Рішення № 136895509, 27.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/32580/24-ц

пр. 2-3104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», за участю третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ВЕДМЕДІ», про дострокове припинення дії свідоцтв України №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 на торговельні марки та відповідно, зареєстрованих для товару «морозиво» 30 класу МКТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Відповідача-1 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - Відповідач-2, УКРНОІВІ), за участю третьої особи - ТОВ «ТРИ ВЕДМЕДІ», в якому просив:

-достроково припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_2 на торговельну марку , зареєстровану для товару «морозиво» 30 класу МКТП.

-достроково припинити дію свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг , зареєстровану для товару «морозиво» 30 класу МКТП.

-зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (вул. Дмитра Годзенка, буд. 1, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 44673629) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно часткового дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_2 на торговельну марку та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

-зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (вул. Дмитра Годзенка, буд. 1, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 44673629) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно часткового дострокового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що торговельні марки Відповідача-1 та за свідоцтвами України №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 відповідно (далі - Торговельні марки) не використовуються в Україні протягом безперервного п`ятирічного строку щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП, що, на думку Позивача, відповідно до положень Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», є підставою для дострокового припинення дії вказаних свідоцтв у відповідній частині.

Позивач також зазначає, що існування Торговельних марок створює перешкоди для реалізації його наміру зареєструвати та використовувати у господарській діяльності позначення із словесним елементом «КАШТАН», зокрема щодо товарів 30 класу МКТП.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У відзиві Відповідач-1 зазначає, що доводи Позивача про невикористання Торговельних марок є безпідставними, оскільки відповідні торговельні марки використовуються у господарській діяльності Третьою особою на підставі ліцензійного договору, укладеного із Відповідачем-1 як володільцем Торговельних марок за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Відповідач-1 також зазначає, що відповідно до законодавства використання торговельної марки іншою особою за згодою власника свідоцтва вважається використанням такої торговельної марки її власником.

Крім того, Відповідач-1 вказує, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту невикористання Торговельних марок протягом визначеного Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» строку, а також не доведено наявності у нього належного охоронюваного законом інтересу щодо заявлених вимог.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до функцій НОІВ не віднесено здійснення контролю за використанням торговельних марок їх власниками після державної реєстрації.

При цьому вимоги Позивача до Відповідача-2 щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки мають похідний характер та можуть бути задоволені лише у разі задоволення основної позовної вимоги.

Третя особа подала письмові пояснення, у яких зазначила, що використовує Торговельні марки у господарській діяльності на підставі укладеного з Відповідачем-1 ліцензійного договору, зокрема, при виробництві та реалізації відповідної продукції, що належить до 30 класу МКТП.

Третя особа також зазначила, що використання торговельної марки ліцензіатом відповідно до положень чинного законодавства визнається використанням торговельної марки її власником.

Також Позивачем подано до суду клопотання про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, яке обґрунтовано тим, що під час розгляду справи Відповідачем-1 подано висновок судового експерта, який, на думку Позивача, містить суб`єктивні твердження щодо зовнішнього вигляду упаковок морозива, графічних та словесних елементів позначень, а також їх можливої семантичної схожості зі Торговельними марками. Позивач зазначає, що вказаний висновок не є судовою експертизою, призначеною ухвалою суду, не підготовлений на підставі матеріалів, наданих судом, та не спростовує доводів Позивача про невикористання Торговельних марок. У зв`язку з цим Позивач вважає, що для повного та об`єктивного встановлення обставин справи необхідні спеціальні знання у сфері інтелектуальної власності, зокрема для з`ясування того, чи мало місце використання Торговельних марок саме Відповідачем-1, чи можливо відмежувати продукцію, марковану комбінованими позначеннями, виробником якої є Третя особа, від використання Торговельних марок безпосередньо Відповідачем-1, а також чи відповідають наведені Відповідачем-1 види використання вимогам законодавства як належне використання торговельної марки. Крім того, позивач вважає, що поданий Відповідачем-1 висновок є одностороннім документом, підготовленим за його ініціативою, у зв`язку з чим, на думку позивача, для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи необхідним є проведення судової експертизи у відповідній державній спеціалізованій установі.

