Рішення № 136894712, 28.05.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 495/9756/25

Провадження № 2/515/1187/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Олійника К. І.

секретаря судового засідання Корнчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - «ФК «Артеміда-Ф») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором № 353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.12.2019 року в розмірі 14 417,86 грн, а також понесені судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитний договір №353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Договір був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті Відповідача на веб-сайті www.credit7.ua., підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 19.12.2019 21:38:44, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У зв`язку з неможливістю у повному обсязі та встановлений строк виконати відповідачем зобов`язань за кредитним договором, відповідач інциював продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 17.01.2020 р строк користування кредитом продовжили до 18.01.2020р, Додатковим договором від 16.02.2020 р строк користування кредитом продовжили до 18.03.2020 р, додатковим договором від 20.03.2020 р строк користування кредитом продовжили до 20.04.2020 р.

Згідно із умовами кредитного договору, Товариство перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 3 200 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) Кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Відповідачем, що підтверджується документом №2345_241009092848 від 09-10-2024 отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», сервіс онлайн платежів «IPAY.UA».

22 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором № 353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 4630.

У подальшому, 22 серпня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240822/1, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором № 353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 182.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі за Кредитним договором №353540 від 19 грудня 2019 року в розмірі 14 417,86 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту 3 199,96 грн.; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) 9110,40 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн та інфляційні збільшення - 2107,50. Позивач стверджує, що після набуття ним права вимоги за кредитним договором відповідач своїх зобов`язань не виконує, чим порушує права ТОВ "ФК "Артеміда-Ф".

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Рух справи

20 січня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільну справу № 495/9756/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передана за територіальною підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.

15 квітня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

15 квітня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф`у позовній заяві просило провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

У квітні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_1 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від15 квітня 2026 року.)

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Суд, зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 в електронному вигляді уклав із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитний договір №353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Укладений між сторонами договір містить відмітку про те, що він підписаний позичальником за допомогою електронного підпису.

За умовамиукладеного кредитного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем, що підтверджується документом №2345_241009092848 від 09-10-2024 отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», сервіс онлайн платежів «IPAY.UA» (а.с.63).

У подальшому між сторонами укладались правочини, яким сторони продовжували строк користування кредитом, зокрема додатковим договором 650479 від 16.02.2020 року строк користування кредитом продовжили до 18.03.2020 року, додатковим договором 453821 від 17.01.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 18.01.2020 року, адодатковим договором 878051 від 20.03.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 20.04.2020 року.

22 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги повідношенню до осіб, які були боржниками Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором № 353540 про надання коштів на умовахфінансового кредиту від 19.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 4630.

22 серпня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240822/1, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», включно і до гр. ОСОБА_1 за Договором № 353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19.12.2019 року, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 182.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №353540 від 19 грудня 2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 14417,86 грн, яка складається з:заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 199,96 грн.;заборгованості по відсотках (та прострочені відсотки) у розмірі 9110,40 грн;інфляційне збільшення - 2 107,50 грн (а.с.64).

30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за договором позики на суму 12310,36 грн, однак у добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас, згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом, підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу.

Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію`називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача.

Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача.

Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) акцентував увагу на тому, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим, оскільки від нього залежить те, чи може такий договір вважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду, воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто, переходить у площину процесуального права.

Як встановлено судом, на обґрунтування позовних вимог та доведення існування між сторонами кредитних зобов`язань, позивач долучив до позовної заяви фотокопію договору №353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19 грудня 2019 року та фотокопії додаткових договорів№ 650479 від 16 лютого 2020 року, № 453821 від 17 січня 2020 року та № 878051 від 20 березня 2020 року.

Разом з тим, вказані правочини не містять візуального відображення одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності), який за твердженням позивача застосовував позичальник, а лише містять друкований текст про те, що вони підписані електронним підписом ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів того, що позичальнику направлявся одноразовий ідентифікатор на номер мобільного телефону (чи будь-яким іншим шляхом)останнього.

Зважаючи на те, що кредитний договір та додаткові договорине містяться візуального відображення одноразового ідентифікатора (алфавітно-цифрової послідовності), то у суду не має правових підстав вважати, що сторони підписали такі правочини та узгодили умови кредитування.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що кредитний договір та додаткові договори, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, є безпідставним, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 100 ЦПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Надані позивачем до позовної заяви електронні докази (договір №353540 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 19 грудня 2019 року та фотокопії додаткових договорів № 650479 від 16 лютого 2020 року, № 453821 від 17 січня 2020 року та № 878051 від 20 березня 2020 року)не містить даних про їх підписання одноразовим ідентифікатором, що має бути згенерований при підписанні відповідачем цих договорів.

При цьому, зазначення у тексті договору особистих даних позичальника (прізвища, ім`я, по батькові відповідача, адреси його проживання, серії, номера паспорта та ідентифікаційного коду, електронної пошти, телефону, тощо) не підтверджує факту підписання останнім кредитного договору в електронній формі.

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач, зокрема, вказував про, що первісним кредитором було здійснено грошовий переказ у розмірі 3200,00 грн на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем.

Суд, з врахуванням встановлених обставин та зважаючи на те, що позивачем не було доведено наявності кредитних правовідносин між сторонами, вважає про відсутність правових підстав для стягнення вказаних коштів як кредитну заборгованість, тому позивач має право звернутись до суду з питанням про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду справи

Із урахуванням наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Зважаючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»залишено без задоволення, то суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження: 79013, м. Львів вул. С. Бандери, 87, оф. 54;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя К. І. Олійник