до 14500,00грн. За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним в строк та порядку, узгоджених в договорі. Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Відповідно до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та реєстру боржників б/н від 14.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 56660,34грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованості за відсотками - 42160,89грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою витребувано з АТ «Райффайзен Банк» інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платіжна картка № НОМЕР_7, чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів в сумі 12000,00грню і період з 01.05.2021 до 06.05.2021 та 2500,00грн. в період з 09.05.2021 до 14.05.2021, з наданням первинних бухгалтерських документів (виписки, платіжні інструкції, доручення тощо) на підтвердження зарахування цих коштів, а також чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером клієнта ОСОБА_1 за картковим рахунком і чи зазначений він в його анкетних даних.

Витребувані документи надійшли до суд 13.04.2026.

14.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пономаренко Є.А. на позовну заву, якому відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач не надав доказів, які б підтверджували реєстрацію відповідач в ІТС суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю, подання заявки на отримання кредиту, ознайомлення з умовами кредитування та підписання кредитного договору електронним підписом. Позивач не надав суду електронного варіанту договору з електронними підписами. При цьому, перевіркою поданого файлу через систему Центрального засвідчувального органу встановлено відсутність накладених електронних підписів, тож вказаний кредитний договір та додаткова угода до нього не узгоджені сторонами взагалі. Також не надано паспорту споживчого кредиту за додатковою угодою за другим траншем. Таким чином, кредитний договір є нікчемним. Крім того, позивачам не надано платіжних інструкцій від надавача фінансових послуг про перерахування кредитних коштів. Відповідь АТ «Райффайзен Банк» не містить відомостей про призначення платежу та від кого надійшли кошти. Підтвердження отримання відповідачем повідомлення про відступлення прав вимоги за договором факторингу в справі відсутнє. Договір факторингу №28/1118 від 28.11.2018 укладений до існування правовідносин між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Платіжних інструкцій щодо оплати за договором факторингу як доказів його чинності позивач також не надав. Додані витяги з реєстру боржників наданий лише щодо боржника ОСОБА_1 , що ставить під сумнів його належність та допустимість як доказу. Розмір заборгованості розрахований позивачем невірно. Нарахування процентів в розмірі 1,57% за кожен день суперечить вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Крім того, проценти нараховані поза строком договору. Доказів пролонгації цього строку не надано. При цьому, в розрахунку заборгованості зазначено, що 03.08.2021 позичальником було повністю погашена сума заборгованості. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та недоведеними. Просить в позові відмовити.

Одночасно з відзивом на позов представник відповідача подав клопотання про витребування у позивача оригіналів електронних та письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви.

