Рішення № 136891947, 19.05.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/224/26

Провадження №2/141/244/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу №141/224/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

27.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №193630 на суму 20000,00 грн. На виконання умов кредитного договору 26.07.2025 кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2, що свідчить про прийняття ОСОБА_1 пропозиції ТОВ «ФК «Кредіплюс».

10.10.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, згідно умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №193630 від 26.07.2025.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 до договору факторингу та акту приймання-передачі реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 до договору факторингу №1 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у відповідача утворилася заборгованість в сумі 20405,83 грн, з яких 20000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4,83 грн - сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401,00 грн - сума заборгованості по комісії, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також 7000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2026 провадження у справі № 141/224/26 відкрито та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 19.05.2026, зобов`язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 193630 від 26.07.2025, обґрунтований розрахунок з посиланням на докази сплати відповідачем коштів за кредитним договором № 193630 від 26.07.2025, а також витребувано у АТ КБ «Приват Банк» інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 ; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска карки № НОМЕР_2 в період із 26.07.2025 по 31.07.2025 у сумі 38,00 грн; чи емітувалась будь - яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 за період із 26.07.2025 по 31.07.2025 у сумі 38,00 грн витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); повного номера рахунку - маска картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою - маска картки № НОМЕР_2 , витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою - маска картки № НОМЕР_2 . У випадку, якщо картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 .

05.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2026 до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260416/110322-БТ від 22.04.2026.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 141/244/24, жодних заяв чи клопотань до суду не подав, натомість, у позовній заяві директор ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату та місце розгляду справи №141/244/26 шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації, при цьому, ухвалу суду від 14.04.2026 отримав 22.04.2026, однак відзив на позовну заяву до суду не направив, а також жодних інших заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи надіслання судом сторонам у справі ухвали суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, та у зв`язку з неподанням відповідачем у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 178, 279 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/244/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 193630 (індивідуальна частина), відповідно до якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній в п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1, 2.6 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в порядку: у розмірі 16962,00 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 38,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 274 днів із 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 26.04.2026.

Комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5 договору).

Денна процентна ставка складає 3017,35 грн/2000,00 грн/274 днів*100%=0,551%/день (п. 2.7.1 договору).

Згідно п. 2.8, 2.9.1 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48,96%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 23017,35 грн.

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Як убачається із графіку платежів за кредитним договором, що є додатком до договору про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025, дата видачі кредиту - 26.07.2025, кінцева дата платежу - 26.04.2026, кількість днів у розрахунковому періоді - 274, сума кредиту за договором - 20000,00 грн, проценти за користування кредитом - 8,35 грн, комісія за надання кредиту - 3000,00 грн, реальна річна процентна ставка - 48,96%, загальна вартість кредиту - 23017,35 грн.

У паспорті споживчого кредиту зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти.

Згідно переліку позичальників з даними про транзакції щодо яких запитується інформація, на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано 38,00 грн, позичальник - ОСОБА_1 , кредитний договір № 193630.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» № 206/16-01 від 16.01.2026, ОСОБА_1 26.07.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_5 було перераховано 38,00 грн, призначення платежу - видача кредиту № 193630 від 26.07.2025.

Як убачається із картки обліку виконання договору № 193630 від 26.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4,83 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1200,00 грн - прострочена заборгованість за пенею, 401,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260416/110322-БТ від 22.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ).

Також із виписки по рахунку № НОМЕР_6 за період з 26.07.2025 по 31.07.2025 убачається, що 26.07.2025 на карту № НОМЕР_6 було здійснено зарахування переказу у сумі 38,00 грн.

10.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з додатку № 1 від 05.11.2025 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року, реєстр прав вимоги № 62 за порядковим номером 891 значиться ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість якого за кредитним договором № 193630 від 26.07.2025 становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом, 4,83 грн - сума заборгованості за відсотками, 401,00 грн - сума заборгованості за комісією, 1200,00 грн - сума заборгованості по штрафах/пені.

Як убачається із виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором №193630 від 26.07.2025 станом на 20.02.2026 не погашена та становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4,83 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1200,00 грн - прострочена заборгованість за штрафними санкціями, 401,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Таким чином, зобов`язання за договором про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу, відповідач не виконав умови взятих на себе зобов`язань, не погасив кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 20405,83 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Кредитний договір є реальним правочином і вважається укладним лише з моменту передання грошей (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260416/110322-БТ від 22.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ).