Заперечуючи проти задоволення зазначеного клопотання, Відповідач-1 подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що підстав для призначення судової експертизи у даній справі не вбачається. Відповідач-1 вказує, що обставини, для встановлення яких Позивач просить призначити експертизу, не потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, та можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Крім того, Відповідач-1 зазначає, що до матеріалів справи вже подано висновок судового експерта, підготовлений фахівцем у сфері інтелектуальної власності, який містить аналіз відповідних позначень та обставин їх використання. При цьому Позивач не надав жодного альтернативного висновку експерта або спеціаліста, не навів конкретних суперечностей чи недоліків у зазначеному висновку, а фактично висловлює лише незгоду з його змістом.

Також Відповідач-1 зазначає, що значна частина питань, запропонованих Позивачем для вирішення експертом, фактично стосується правової оцінки доказів та встановлення обставин, які відповідно до процесуального законодавства належать до виключної компетенції суду. На думку Відповідача-1, призначення експертизи у такому випадку призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи та покладення на сторони додаткових витрат.

З огляду на викладене, Відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 є власником прав на наступні торговельні марки:

-за свідоцтвом України № НОМЕР_2 (заявка № m200813203, дата подання заявки 04.07.2008, дата реєстрації 26.04.2010);

-за свідоцтвом України № НОМЕР_1 (заявка № m200813204, дата подання заявки 04.07.2008, дата реєстрації 26.04.2010).

Вказані торговельні марки зареєстровані для товарів таких товарів як: «вершки збиті; вершки молочні; молоко; молочні продукти; сироватка молочна; все вищеназване з вмістом шоколаду або як таке, що використовується при виробництві шоколадного морозива» 29 та «морозиво; приправи; заварний крем; харчові прикраси для тортів, тістечок; запашники до тортів, тістечок, крім ефірних олій; запашники харчові; заморожений йогурт (льодяні солодощі); молочні каші харчові; в`язівні речовини для морозива; порошки на морозиво; лід харчовий; лід натуральний або штучний; речовини для усталювання збитих вершків; ваніль (запашник); ванілін (замінник ванілі); фруктове морозиво; лід для охолоджування; борошняні вироби; все вищеназване з вмістом шоколаду або як таке, що використовується при виробництві шоколадного морозива» 30 класів МКТП. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з Спеціальної електронної системи УКРНОІВІ щодо свідоцтв України НОМЕР_2, НОМЕР_1 .

З матеріалів справи також вбачається, що між Відповідачем-1 та Третьою особою укладено ліцензійний договір, відповідно до умов якого Третій особі надано право на використання Торговельних марок щодо товарів, для яких вони зареєстровані.

На підтвердження доводів про використання Торговельних марок Відповідачем-1 та Третьою особою подано, зокрема, Ліцензійний договір про надання дозволу на використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) від 31.12.2016, макети пакування морозива «Морозиво з комбінованим складом сировини «Каштан «Ваніль» ТМ «Три ведмеді» з ароматом ванілі, глазуроване» та «Морозиво з комбінованим складом сировини шоколадне «Каштан «Шоколад» ТМ «Три ведмеді», глазуроване», довідку № 690 від 01.10.2021 щодо затвердження оновленого пакування та довідку № 187 від 07.04.2021 щодо виробництва та реалізації відповідного морозива. Водночас, як зазначено у письмових поясненнях Третьої особи, наявність товару - морозива «Морозиво з комбінованим складом сировини «Каштан «Ваніль» ТМ «Три ведмеді» з ароматом ванілі, глазуроване» та «Морозиво з комбінованим складом сировини шоколадне «Каштан «Шоколад» ТМ «Три ведмеді», глазуроване» - на ринку України станом на дату подання позову підтверджується також поданими самим Позивачем фіскальним чеком №14/14/280 від 02.04.2024 придбання морозива та копіями упаковок таких товарів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що Торговельні марки не використовуються в Україні щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП протягом п`ятирічного строку, що передував поданню позову.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне та безперервне невикористання Торговельних марок протягом визначеного законом п`ятирічного строку.

Також з матеріалів справи вбачається, що Позивач обґрунтовує наявність у нього охоронюваного законом інтересу наміром у майбутньому зареєструвати позначення із словесним елементом «КАШТАН» для товарів 30 класу МКТП.