15.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. на відзив відповідача на позовну заяву, в якій представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, заперечення відповідача та його представника вважає безпідставними. Зокрема, зазначила, що кредитний договір було укладено в електронній формі на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідач добровільно перейшов на сайт Товариства, обрав для себе бажану суму грошових коштів та строк кредитування, заповнив відповідну анкету, в якій вказав свої персональні дані, а також номер банківської картки для перерахування коштів. Договір було підписано позичальником/відповідачем одноразовим персональним ідентифікатором MNV583UT, який було направлено на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , зазначений в заявці на отримання грошових коштів. Одноразовий ідентифікатор було введено відповідачем в ІТС Товариства 01.05.2021 о 12:29:45. Без вчинення позичальником вказаних дій договір не міг бути укладений. В даному випадку кредитний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав вважати його недійсним немає. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документу, який є оригіналом, від електронної копії. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатись як оригінали і відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації. Головною особливістю електронного документу є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного носія. Після того, як позичальник підтвердив укладання кредитного договору, ввівши одноразовий ідентифікатор, документ надсилається на його електронну адресу, яку він вказав під час реєстрації в системі кредитора, а також становиться доступним в його особистому кабінеті. Після цього внесення будь-яких змін до нього неможливе. Щодо перерахування коштів, то позивачем надано на підтвердження цього належні та допустимі докази. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, яка не надає фінансових платіжних послуг, тому в межах виконання кредитного договору лише ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням реквізитів клієнта. В цій справі позивач додав до позову платіжні документи про перерахування відповідачу кредитний коштів в загальній сумі 14500,00грн. і їх зарахування на його банківську платіжну картку. Заперечуючи проти цього, відповідач, в свою чергу, не надав доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок, що цей рахунок йому не належить, або сторонні особи мали доступ до його персональних даних і використали банківський рахунок, на який зараховані кредитні кошти. Крім того, відповідач не спростував розміру заборгованості за кредитний договором. Щодо доводів відповідача про неправомірність розміру процентів, то ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, на яку посилається відповідач, набрала чинності 24.12.2023, в той час, коли кредитний договір укладено 01.05.2021. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось в розмірі, погодженому сторонами в кредитному договорі. Детальний розрахунок нарахувань та розміру боргу наводиться у відповіді на відзиві. При цьому, слід зазначити, що проценти нараховані як в межах строку кредитування, в т.ч. пролонгованого згідно з умовами кредитного договору, так і поза ним на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.5.3 кредитного договору за понадстрокове користування. Щодо доводів відповідача про відсутність доказів переходу до факторів права вимоги, то такі доводи є необґрунтованими і помилковими. Зокрема, щодо договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, то первісно визначений строк його дії - 28.11.2019 було продовжено додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - до 31.12.2024 року. Крім того, згідно п.4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. В даному випадку 03.08.2021 було підписано реєстр прав вимоги №145 до вказаного договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 38 318,39грн. (копія долучена до позовної заяви). Вказаний реєстр було підписано через три місяці після укладення кредитного договору, тобто право вимоги до відповідача вже існувало. Щодо строку дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, який первісно було визначено до 04.08.2021, то в подальшому його було продовжено до 30.12.2024 шляхом укладання додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022. Згідно п.4.1 вказаного договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 56660,34грн. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е, згідно з п.1.2 якого перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2. На підтвердження переходу права вимоги, позивач надав відповідний акт та витяг з реєстру боржників. Надання повного реєстру є неможливим, оскільки він є предметом конфіденційності і містить інформацію щодо інших осіб. За усіма договорами факторингу право вимоги переходить з моменту підписання реєстру прав вимог або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру та не пов`язано з моментом здійснення оплати за відступлені права вимоги. Відповідна обставина не впливає на законність договорів факторингу. Крім того, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора.

Одночасно з відповіддю на відзив представник позивача подала заперечення на клопотання представника відповідача про витребування оригіналів електронних та письмових доказів.

Ухвалою суду від 21.04.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко Є.А. про витребування доказів було відмовлено.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та/чи його представник - адвокат Пономаренко Є.А. в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 01.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №73091559.

Зазначений кредитний договір укладений за допомогою електронного сервісу та підписаний позичальником/відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «MNV583UT», який було направлено на номер мобільного телефону « НОМЕР_4 » і вірно введено 01.05.2021 о12:29:45.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору кредиторнадає позичальнику кредит в сумі 12000,00грн. (п.1.1), строком на 30 днів (далі - Дисконтний період) (п.1.2), який може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитора активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, кількість продовжень не обмежена (п.1.3).

Відповідно до п.1.4 кредитного договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, які нараховуються в порядку, визначеному цим пунктом, зокрема:

- виключно в період строку, визначеного п.1.2, - за дисконтною процентною ставкою 0,31% від суми кредиту щоденно (п.1.4.1),

- за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 договору - за індивідуальною процентною ставкою 1,57% від суми кредиту за кожен день користування, починаючи з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2 договору строку (п.1.4.2),

-після закінчення дисконтного періоду, без своєчасної оплати процентів в порядку п.1.3 договору, умова щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовується з дати надання кредиту і проценти нараховуються за базовою процентною ставкою 1,70% від суми кредиту за кожен день користування (п.1.4.3).

Відповідно до п.1.7 договору факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах:

-зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної частини кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.7.1.)

-з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитору проценти в розмірі 2,70% від суми кредиту за кожен день користування (п.1.7.2).

Згідно з п.4.1 договору невід`ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладання договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, тест яких розміщено на сайті кредитора: www.moneyveo.ua.

Згідно з п.4.2 договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов, передбачених п.1.3, 1.7 договору.

Згідно з п.4.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п.1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Підписавши договір, позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах; інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.4.13).

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІТС кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п.4.15 договору).

09.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі було укладено додаткову угоду до кредитного договору №73091559, відповідно до якої сторони погодили збільшення суми кредиту на 2500,00грн. з 09.05.2021 на строк дії договору №73091559 від 01.05.2021.

Відповідно до платіжного доручення №50cbb488-acb1-4135-a8fe-2ecec580e043 від 01.05.2021 та довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» останнє через АТ «Альфа-Банк» 01.05.2021 о 12:29:59 здійснило переказ грошових коштів в сумі 12000,00грн. отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк».