Також із виписки по рахунку № НОМЕР_6 за період з 26.07.2025 по 31.07.2025 убачається, що 26.07.2025 на карту № НОМЕР_6 було здійснено зарахування переказу у сумі 38,00 грн.

Жодних зарахувань суми 20000,00 грн, ні одним платежем, ні частинами, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» у період з 26.07.2025 по 31.07.2025 не зафіксовано.

А отже, позивачем не доведено факт передачі коштів, що свідчить про те, що договір є неукладеним у частині основного боргу.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», доказом операції є документ, що фіксує її факт. Суд при цьому зауважує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом.

Виписка по рахунку ОСОБА_1 , надана банком - емітентом АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджує отримання відповідачем 20000,00 грн та спростовується документами банківської установи.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (справа № 755/2284/16-ц), розрахунок заборгованості не є безспірним доказом і повинен підтверджуватися первинними документами. Виписка АТ КБ «ПриватБанк» є належним первинним документом, з якого вбачається, що на рахунок відповідача не надходила обумовлена сума коштів - 20000,00 грн.

Як було вказано в позовній заяві, 26.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №193630 на суму 20000,00 грн. На виконання умов кредитного договору 26.07.2025 кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2, що свідчить про прийняття ОСОБА_1 пропозиції ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Відповідно до п. 2.2.1 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в порядку: у розмірі 16962,00 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 38,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Частиною 5 статті 77 ЦПК України встановлено обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На виконання положень статті 77 ЦПК України позивачем на підтвердження вище вказаних тверджень надано витяг довідки ТОВ ФК «Кредіплюс» від 09.03.2026 за №940/09-03 про проведення взаємозаліку, відповідно до якого сума кредиту № 193630 від 26.07.2025 становить 20000,00 грн, з яких 16962,00 грн - сума перерахування на погашення заборгованості за договором взаємообліку, 38,00 грн - сума зарахування на картковий рахунок позичальника, 3000,00 грн - комісія, договір взаємообліку № 182646, дата договору взаємообліку - 08.05.2025.

Надаючи правову оцінку наданої позивачем довідки про проведення взаємозаліку з точки зору належності, допустимості та достатності її як доказу отримання кредитних коштів в розмірі 20000,00 грн з метою проведення взаємозаліку попереднього зобов`язання ОСОБА_1 за договором №182646 від 08.05.2025, суд звертає увагу на те, що із даної довідки неможливо встановити кого стосуються кредитні зобов`язання, оскільки, довідка не містить відомостей про позивальника (ПІБ,РНОКПП тощо). В довідці зазначається лише номер кредитного договору та договору взаємозаліку, сума кредиту, сума перерахована на погашення заборгованості за договором взаємозаліку, сума перерахування на картковий рахунок позичальника, комісія. Однак, окрім відсутності у вказаній довідці відомостей щодо позичальника, відсутні відомості також і про номер карткового рахунку позичальника, на який скеровано кошти в розмірі 38,00 грн.

Суд критично ставиться до зазначених у позовній заяві свідчень про те, що у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором, оскільки копію попереднього кредитного договору позивачем на підтвердження своїх тверджень щодо перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів згідно договору для погашення існуючої кредитної заборгованості не надано.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуальногокодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Суд при цьому зауважує, що не може обґрунтовувати судове рішення лише припущеннями.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували доводи позивача, що викладені ним у позовній заяві, щодо отримання ОСОБА_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» кредитних коштів в розмірі 20000,00 грн суду не надано.

Суд не бере до уваги твердження директора ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкової М. про те, що кредитні кошти в сумі 20000,00 грн було надано ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» позичальнику ОСОБА_1 згідно кредитного договору від № 193630 від 26.07.2025 в рахунок погашення суми кредиту раніше існуючого кредитного зобов`язання (взаємозалік), оскільки вони не підтверджені жодним належним, достатнім та допустимим доказом.

З огляду на вище наведені обставини суд не вбачає підстав вважати, що 26.07.2025 відповідачем ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення кредитної заборгованості за договором № 193630 від 26.07.2025, не надано безспірних доказів, які б підтверджували його обґрунтування.

На підставі вище наведеного, з огляду на відсутність належних, достатніх та допустимих доказів позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст.264 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, компенсації не підлягають.

На підставі ст. ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України

Рішення суду оформлено та виготовлено 28 травня 2026 року (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Слісарчука О.М. на лікарняному).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (бульвар Лесі України, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя О.М. Слісарчук