Постанова № 136896582, 28.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.05.2026

Справа № 331/2224/26

Провадження № 3/331/793/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Антоненко М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла із ВП № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року об 07 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку № 49а по вул. Козача в м. Запоріжжя допустила вигул собаки породи Кане-корсо без намордника в не відведених для цього місцях, що спричинило шкоді здоров`ю ОСОБА_2 , а саме спричинення тілесних ушкоджень останній. Відповідальність передбачена ч. 3 ст. 154 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнала. Покаялась у скоєному. Надала суду довідку керівника ЗКС ТСОУ ОСОБА_3 , про те, що ОСОБА_1 зі своєю собакою породи кане-корсо за кличкою Люцифер, в наступний час проходить навчання в Запорізькому клубі собаківництва Товариства сприяння обороні України по направленню «Собака-компаньон» та «Загальний курс дресирування». За вимогами Кінологічної спілки України, ця собака буде допущена до здачі іспитів і отримання сертифікатів по досягнення нею 12 місяців.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з`явилась, заяв та клопотань до суду не надала.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності потерпілої особи, на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки судом використанні всі процесуальні можливості щодо її повідомлення, проте остання з невідомих суду причин в судове засідання не з`явилась.

В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права не тільки особи, яка притягається до відповідальності а й потерпілої від адміністративного правопорушення особи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статтей 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КУпАП порушенням правил утримання собак і котів є утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Таким чином диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за 1) утримання собак у місцях, де це заборонено відповідними правилами, 2) утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, 3) вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, при цьому ч. 3 вказаної статті КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну.

Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21.02.2006, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до статті 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

Статтею 12 Закону України № 3447-IV передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 682176 від 14.03.2026, рапорті працівника поліції від 13.03.2026, протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 13.03.2026, поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заключенні КНП «МЛЕ та ШМД`ЗМРвід 13.03.2026 року ОСОБА_2 .

Таким чином, матеріали справи підтверджують винуватість ОСОБА_1 . Крім того, сама правопорушниця не заперечує свої вини.

Статтею 265-5 КУпАП визначені, особливості тимчасового вилучення тварини, зокрема зазначено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Відповідно до статті 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

В порушення вищевказаних вимог працівником поліції не долучено до матеріалів справи протокол про тимчасове вилучення тварини із зазначенням про те, яку саме тварину вилучено, її індивідуальних ознаки, та місця куди її поміщено до розгляду справи, відповідний запис про вилучення тварини також відсутній і у протоколі серії ВАД № 682176 від 14.03.2026 року.

Виходячи з вищевикладеного, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП.

Допущені недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення унеможливлюють застосування санкції конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП.

При цьому, суд констатує, що кваліфікуючою ознакою частини 3 статті 154 КУпАП є заподіяння шкоди здоров`ю людини чи її майну.

Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачені особливості утримання домашніх тварин, а саме: особа, яка утримує домашню тварину, при з`явленні з останньою поза місцем її утримання, зокрема зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність поведінка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

При цьому суд зазначає, що системний аналіз положень ст. 218 та ст. 221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. 218 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб).

Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне.

Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.

Натомість, ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року), передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв`язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП до компетенції судів.

15.07.2021 року ВРУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким ст. 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.

Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX - ст. 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров`ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв`язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв`язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручи до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов`язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою).

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 24, 27, 40-1, 154, 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок без конфіскації собаки. (Одержувач: ГУК у Запорізькій області 21081100; ЄДРПОУ: 37941997; Банк: Казначейство України (ЕАП); Рахунок: UA558999980313060106000008479; ККДБ: 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівського районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя: М.В. Антоненко