Відповідно до платіжного доручення №231d4f61-3dee-4ac6-9752-1911c0150cb3 від 09.05.2021 та довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» останнє через АТ «Альфа-Банк» 09.05.2021 о 13:38:34 здійснило переказ грошових коштів в сумі 2500,00грн. отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк».

Згідно з інформацією АТ «Райффайзен Банк» (лист від 09.04.2026) на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в Банку емітовано картку № НОМЕР_5 та згідно з виписками про рух коштів по рахунку № НОМЕР_6 (картка № НОМЕР_5 )на зазначену картку 01.05.2021 було зараховано переказ в сумі 12000,00грн., 09.05.2021 - 2500,00грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 03.08.2021 становить 37984,90грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 23818,94грн.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатками) та реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 37984,90грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 23818,94грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.05.2023 становить 56660,34грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованості за процентами - 42160,89грн.

Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (з додатками) та реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 56660,34грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 42160,89грн.

Відповідно до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та реєстру боржників б/н від 14.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 56660,34грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 42160,89грн.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.12.2025 становить 56660,34грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 42160,89грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновки Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41 Висновку №11 (2008)), згідно з якими звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 01.05.2021 кредитний договір №73091559, а 09.05.2021 - додаткову угоду до нього, відповідно до яких відповідач отримав в кредит грошові кошти в загальній сумі 14500,00грн. (12000,00грн та 2500,00грн) шляхом їх перерахування на його платіжну банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними в порядку та строки, визначені договором.

Кредитний договір та додаткова угода до нього укладені в електронній формі через ІТС Товариства, оформлені письмовим документом і підписані сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми кредитного договору, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував 01.05.2021 грошові кошти в сумі 12000,00грн, 09.05.2021 - 2500,00грн на платіжну картку відповідача №4149-50ХХ-ХХХХ-7480, яка була зазначена останнім в Заявці на укладання кредитного договору та яка емітована на його ім`я в АТ «Райффайзен Банк». Вказані грошові кошти в ті ж дні були зараховані на відповідний банківський рахунок.

За умовами кредитного договору з додатковою угодою до нього та графіком платежів відповідач зобов`язаний був повернути кредит в сумі 14500,00грн не пізніше 31.05.2021 (30 днів - дисконтний період), сплативши за цей період проценти за користування ним в загальному розмірі 1286,50грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 15786,50грн.

При цьому, сторонами в кредитному договорі була погоджена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування, але не більше, ніж на 90 днів від дня закінчення дисконтного періоду, з подальшим перерахуванням розміру процентів за користування кредитними коштами, а також встановлена відповідальність за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними та інших передбачених платежів в погоджений сторонами строк належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідача ОСОБА_1 стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром боржників б/н від 14.07.2025), укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Останній, в свою чергу, набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги №9 від 30.05.2023), укладеним з ТОВ «Таліон Плюс». Останній, в свою чергу, набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з невід`ємними додатками, в т.ч. реєстром прав вимоги №145 від 03.08.2021), укладеним з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та його представник послались на те, що позивач не довів факту укладання та підписання ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості, а також послались на недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора за відповідними договорами факторингу.

Разом з тим, такі доводи сторони відповідача об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом електронними та письмовими доказами - заявкою на отримання кредитних коштів від 01.05.2021, паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ», кредитним договором №73091559 від 01.05.2021 та додатковою угодою до нього б/н від 09.05.2021, довідкою щодо дій позичальника в ІТС Товариства, платіжними дорученнями та довідками про здійснення 01.05.2021 та 09.05.2021 платіжних операцій з переказу коштів, інформацією та виписками з банківського рахунку АТ «Райффайзен Банк» про зарахування коштів на банківський рахунок позичальника, договорами факторингу з додатками, розрахунками заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі як первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і нові кредитори, в т.ч. позивач, не є банківськими установами, мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття особового рахунку клієнта, у зв`язку з чим надання первинних бухгалтерських документів, які є обов`язковими для банківських установ, є неможливим, тому надані позивачем розрахунки заборгованості, складені уповноваженими особами попередніх кредиторів, суд вважає належними та допустимими доказами заборгованості та її розміру.

Також суд враховує, що на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідач та його представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком.

