Постанова № 13689513, 17.12.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 грудня 2010 року 12:29 № 2а-9589/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Тимошенко Г.С.,

представника відповідача - Сімонова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області

Відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «СТРІЛА»

стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені ,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 до суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «СТРІЛА» про стягнення заборгованості по страхових внесках, фінансових санкціях та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 108340 грн 32 коп.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обовязковими платежами.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості разом із фінансовими санкціями та пенею.

Ухвалою від 25.11.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 08.12.2010, а у подальшому судове засідання відкладалося на 17.12.2010.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог від 16.12.2010 № 4753/08. Як убачається із зазначеної заяви, у звязку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 14295 грн 58 коп, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у сумі 94 044 грн 74 коп., з яких: 4974 грн 02 коп. заборгованість за внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за червень 2010 року; 18688 грн 20 коп. штрафні санкції; 70 382 грн 52 коп. пеня.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед Пенсійним фондом в сумі 94 044 грн 74 коп., заявив про визнання позову, про що подав суду письмове клопотання. Однак, посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства відповідача, обумовлений фінансовою кризою, відповідач заявив клопотання про надання розстрочки у виплаті заборгованості на умовах щомісячної сплати боргу рівними частинами упродовж 24 місяців.

Представник позивача у судовому засіданні визнав можливим застосування розстрочки, проте заперечив її застосування на строк 24 місяці та зазначив, що цей строк є значним і його тривалість належним чином відповідачем не вмотивована, а вказана сума заборгованості може бути сплачена упродовж 12 місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідач є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 26.05.1995 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ідентифікаційний код 01349495. Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника.

Відповідачем до позивача було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеною ним сумою страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за червень 2010 року у розмірі 19 269 грн 60 коп.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни 05.08.2010 позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” направлено відповідачу вимогу про сплату боргу №Ю-931У на загальну суму 306 455 грн 38 коп. До вказаної у вимозі загальної суми заборгованості з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості входить і зазначена у заяві про зменшення позовних вимог сума заборгованості у розмірі 94 044 грн 74 коп.

На час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені на загальну суму 94 044 грн 74 коп., що підтверджується копією розрахунку сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за червень 2010 року та рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 02.07.2010 № 294 та від 15.07.2010 № 321.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003№1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (далі Закону України № 1058-ІV) сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, за які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, обєднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно з частиною третьою статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 19 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються із нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини третьої ст.106 Закону України № 1058-ІV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV). Згідно з ч. 3 ст. 106 зазначеного Закону у разі звернення органа Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Станом на день розгляду спору та винесення рішення по суті доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.

Ураховуючи, що зобовязання зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунках суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за червень 2010 року, що підлягають сплаті, суд дійшов висновку, що сума зобовязань є узгодженою. Цю суму заборгованості, зазначену ним у вказаному розрахунку, відповідач фактично визнає, але добровільно не сплачує.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV. Зазначено, що у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень. Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач позов визнав.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

Враховуючи положення статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, розглянувши заяву відповідача, заслухавши представників сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень визнавати позов, зясувавши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів яких-небудь осіб, визнання позову прийняв.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про надання розстрочки у сплаті заборгованості перед пенсійним фондом України, суд зазначає наступне.

Право суду надавати відстрочення або розстрочення виконання судового рішення обумовлено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з вимогами ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною першою статті 257 цього Кодексу, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Керуючись принципом диспозитивності, покладеним в основу адміністративного судочинства, а також беручи до уваги визнання позову, вчинене відповідачем, та його дії щодо сплати заборгованості, внаслідок яких сума позову від дня його предявлення до дня судового розгляду зменшилась, зважаючи на те, що позивач проти надання розстрочки не заперечував, суд дійшов висновку, що фінансовий стан відповідача ускладнює виконання постанови по даній справі, а тому клопотання відповідача задовольнив. При цьому суд вважає достатнім встановити розстрочку виконання рішення суду на строк 12 місяців з дня набрання постановою законної сили.

Враховуючи, що спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кранобудівна фірма «СТРІЛА» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ідентифікаційний код 01349495) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у сумі 94 044 (девяносто чотири тисячі сорок чотири) грн 74 коп., з яких: 4974 (чотири тисячі девятсот сімдесят чотири) грн 02 коп. заборгованість за внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за червень 2010 року; 18688 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 20 коп. штрафні санкції; 70 382 (сімдесят тисяч триста вісімдесят дві) грн 52 коп. пеня.

Встановити розстрочку виконання даної постанови суду: суму заборгованості стягнути рівними частинами щомісячно упродовж дванадцяти місяців з дня набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 21 грудня 2010 року