Постанова № 13689177, 29.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року 2а-3154/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,

за участю:

представника позивача Габорця Ю.Ю.,

представника відповідача Нікітенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «МЕДІВІП» до Ірпіньскої обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «МЕДІВІП» з позовом до Ірпіньскої об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 12.10.2009 №0002142350/0/2442 в сумі 48000,00 грн.

Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у не роздрукуванні розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, встановленої форми на повну суму покупки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає незаконним рішення податкового органу. Як стверджує позивач, жодних вимог закону він не порушував: проводив розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавав особам, які отримували послуги, розрахункові документи встановленої форми на повну суму проведених операцій. Висновок податкового органу про порушення позивачем закону він вважає безпідставним, оскільки такий висновок ґрунтується лише на тому, що в розрахункових документах, які видавались покупцям послуг, виявилась невідповідність з реєстраційними документами щодо назви господарської одиниці.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вважає рішення обґрунтованим і правомірним.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «МЕДІВІП» є юридичною особою, що зареєстрована 04.04.2007 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

Позивач надає послуги з магнітно-резонансної томографії органів людини з оплатою цих послуг через реєстратор розрахункових операцій MINI-600.05 (заводський номер ПА65102786, фіскальний номер 1031002304), зареєстрований в Ірпінській обєднаній державній податковій інспекції Київської області (реєстраційне посвідчення від 17.12.2007 №1031002304).

Згідно з даними реєстраційного посвідчення вказаний реєстратор розрахункових операцій належить Приватному підприємству «МЕДІВІП» і призначений для використання у господарській одиниці з назвою «медичний центр» за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,49.

У вересні 2009 року посадовими особами Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт перевірки від 02.09.2008 №0193/10/02/23/34780317). Перевірка проводилась у приміщенні господарської одиниці позивача медичному центрі ПП«МЕДІВІП», розташованому за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 49.

В результаті перевірки посадовими особами податкового органу виявлено, що розрахункові операції здійснюються позивачем через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Проте, розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, містять невідповідність реєстраційним документам на реєстратор розрахункових операцій: згідно з розрахунковими документами назва господарської одиниці позивача «медичний центр», а згідно з даними реєстраційного посвідчення на реєстратор розрахункових операцій «діагностичний центр».

На підставі встановлених фактів посадовими особами податкового органу зроблено висновок про відсутність у розрахункових документах одного з обовязкових реквізитів назви господарської одиниці. Таким чином, на думку податкового органу касові чеки, що видавались позивачем, не можуть вважатися розрахунковими документами у розумінні Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На момент перевірки посадовими особами податкового органу в скриньці реєстратора розрахункових операцій виявлено готівкові кошти в сумі 9600,00 грн. виручку з початку дня.

Отже, як вважає відповідач, позивач не забезпечив роздрукування розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, за встановленою формою на повну суму покупки 9600,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо роздрукування розрахункових документів, у звязку з чим Ірпінською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято рішення від12.10.2009 №0002142350/0/2442 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 48000,00 грн. (5 х 9600,00 грн. = 48000,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції в Київській області та Державної податкової адміністрації України, проте, за результатами розгляду скарг вищестоящими податковими органами скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

При цьому, в силу абзацу третього та четвертого статті 2 Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у цьому Законі під реєстратором розрахункових операцій розуміється пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), а під розрахунковою операцією вважається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Абзацом другим статті 2 Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що фіскальною функцією вважається здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковий документ, згідно з абзацом пятнадцятим статті 2 зазначеного Закону, - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Із системного аналізу статті 1, абзаців другого, третього, четвертого та пятнадцятого статті 2, пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» убачається, що метою запровадження законодавчих вимог щодо застосування суб'єктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій є забезпечення реалізації фіскальної функції під час здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). При цьому, розрахунковий документ є лише матеріальним носієм інформації про розрахункову операцію, тому вимоги до нього не можуть виходити за межі, що необхідні для реалізації фіскальної функції.

В силу статті 8 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296, установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 Положення про форму і зміст розрахункових документів, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі касовий чек) це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 вказаного Положення, касовий чек повинен містити такі обовязкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СПД, що не є платниками ПДВ, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

При цьому, господарською одиницею у розумінні Положення про форму та зміст розрахункових документів вважається стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Статтею 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (пункт 1 статті 17 Закону).

Вирішуючи питання про те, чи слід вважати порушенням вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідні дії позивача, що призвели до невідповідності відомостей щодо назви господарської одиниці між касовим чеком і даними реєстраційного посвідчення на реєстратор розрахункових операцій, суд зазначає наступне.

Неодмінною складовою правопорушення є настання негативних наслідків для охоронюваного законом публічного інтересу. У даній справі таким інтересом є забезпечення реалізації фіскальної функції по відношенню до розрахункових операцій, що здійснювались позивачем.

Як встановлено під час судового розгляду, усі розрахункові операції позивачем проведено на повну суму наданих послуг через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Позивачем також роздруковувались розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Встановлена податковим органом формальна невідповідність одного слова в назві господарської одиниці позивача не призвела і не могла призвести до інформаційної невизначеності відносно особи позивача, змісту і обсягів розрахункових операцій, місця проведення розрахунків чи режиму використання реєстратора розрахункових операцій.

За таких обставин висновок податкового органу про те, що розрахункові документи, які друкувались позивачем на реєстраторі розрахункових операцій і видавались споживачам послуг при здійсненні розрахункових операцій, не можуть вважатися розрахунковими документами у розумінні Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму та зміст розрахункових документів, є невірним.

Суд зазначає, що формальні вимоги до розрахункового документу, що ґрунтуються на підзаконних актах, не повинні призводити до спотворення економічної суті операцій та викривлення змісту законодавчого регулювання.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», склад правопорушення, за яке передбачено відповідальність пунктом 1 статті 17 цього Закону, в його діях відсутній.

Рішення відповідача про застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним і підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв, таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.10.2009 №0002142350/0/2442 Ірпіньскої обєднаної державної податкової інспекції Київської області про застосування до Приватного підприємства «МЕДІВІП» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48000 (сорок вісім тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 2 серпня 2010 року