Зокрема, доказів того, що вказані у заявці на отримання кредиту та у кредитному договорі персональні дані, електронна адреса, номер мобільного телефону не належать відповідачу ОСОБА_1 , суду не надано, тоді як алгоритм укладення електронного договору виключає підстави вважати, що без їх підтвердження відповідач міг би отримати кредитні кошти.Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, номером мобільного телефону, номером платіжної картки, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідач та його представник у відзиві на позов не вказували.

Доказів повернення кредиту та повної сплати процентів за користування ним в погоджений в договорі строк відповідач та його представник також не надали.

При цьому, за розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов вказаного кредитного договору відповідачем 03.06.2021 була здійснена оплата коштів сумі 1970,00грн, що розцінюється як вчинення конклюдентних дій щодо визнання факту укладення кредитного договору, його умов та боргу. Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна позиція підтримується усталеної судовою практикою, в т.ч. постановами Верховного Суду.

Також слід зазначити, що посилаючись у відзиві на позов на недоведеність факту укладання кредитного договору, сторона відповідача одночасно вказує на несправедливість розміру нарахованих процентів за кредитним договором. Разом з тим, одночасне посилання на неукладеність договору та несправедливість його умов є юридично взаємовиключним, оскільки неукладений договір не створює жодних зобов`язань, а оскаржувати розмір процентів як несправедливий логічно лише тоді, коли сам факт укладення договору визнається.

Ухвалюючи рішення, суд відхиляє як безпідставні доводи сторони відповідача про недоведеність факту переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч.2 ст.1078 ЦК України).

В даному випадку судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) 28.11.2018 було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).

Первісно визначений строк дії вказаного договору факторингу було визначено до 28.11.2019 і в подальшому додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 цей строк було продовжено до 31.12.2024.

Отже, вказаний договір факторингу є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 до 31.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

При цьому, за змістом п.4.1 цього договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх складання множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.

Право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №73091559 від 01.05.2021 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 03.08.2021 відповідно до підписаного сторонами в цей день Реєстру прав вимоги №145.

В подальшому право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01, укладеного 05.08.2020 з ТОВ «Таліон Плюс», та підписаного цими Товариствами 30.05.2023 реєстру прав вимоги №9.

Вказаний договір факторингу також є рамковою угодою, виконання якого здійснювалось протягом певного часу його дії - з 05.08.2020 до 30.12.2024 (з урахуванням продовженого строку за додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022).

Згідно з п.4.1 вказаного договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора також з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, що мало місце в даному випадку 30.05.2023.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивач у справі) уклали договір факторингу №11/07/25-Е, згідно з п.1.2 якого перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2. Відповідний Акт прийому-передачі реєстру боржників, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором було підписано Товариствами 14.07.2025.

Відсутність в матеріалах справи платіжних документів про здійснення Фактором на користь Клієнта плати за набуті права вимоги за вказаними договорами факторингу, на що посилається представник відповідача у відзиві на позов, не свідчить про неукладеність чи недійсність вказаних договорів факторингу, оскільки за їх умовами право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, а за останнім договором факторингу - в день підписання акту прийому-передачі реєстру боржників, а не з моменту здійснення фактором оплати.

Крім того, на момент підписання реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2021 та реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 договірні кредитні відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вже існували і самим кредитним договором (п.2.1.1.5) було передбачено право кредитодавця у будь-який час відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.

Неповідомлення позичальника/боржника про зміну кредитора жодним чином не впливає на виконання останнім прийнятих на себе за кредитним договором зобов`язань, а має наслідком настання ризиків у нового кредитора у випадку виконання боржником своїх обов`язків на користь попереднього кредитора. В даному випадку жодних доказів сплати заборгованості за вказаним кредитним договором як первісному кредитору, так і новим після відступлення права вимоги за вказаними договорами факторингу відповідач та його представник суду не подали, отже відповідні їх докази є безпідставними.

Надання позивачем витягів з реєстрів прав вимоги за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2021 та №05/0820-01 від 05.08.2020, а також витягу з реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, а не повних є текстів, жодним чином не свідчить про недоведеність переходу прав вимоги за вказаними договорами факторингу, на що вказує представник відповідача. Суд вважає, що вказані витяги з реєстрів відповідають вимогам, встановленим законодавством України, зокрема, оформлені у фізичній формі, мають усі необхідні реквізити та відображають інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №73091559 від 01.05.2021.

Таким чином, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №73091559 від 01.05.2021 і неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, що достовірно встановлено судом і не спростовано відповідачем, є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №73091559 від 01.05.2021 в загальному розмірі 56660,34грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 42160,89грн.

