Постанова № 13689330, 20.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 року 2а-5187/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,

за участі:

представника позивача Нікітенко Т.М.;

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі

Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудінвест» про стягнення податкової заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудінвест» про стягнення податкової заборгованості в сумі 38443,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток та податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь держави.

Ухвалою від 14.05.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 29.06.2010.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду зявився представник позивача. Представник відповідача до суду не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплобудінвест» є юридичною особою, що зареєстрована 25.05.2007 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 04.06. 2007 за №1740.

Згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

У листопаді 2009 року відповідачем подано до Ірпінської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, згідно з якою він самостійно визначив розмір власних податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 33333,00 грн. Відповідач суму вказаного зобовязання добровільно в установленому законом порядку не сплатив.

У березні 2010 року Ірпінською ОДПІ проведено перевірку дотримання відповідачем вимог податкового законодавства з питань своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень - травень, серпень грудень 2009 року (акт перевірки від 18.03.2010 №444/15-3/35023482). Перевіркою встановлено факти порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявились у неподанні податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - травень, серпень грудень 2009 року (сім фактів).

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0012601510/0, згідно з яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок неподання податкової декларації, що становить 1190,00грн. (10 х 17,00 грн. х 7 = 1190,00 грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано відповідача засобами поштового звязку і, яку убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №457004, вручено йому 24.03.2010. Відповідач вказане податкове повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржив.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить 34523,00грн.

Податкова заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав.

У серпні 2009 року відповідачем подано до Ірпінської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року, згідно з якою він самостійно визначив розмір власних податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 3750,00 грн. Відповідач суму вказаного зобовязання добровільно в установленому законом порядку не сплатив.

У листопаді 2009 року Ірпінською ОДПІ проведено перевірку дотримання відповідачем вимог податкового законодавства з питань своєчасності подання податкової звітності (акт перевірки від 30.11.2009 №533/1784). Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявився у неподанні податкової декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року.

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 №0012601510/0, згідно з яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. (10 х 17,00 грн. = 170,00 грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано відповідача засобами поштового звязку і, яку убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №350005, вручено йому 10.12.2009. Відповідач вказане податкове повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржив.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на прибуток становить 3920,00 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств становить 38443,00 грн.

У звязку з тим, що відповідач не сплатив добровільно суму заборгованості у повному обсязі податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги (перша податкова вимога від 31.08.2009 №1/626; друга податкова вимога від 09.10.2009 №2/690). Першу податкову вимогу 07.09.2009 вручено представнику відповідача під розписку, другу податкову вимога надіслано відповідачу засобами поштового звязку та вручено йому 01.11.2009, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №3362.

На день розгляду справи сума податкової заборгованості відповідача не зменшилась, що підтвердив представник податкового органу в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Обєкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість визначається положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» о бєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць.

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на прибуток визначається положеннями Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» о б'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Відповідно до статті 10 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобовязання).

У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є виключно податкові органи.

Згідно пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення до Державного бюджету України податкової заборгованості, позов прокурором предявлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудінвест» до державного бюджету податкову заборгованість в сумі 38443 (тридцять вісім тисяч чотириста сорок три) гривень, з яких: 34523 (тридцять чотири тисячі пятсот двадцять три) гривень заборгованість з податку на додану вартість; 3920 (три тисячі девятсот двадцять) гривень з податку на прибуток.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 30 липня 2010 року.