Постанова № 13689491, 13.12.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 грудня 2010 року 10:34 № 2а-9332/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.

при секретарі Горбуновій К.С.

за участю:

представника позивача - Кириченка С.О.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

Відкритого акціонерного товариства „Автотранс”

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2010 до суду надійшов позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства „Автотранс” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 3769 грн. 56 коп.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон України №875-ХІІ) і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому зобовязаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 15.11.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 30.11.2010, відкладено на 13.12.2009 у звязку з неявкою представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду прибув представник позивача. Відповідач до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, явку свого представника до суду не забезпечив. Судове повідомлення надсилалося відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство „Автотранс” є юридичною особою працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України №875-ХІІ зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У березні 2010 року відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма №10-ПІ), згідно з яким відповідач самостійно задекларував, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2009 року становила 9 осіб, з них жодної особи серед середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особу. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 7111 грн 00 коп.

Таким чином, перевіркою встановлено, що відповідач не забезпечив працевлаштування одного інваліда.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобовязаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 3555 грн 56 коп та пеню в сумі 214 грн 00 коп., що разом становить 3769 грн 56 коп.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду про стягнення сум вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України №875-ХІІ встановлено обовязок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не дотримався вимог встановлених частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, він зобовязаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже, є субєктом владних повноважень, спори за зверненнями якого в силу пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються адміністративними судами.

Докази, що підтверджують компетенцію позивача на звернення до суду з позовом, наявність у відповідача заборгованості, позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Автотранс” (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, буд. 7, ідентифікаційний код 24074109) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно - господарських санкцій та пені у розмірі 3769 (три тисячі сімсот шістдесят девять) грн 56 коп.

Право, порядок і строки апеляційного оскарження визначено ст.ст.185-186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17 грудня 2010 року