Постанова № 13689305, 29.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року 2а-7774/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Кожемяко М.Д.,

за участю:

представника позивача Дьяконової О.М.,

представника відповідача Туза О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення від 07.09.2010 №163, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 210447,46 грн., з яких: 200426,15 грн. за основним платежем; 10021,31 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки позивача, якою було встановлено, що внаслідок методологічної помилки під час митного оформлення товарів, які ввозив позивач на митну територію України впродовж 2009 2010 років, їх розмитнення відбулось за невірними кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що призвело до заниження податкових зобовязань зі сплати мита.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що тривалий час ввозить на митну територію України медичні препарати «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200», які декларує за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що був у позивачу на підставі рішення Відділу номенклатури Київської регіональної митниці під час розмитнення однієї з партій товару у попередні періоди. Позивач стверджував, що декларував товар вірно не тільки відповідно до рішення Відділу номенклатури Київської регіональної митниці, але й згідно з іншими документами реєстраційними посвідченнями на відповідний палати лікарський засіб, виданим Міністерством охорони здоровя України та експертними висновками Київської торгово-промислової палати щодо визначення коду товару. Крім того, позивач стверджував, що розмір мита під час митного оформлення товарів визначає митниця, митне оформлення товарів завершено, розмір податкових зобовязань є узгодженим. На думку позивача, митниця не мала права визначати розмір податкового зобовязання після завершення митного оформлення. Таким чином, позивач вважає податкове повідомлення, прийняте митним органом, протиправним і просив суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав та зазначив, що податкові повідомлення прийнято відповідачем правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» є юридичною особою, що зареєстрована 29.03.1995 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції з 28.01.1998, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100237726.

Позивач здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі фармацевтичними товарами, інших видів оптової торгівлі, виробництва електронних носіїв даних, посередництва торгівлі товарами широкого асортименту, складського господарства.

У липні 2010 року відділом контрольно-перевірочної роботи Київської регіональної митниці Державної митної служби України проведено камеральну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2010 по 06.05.2010 (акт перевірки від 26.07.2010 № к/19/10/100000000/22946976).

Перевіркою встановлено, що з січня 2009 по квітень 2010 року позивач ввозив на територію України лікарські засоби, а саме «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200», митне оформлення яких здійснювалось на підставі наступних вантажних митних декларацій: від 29.01.2009 №100000024/9/345028; від 11.03.2009 №100000024/9/345126; від 31.03.2009 №100000024/9/345193; від 24.04.2009 №100000024/9/345281; від 06.05.2009 №100000024/9/345321; від 22.05.2009 №100000024/9/345391; від 10.06.2009 №100000024/9/345482; від 27.07.2009 №100000024/9/345702; від 24.09.2009 №100000024/9/345933; від 23.10.2009 №100000024/9/346085; від 29.10.2009 №100000024/9/346123; від 15.12.2009 №100000024/9/346342; від 15.01.2010 №100000029/9/840014; від 09.02.2010 №100000029/9/840082; від 26.02.2010 №100000029/9/840168; від 10.03.2010 №100000029/9/840212; від 31.03.2010 №100000029/9/840326; від 15.04.2010 №100000029/9/840382; від 27.04.2010 №100000029/9/840441.

З метою митного оформлення позивач декларував товар, що поставлявся на митну територію України, за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 3004901100. Зазначений код товарів було відповідачем самостійно в 2003 році на підставі рішення про визначення коду товару від 16.10.2003 №КТ-03/3727 Відділу номенклатури Київської регіональної митниці і з того часу митне оформлення усіх поставок зазначеного товару здійснювалось за цим кодом.

Під час судового розгляду встановлено, що митне оформлення товару, заявленого позивачем на підставі вказаних митних декларацій, завершено, товар пропущено на митну територію України у вільний обіг. При цьому, виходячи з визначеного під час митного оформлення коду товару, митницею визначено розмір податкового зобовязання зі сплати мита виходячи з нульової ставки 0,00грн.

Однак, в результаті перевірки, проведеної після завершення митного оформлення товарів, посадові особи Відділу контрольно-перевірочної роботи Київської регіональної митниці дійшли висновку, що внаслідок методологічної помилки товар до іншої товарної групи і його слід було декларувати за іншим кодом 2106909200, що передбачає сплату мита в розмірі 8 %. Таким чином, вони дійшли висновку, що позивачем порушено вимоги Закону України від 05/04/2001 № 2371-III «Про митний тариф», що призвело до заниження податкового зобовязання зі сплати мита в сумі 200426,15 грн.

За результатами перевірки, на підставі підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення від 07.09.2010 №163, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 210447,46 грн., з яких: 200426,15 грн. за основним платежем; 10021,31 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної митної служби України, а після відмови в задоволенні його скарги, - до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Це означає, що суддя при здійсненні правосуддя, підкоряючись тільки законові та приймаючи рішення в судовій справі, повинен керуватися лише законом, виходити із власного його розуміння та переконання, яке ґрунтуються на всебічному, повному й обєктивному дослідженні всіх обставин справи, бути незалежним від правової позиції інших осіб.

Згідно із статтями 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу (стаття 3 Митного кодексу України).

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

На відміну від податкової декларації документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (підпункт 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний, а не визначає податкові зобовязання.

Згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалось судом, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що повязуються з імпортом товарів на митну територію України.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII «Про Єдиний митний тариф», пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань.

Посилання відповідача на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставними і помилковими, адже згідно з цією нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вже зазначалось судом, вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобовязань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у звязку з ввезенням товарів на митну територію України в силу закону є митний орган.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 №21-13/2010, а також постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі №21-474во09.

За наведених обставин податкове повідомлення, Київської регіональної митниці на підставі акта перевірки 26.07.2010 № к/19/10/100000000/22946976 є протиправними і підлягає скасуванню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Проте, позивач вимог про відшкодування судових витрат суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Взнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Київської регіональної митниці від 07.09.2010 №163, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Альба Україна» визначено податкове зобовязання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 210447,46 грн., з яких: 200426,15 грн. за основним платежем; 10021,31 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 3 грудня 2010 року.