Рішення № 136895699, 19.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/21843/25

пр. № 2/759/2495/26

19 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.ю Києві державної адміністрації про визнання осіб таким, що втратили правов користування житловим приіміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов. Позивач звернувся до суду з позовом до законного представника ОСОБА_4 , яка є матір`ю неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , з підстав тривалої відсутності (більше шести місяців), відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України, оскільки останнні не проживають у спірному приміщенні понад встановлені строки, перешкод в користуванні їм не чинилось, вони добровільно залишили місце проживання за вказаною адресою разом із своєю матір`ю.

Ухвалою суду від 22.09.2025 р. у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.24).

23.10.2025 р. до суду надійшов висновок про недоцільність визнання неповнолітніх такими, що втратили право користування житлом (а.с. 39-40)

Ухвалою суду від 17.02.2026 року закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд витребувано докази по справі (а.с.67).

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач (представник неповнолітніх осіб) в судове засідання не з`явилась повторно, повідомлялась належним чином, причини неявки до суду невідомі. Відзиву на позов до суду не подала. Оскільки відповідач не з`явилася до суду повторно, а конверти з повідомленням про слухання справи повернулися з "Укрпошти" не врученими, на судовому сайті було розміщено оголошення про час та місце розгляду справи (а.с.77,85).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 38).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, в порядку заочного розгляду справи. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, заочний розгляд справи проводиться у разі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, свідків, розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2024 р, законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Неповнолітні діти в спірному житловому приміщенні не проживають з 20.04.2021 в зв`язку з переїздом в інше житло разом із матір`ю, квартирою не цікавляться, а тому відповідно до норм статей 71, 72 ЖК України це є підставою для визнання їх такими, що втратив право користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що на підставі ордеру на житлове приміщення №1885 від 20.02.1988 р. позивач ОСОБА_1 отримав спірне житло на дві особи - на себе та доньку ОСОБА_4 (а.с.15).

Згідно інформації про задеклароване місце проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в спірному житлі (а.с. 21, 22).

Згідно інформації про задеклароване місце проживання особи, ОСОБА_4 , була зареєстрованою до 09.02.2024 в спірному житлі (а.с. 23).

Згідно рішення Святошинськоо районного суду м. Києва від 25.06.2024 ОСОБА_4 визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.91).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивача по спірній квартирі, надала суду покази проте, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в спірній квартирі не проживають тривалий час, вони виїзали разом з матір`ю. При цьому їх речей, предметів побуту та одягу в квартирі не має, житлом вони не цікавляться, спірну квартиру залишили добровільно.

Відповідно до актів з ЖЕД №3 від 18.05.2026 р. (а.с. 88) та від 17.05.2023р. (а.с.92), неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх матір ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживають з 20 квітня 2021 року.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Статтями 98 99 ЖК України визначено правовий статус тимчасових мешканців жилого приміщення, та визначено, що вони не набувають самостійного права на займане жиле приміщення незалежно від тривалості проживання.

Суд зазначає, що неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками. У разі втрати цього права батьками або законними представниками правові наслідки поширюються і на неповнолітніх дітей.

Оскільки статус тимчасових мешканців не дає самостійного права на жиле приміщення, то діти цих осіб прав на займане житло теж не набувають, а у випадках самоправного зайняття жилого приміщення, обов`язок виселення без надання іншого жилого приміщення поширюється і на неповнолітніх дітей осіб, які його самовільно зайняли.(Аналогічне містить Постанова ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 496/4525/17).

Оскільки, мати неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , втратила право користування житловим приміщенням за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.06.2024 р, тривалий час там діти не проживають в спірній квартирі, квартирою не цікавляться, то за переконанням суду і діти теж втратили право користування спірним житловим приіщенням, а тому суд не погоджується з висновком Служби у справах дітей та сім`ї про недоцільність визнання неповнолітніх такими, що втратили право користування житлом.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

У зв`язку з тим, що відповідачка добровільно залишила спірне житлове приміщення, в якому зареєстрована та тривалий час в ньому не проживає, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати відповідачку такою, що втратив право користування житловим приміщенням , а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги з підстав зазначених в позові є обґрунтованими та доведеними.

Питання судових витрат позивач залишив за собою.

Керуючись ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст.ст. 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 13, 76, 89, 141 280, 282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.ю Києві державної адміністрації про визнання осіб таким, що втратили правов користування житловим приіміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2026 року.

Зазначити дані учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Законний представник неповнолітніх - відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37498740, юридична адреса: м.Київ, вул. Г.Юри, 9.

Суддя: Бабич Н.Д.