Вказаний розмір заборгованості фактично визначений попереднім кредитором - ТОВ «Таліон Плюс» станом на 27.09.2021 і після цього жодних нарахувань, в т.ч. процентів, кредиторами не здійснювалось.

При цьому, з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03.08.2021 (на момент відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс») загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становив 37984,90грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 14499,45грн., заборгованість за процентами - 23818,94грн.

За цим розрахунком нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором з 01.05.2021 до 31.05.2021 включно (30 днів дисконтного періоду) за ставкою 0,31% (п.1.4.1 договору) в розмірі 37,20грн щодня від суми кредиту 12000,00грн (з 01.05.2021 до 08.05.2021) та в розмірі 44,95грн щодня від суми кредиту 14500,00грн. (з 09.05.2021 до 31.05.2021).

03.06.2021 позичальник/відповідач здійснив оплату в розмірі 1970,00грн, які зараховані відповідно до п.3.10 кредитного договору на погашення процентів за користування кредитом 1969,45грн та тіла кредиту 0,55грн, продовживши строк користування кредитом в порядку п.1.3 кредитного договору.

У зв`язку з цим і відповідно до п.1.4.2 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом було здійснено первісним кредитором з 01.06.2021 до 30.06.2021 в розмірі 227,64грн щодня або за ставкою 1,57% від суми кредиту 14499,45грн..

Після закінчення продовженого строку кредитування жодних коштів на погашення тіла кредиту та процентів за користування ним позичальником/відповідачем не вносилось, у зв`язку з чим строк дії кредитного договору з 01.07.2021 вважається продовженим в силу п.1.7.1 кредитного договору і відповідно до п.1.7.2 кредитного договору первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» здійснено нарахування процентів за користування кредитом з 01.07.2021 до 29.08.2021 (90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) в розмірі 333,49грн щодня або за ставкою 2,30% від суми кредиту 14499,45грн.

З 30.08.2021 до 27.09.2021 ТОВ «Таліон Плюс» як кредитором здійснено нарахування процентів в розмірі 333,49грн щодня або за ставкою 2,30% від суми кредиту 14499,45грн., які з урахуванням умов п.4.3 кредитного договору є процентами за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, оцінивши вищевказані обставини, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом до 29.08.2021 здійснено кредиторами в межах погодженого в кредитному договорі строку кредитування (в т.ч. продовженого) та розмірі, після цього - як проценти за понадстрокове користування кредитом в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, що є правомірним.

Визначений позивачем розмір заборгованості за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору, підтверджений належним чином та відповідачем не спростований.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В цій справі загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами - 42160,89грн в три рази перевищує розмір тіла кредиту -14500,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умови кредитного договору про нарахування процентів, зокрема, за ставкою 2,30% за кожен день, є несправедливими, а розмір нарахованих процентів непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування до 6146,28грн (розмір процентів, нарахованих за ставкою 1,57% за кожен день станом на 30.06.2021), а процентів за понадстрокове користування кредитом відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України до 7250,00грн (50% від тіла кредиту).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором №73091559 від 01.05.2021 у вигляді заборгованості за тілом кредиту в сумі 14499,45грн. та заборгованості за процентами в сумі 13396,28грн (6146,28грн + 7250,00грн), усього 27895,73грн, задовольнивши тим самим позов ТОВ «ФК «ЕЙС» частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 27895,73грн, що становить 49,23% від первісно заявлених вимог на суму 56660,34грн. (27895,73грн х 100% / 56660,34грн.), судовий збір в сумі 1310,70грн. (2662,40грн х 49,23% /100%).

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 27895,73грн, що становить 49,23% від первісно заявлених вимог на суму 56660,34грн. (27895,73грн х 100% / 56660,34грн.), витрати на правничу допомогу в сумі 3446,10грн. (7000,00грн х 49,23% /100%).

Здійснення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00грн підтверджується наданими позивачем договором про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025 (з додатками), укладеним з адвокатського об`єднання «Соломко та партнери», додатковою угодою до цього договору №25770901300 від 01.09.2025, актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,204,207,215,216,525-530,610-612,625-629,631,638,640,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, заборгованість за кредитним договором №730915959 від 01.05.2021 в загальному розмірі 27 895,73грн. (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень 73 копійки).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, судові витрати по сплаті судового збору 1310,70грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 3446,10грн., усього 4756,80грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

21.04.2026