Водночас доказів подання відповідної заявки на реєстрацію торговельної марки або отримання відмови у її реєстрації у зв`язку із наявністю свідоцтв України НОМЕР_2, НОМЕР_1 на знаки для товарів і послуг Позивачем суду не надано.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту четвертого статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено з іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п`ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Отже, для вирішення спору у даній справі суду необхідно встановити, зокрема:

-чи використовувались Торговельні марки на території України щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП протягом п`ятирічного строку, який передував зверненню Позивача до суду;

-чи може використання Торговельних марок Третьою особою на підставі ліцензійного договору вважатися використанням таких торговельних марок їх власником;

-чи доведено Позивачем обставини безперервного невикористання Торговельних марок у розумінні вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, відповідно до пункту чотири статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торговельної марки визнається:

-нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

-застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

-застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

При цьому для цілей застосування положень абзацу чотири пункту чотири статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.

Отже, чинне законодавство прямо передбачає можливість використання торговельної марки не лише її власником, а й іншими особами на підставі відповідного дозволу власника свідоцтва, зокрема за ліцензійним договором, і таке використання вважається використанням торговельної марки її власником.

Як встановлено судом, між Відповідачем-1 як власником Торговельних марок та Третьою особою укладено ліцензійний договір, відповідно до якого Третій особі надано право на використання Торговельних марок щодо товарів, для яких вони зареєстровані.

Доказів припинення дії зазначеного ліцензійного договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Таким чином, використання Третьою особою Торговельних марок на підставі ліцензійного договору у розумінні положень Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є використанням відповідних торговельних марок їх власником.

З огляду на викладене, сам по собі факт використання Торговельних марок Третьою особою не свідчить про невикористання таких торговельних марок їх власником та не може бути підставою для дострокового припинення дії відповідних свідоцтв.

Оцінюючи доводи Позивача щодо невикористання Торговельних марок, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту четвертого статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку є її невикористання в Україні повністю або щодо частини товарів і послуг безперервно протягом п`яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або з іншої дати після такої публікації.

Отже, для задоволення позову про дострокове припинення дії свідоцтва Позивач повинен довести наявність сукупності обставин, зокрема факт безперервного невикористання Торговельних марок протягом строку, визначеного Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», щодо відповідних товарів або послуг.

Відповідно до положень статей 12, 13, 76 - 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Торговельні марки нібито не використовуються Відповідачем-1 на території України щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП протягом безперервного п`ятирічного строку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що подані Позивачем докази не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт безперервного невикористання Торговельних марок протягом відповідного строку.

При цьому сам по собі факт того, що Позивач не виявив використання Торговельних марок у певний спосіб або у певному джерелі інформації, не може свідчити про їх повне невикористання у розумінні вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Натомість матеріали справи містять відомості про використання Торговельних марок Третьою особою на підставі ліцензійного договору, що, як вже зазначалося судом, відповідно до вимог чинного законодавства визнається використанням торговельної марки її власником.

Оцінюючи наведені сторонами доводи та досліджені докази, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, між Відповідачем-1 як власником Торговельних марок та Третьою особою укладено ліцензійний договір, відповідно до якого Третій особі надано право на використання Торговельних марок щодо товарів, для яких вони зареєстровані.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Третя особа здійснює виробництво та реалізацію морозива, при цьому під час маркування відповідної продукції використовуються торговельні марки за свідоцтвами України №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , які застосовуються у формі, що відрізняється від зареєстрованих торговельних марок лише окремими елементами, що не змінює в цілому їх відмітності.

Відповідні позначення використовуються на упаковці товару «МОРОЗИВО З КОМБІНОВАНИМ СКЛАДОМ СИРОВИНИ «КАШТАН «ВАНІЛЬ» ТМ «ТРИ ВЕДМЕДІ» З АРОМАТОМ ВАНІЛІ, ГЛАЗУРОВАНЕ, 10,0% ЖИРУ» та «МОРОЗИВО З КОМБІНОВАНИМ СКЛАДОМ СИРОВИНИ ШОКОЛАДНЕ «КАШТАН «ШОКОЛАД» ТМ «ТРИ ВЕДМЕДІ» ГЛАЗУРОВАНЕ, 10,0% ЖИРУ».

Відповідно до Висновку № 2740 встановлено, що позначення, нанесені на упаковку товару «МОРОЗИВО З КОМБІНОВАНИМ СКЛАДОМ СИРОВИНИ «КАШТАН «ВАНІЛЬ» ТМ «ТРИ ВЕДМЕДІ» З АРОМАТОМ ВАНІЛІ, ГЛАЗУРОВАНЕ, 10,0% ЖИРУ» та «МОРОЗИВО З КОМБІНОВАНИМ СКЛАДОМ СИРОВИНИ ШОКОЛАДНЕ «КАШТАН «ШОКОЛАД» ТМ «ТРИ ВЕДМЕДІ» ГЛАЗУРОВАНЕ, 10,0% ЖИРУ», застосовані у формі, що відрізняється від зареєстрованих торговельних марок за свідоцтвами України №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 лише окремими елементами, при цьому такі відмінності не змінюють у цілому відмітності відповідних торговельних марок.

