Постанова № 13689482, 17.12.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 грудня 2010 року № 2а-8623/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.

при секретарі Горбуновій К.С.

представник позивача - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

за позовом

до

про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2010 до суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5837 грн 50 коп.

У обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при перевірці дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій податковим органом встановлено порушення пунктів 1, 2, 12, 13 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5837 грн 50 коп.

Ухвалою від 25.10.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 12.11.2010, а у подальшому судове засідання відкладалося на 06.12.2010, 17.12.2010.

У призначений день і час до суду представники сторін до суду не прибули.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання ним позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач до суду повторно не прибув, явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позов не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється звязок з фізичною особою - підприємцем (стаття 29 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 № 755 - IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у звязку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалася судом за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 ОСОБА_1, як фізична особа підприємець, зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 24.03.2009, про що було зроблено відповідний запис за № 2342000 0000 004741. Як платник податків відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 25.03.2009 за № 7755, про що свідчить довідка від 23.09.2010 № 368/7755.

30.03.2010 інспекторами податкового органу проведено перевірку відповідача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

У ході перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12, 13 ст. 3, ст. 6 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР).

Як вбачається з додатку до акту перевірки підтвердження фактичної наявності коштів від 30.03.2010, податковим інспектором в магазині відповідача перераховано наявні кошти (готівка в національній та іноземній валюті, цінні папери тощо) та встановлено наявність готівки в національній валюті України у сумі 732 грн. 00 коп. У ході перевірки також встановлено, що відповідачем проведено розрахункову операцію без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видано відповідного розрахункового документа на суму 40 грн 50 коп, у зв'язку з чим 30.03.2010 співробітниками податкової інспекції виявлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 587 грн 00 коп. Крім того, перевіркою встановлено: факт наявності у продажу товарів (алкогольні напої, вина, тютюнові вироби) згідно з відомістю, що додається до акту, на загальну суму 1350 грн 00 коп, які не обліковані на місці їх реалізації, а також відсутність книги обліку доходів та витрат; перевіряючим не надано будь-яких документів, що свідчать про оприбуткування товарів.

У поясненні продавця магазину, яке також долучено до акту перевірки, фактично визнано вказані в акті порушення.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій від 30.03.2010 № 1133/1000/23/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято рішення від 20.04.2010 № 0000802305/1474 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 5837 грн 50 коп.

Зазначене рішення отримано відповідачем 20.04.2010, що підтверджується його підписом на корінці рішення. Це рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалося.

Таким чином, загальна сума заборгованості по штрафних (фінансових) санкціях, що підлягають сплаті відповідачем до державного бюджету , становить 5837 грн 50 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці пятнадцятому статті 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР визначенням розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614) зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обовязковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис “фіскальний чек”.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР).

Відповідальність за невиконання зазначеного обовязку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до вимог п. 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Враховуючи п. 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно до ст.25 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На день прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях відповідачем не погашена.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості перед державним бюджетом за штрафними (фінансовими) санкціями, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях до державного бюджету у сумі 5837 грн 50 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ч.6 ст.12, ч.1 ст.41, статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (08702, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Держави в особі Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 837 (пять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 50 коп . на р/р 34122999600449, МФО 821018, код 20575292, банк Управління Держказначейства в Київській області по м. Києву.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 17 грудня 2010 року