Суд оцінює Висновок № 2740 разом з іншими доказами у справі, які доводять використання спірних торговельних марок, та враховує, що Позивачем не подано належних доказів, які б спростовували наведені у цьому висновку результати дослідження щодо характеру використання відповідних позначень.

За результатами оцінки наданих доказів у їх сукупності суд встановив, що у господарській діяльності Третьої особи здійснюється використання Торговельних марок щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП. Таке використання здійснюється, зокрема, шляхом нанесення Торговельних марок на упаковку товарів, які виробляються та реалізуються на ринку України.

При цьому судом встановлено, що таке використання торговельних марок за свідоцтвами України №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 здійснюється у формі, що відрізняється від зареєстрованих торговельних марок лише окремими елементами та не змінює в цілому їх відмітності.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використання торговельної марки у формі, що відрізняється від зареєстрованої лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому її відмітності, визнається використанням торговельної марки.

Отже, судом встановлено, що у господарській діяльності Третьої особи здійснюється використання Торговельних марок за свідоцтвами України НОМЕР_2, НОМЕР_1 щодо товару «морозиво» 30 класу МКТП шляхом нанесення відповідних позначень на упаковку товарів, які реалізуються на ринку України, при цьому такі позначення застосовуються у формі, що відрізняється від зареєстрованих торговельних марок лише окремими елементами та не змінює в цілому їх відмітності, що відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнається використанням торговельної марки.

За таких обставин доводи Позивача про безперервне невикористання Торговельних марок за свідоцтвами України НОМЕР_2, НОМЕР_1 протягом визначеного законом строку є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для дострокового припинення дії відповідних свідоцтв у заявленій частині.

Судом також розглянуто клопотання Позивача про призначення у справі судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Як вбачається з поданого клопотання, Позивач обґрунтовує необхідність призначення судової експертизи тим, що поданий Відповідачем-1 висновок № 2740, на думку Позивача, має односторонній характер, оскільки підготовлений за ініціативою Відповідача-1 поза межами судового провадження, а тому не може бути належним доказом у справі. У зв`язку з цим Позивач вважає за необхідне клопотати про проведення судової експертизи у відповідній державній спеціалізованій установі для об`єктивного з`ясування обставин справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень статей 76 та 89 ЦПК України висновок експерта, поданий учасником справи, є письмовим доказом, який підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

При цьому сам по собі факт незгоди сторони зі змістом поданого іншою стороною висновку експерта не є підставою для обов`язкового призначення судової експертизи.

Крім того, Позивачем не надано жодного іншого висновку експерта або спеціаліста з відповідних питань та не наведено конкретних обставин, які б свідчили про наявність істотних суперечностей чи недоліків у поданому Відповідачем-1 висновку № 2740.

Суд також враховує, що значна частина питань, запропонованих Позивачем для вирішення експертом, фактично стосується правової оцінки доказів та встановлення обставин використання торговельної марки, що відповідно до вимог процесуального законодавства належить до виключної компетенції суду.

Крім того, у поданому клопотанні Позивач просив покласти витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, на Відповідача-1.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають попередній оплаті стороною, яка заявила клопотання про її призначення, якщо суд не визначить інше. Такі витрати належать до судових витрат та відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами за результатами вирішення спору.

Отже, загальним процесуальним правилом є покладення обов`язку щодо попереднього авансування витрат на проведення експертизи саме на учасника справи, який звертається до суду з відповідним клопотанням про її призначення.

З огляду на те, що клопотання про призначення судової експертизи заявлено Позивачем, його вимога про покладення витрат на її проведення на Відповідача-1 суперечить наведеним положенням процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, можуть бути встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів без призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, у зв`язку з чим клопотання Позивача про її призначення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 103, 137, 141, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 16, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», за участю третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ВЕДМЕДІ», про дострокове припинення дії свідоцтв України №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_1 на торговельні марки та відповідно, зареєстрованих для товару «морозиво» 30 класу МКТП - відмовити повністю.

Повне рішення суду складено 10 березня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя: