Постанова № 13689120, 20.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2011 р. №2-а-6357/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, каб. 1003

час прийняття постанови : 14 год. 45 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Пономаренко Б.В.

за участю представника позивача - Шапошнікова І.Б.

представника відповідача - Шепіло І.А.

представника третьої особи- Шпортило Я. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг

Сервісіз Україна» до

3-тя особа: Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

Державне підприємство « Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про скасування податкового повідомлення рішення №0061952310/0 від 06.11.2009 року та податкового повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01. 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» звернулось до суду з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області та просить скасувати податкове повідомлення рішення №0061952310/0 від 06.11.2009 року та податкове повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01. 2010 року.

У обґрунтування своїх вимог вказує, що на підставі висновків Акту перевірки №3/23-80/24210469 від 27.10.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за період визначений постановою суду, з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року 6 листопада 2009 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення №0061952310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 500347 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 250173 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки та рішенням від 06.11.2009 року позивачем було подано до відповідача первинну скаргу, за результатами якої первинна скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Одночасно позивачу було надіслано податкове повідомлення рішення №00061952310/ 1 від 11.01.2010 року.

Не погоджуючись з висновками відповідача позивач звернувся до ДПА у Київській області з повторною скаргою про перегляд податкових повідомлень рішень № 0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01.2010 року, яка рішенням ДПА у Київській області від 23 березня 2010 року №664/10/25-017/19-235 залишена без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до ДПА України з відповідною скаргою, проте 11.06.2010 року отримав рішення про результат розгляду повторної скарги №5493/6/250045 від 09.06.2010 року, яким оскаржувані рішення залишені без змін, а повторна скарга без задоволення.

Позивач вказує, що з вказаними рішеннями Бориспільської ОДПІ Київської області він не погоджується, у звязку з їх протиправністю та невідповідністю чинному законодавству, та оскільки вони порушують права та законні інтереси позивача, тому просить їх скасувати.

Оскільки, в Акті перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення рішення, надано оцінку первинним документам, що оформлялись за результатами виконання господарських зобовязань між позивачем та Державним Підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в рамках Договору про оренду приміщення від 25.02.1997 року №2.6.18-20 та Доповнення №3 від 12.02.2001 року до нього та, оскільки, судом при постановленні рішення по справі, також, можливо, буде надано оцінку первинним документам, що оформлялись за результатами виконання господарських зобовязань між позивачем та Державним Підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ухвалою від 28 жовтня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» .

У судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та скасувати оскаржувані повідомлення - рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволені позову, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву та оскільки позовні вимоги є безпідставними і доводи, наведені у позові не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення рішення №0061952310/0 від 06.11.2009 року та податкового повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01. 2010 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у письмових поясненнях ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», зазначив, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» під час оформлення податкових накладних та актів приймання здачі виконаних послуг за Договором, укладеним з позивачем діяло в межах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» зареєстроване, як юридичну особу 17.12.1996 року Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №098209.

Працівниками ДПА України, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. 7 та ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року та інших законодавчих актів, Постанови Бориспільського міськрайонного суду від 25.08.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за період, визначений постановою суду з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки було складено Акт №3/23-80/24210469 від 27.10.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за період, визначений постановою суду з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року» (далі Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення :

Пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4,п. 6.1. п.6.2, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п 7.4.2, п.7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.7.2. абзац 2, п.п. 7.7.4 а), п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6, ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями, затвердженого Мінюстом №233/2037 від 23.06.1997 року, п. 5.6 ст. 6 Розділу 5 Наказу №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року №250/2054 зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 639893 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки від 27.10.2009 року позивач подав заперечення на Акт перевірки від 30.10.2009 року до ДПА України. За результатами розгляду заперечень, рішенням ДПА України від 03.11.2009 року №11253/6/23-6016 сума завищеного бюджетного відшкодування зменшена на 57, 7 тисяч грн. з причини повторного виключення із зазначеної суми рядку 23.4 в розмірі 54, 7 тис. грн. при здійснення податковим органом розрахунку відємного значення з податку на додану вартість та арифметичної помилки у акті перевірки у сумі 2, 9 тис. грн., в іншій частині висновки вищезазначеного акту перевірки залишені без змін.

За результатами перевірки, з урахуванням заперечень позивача Бориспільською ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення рішення за формою «В1» від 06.11.2009 року №0061952310/0, яким підприємству визначену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року 582200 грн., у звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» відшкодовані у сумі 500347 грн., відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 500347 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 250173 грн. 50 коп.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями рішеннями та звернувся зі первинною скаргою від 16.11.2009 року №570 (вхідний №7704/10/с від 16.11.2009 року) до Бориспільської ОДПІ Київської області, рішенням якої від 11.01.2010р. №315/10/23-1 первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення від 06.11.2009 року №0061952310/0 без змін. Одночасно позивачу було виставлено відповідачем податкове повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01.2010 року, яким визначену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2008 року 582200 грн., у звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» відшкодовані у сумі 500347 грн., відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 500347 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 250173 грн. 50 коп.

Після цього позивач звернувся з повторною скаргою від 22.01.2010 року №31 (вхідний №93/10 від 25.01.2010 року) до ДПА в Київській області, за результатами розгляду якої, рішенням від 23.03.2010 року №664/10/25-017/19-235, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01. 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України (вхідний №3203/6 від 12.04.2010 року), рішенням якої про результат розгляду повторної скарги від 09.06.2010 року №5493/6/25-045 05.02.2009 року, скаргу - залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01.2010 року - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями №0061952310/0 від 06.11.2009 року та №0061952310/1 від 11.01. 2010 року позивач оскаржив їх до суду.

Підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про те, що позивачем було порушено:

п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про ДДВ», в частині донарахування ПДВ за ставкою 20 % до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро;

п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 грн. за серпень 2007 року на 15770 грн. за вересень 2007 року ;

п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1. п., п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями, в часниті неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по так званих «Супровідних послугах» .

Висновки Бориспільської ОДПІ Київської області, в частині донарахування ПДВ за ставкою 20 % до експортних операцій, обсяг яких не перевищує 100 євро є необґрунтованими, в звязку з наступним.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про ПДВ», при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.

За загальним правилом товари вважаються експортованими платником податку в разі. Якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією. Згідно з п. 2 Положення про вантажну митну декларацію», затверджену Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 11 зазначеного Положення, ВМД заповнюється на товари, які переміщуються через митний кордон України юридичними і фізичними особами (підприємцями) і митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, крім підакцизних товарів, які декларуються незалежно від їх вартості.

В звязку з вищевикладеним, під час експорту товарів із застосуванням нульової ставки ПДВ на товари, митна вартість яких не перевищувала суму, еквівалентну 100 євро, позивачем ВМД не оформлювалась, тому що це не передбачено чинним законодавством України. Позивач виконав всі вимоги щодо митного оформлення таких товарів, при цьому якщо ВМД не складалась відповідач не мав права вимагати ці документи і повязувати наявність ВМД з нульовою ставкою ПДВ.

При цьому згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про ПДВ», за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату.

Таким чином, головною умовою застосування нульової ставки ПДВ є факт виконання судном, на яке здійснюється поставка товарів, міжнародного рейсу для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажу за плату, що підтвердив позивач під час перевірки відповідними документами. В акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів той факт, що повітряні судна, на які здійснювалась поставка товарів позивачем здійснюють міжнародні рейси по перевезенню пасажирів або багажу за плату.

Аналогічна позиція викладена також і в листах ДПА України «Про податок на додану вартість» №25782/7/16-1517 від 26.12.2005 року та №11085/7/16-1517-10 від 30.05.2008 року, у яких зазначено: «…. Операції поставки товарів та послуг, які комплексно необхідні для обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, оподатковуються за нульовою ставкою, якщо надання таких товарів та послуг безпосередньо повязане з виконанням рейсу.» «. операції з поставки бортового харчування та напоїв на повітряні судна, що здійснюють міжнародні рейси, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ за умови відповідної реєстрації фактично проведених міжнародних рейсів, відповідно підтверджених аеропортами України, оформлених договорів обслуговування та поставки на повітряні судна, що здійснюють міжнародні рейси, ведення окремого обліку здійснення зазначених поставок для обслуговування міжнародних рейсів.»

«Положення про вантажну митну декларацію», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року є не лише частиною митного законодавства, але й стосується податкового законодавства, оскільки Закон України «Про ПДВ» містить посилання на належно оформлену митну вантажну декларацію, форма якої встановлюється Положенням про вантажну митну декларацію, а тому не зважаючи на те, відповідно до статтей якого Закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів №574 від 09.06.1997 року, норми останньої щодо форми ВМД, порядку, підстав і випадків її оформлення, подання тощо, мають в обовязковому порядку застосовуватись всіма особами та органами на території України, у тому числі у відповідних випадках та з метою нарахування податків, зборів та інших платежів. Посилання відповідача в обгрунтування своєї позиції на нарми Закону України «Про ПДВ» та Закону України «Про систему оподаткування» не спростовують наявність чи чинність бланкетної норми щодо ВМД у Законі України «Про ПДВ», до того ж останній встановлює правила визначення бази оподаткування, податкових зобовязань, податкового кредиту з ПДВ, а ніяк не правила і випадки оформлення ВМД.

Отже, безпідставним є донарахування ПДВ у розмірі 21023 грн. по операціям з поставки продуктів харчування на борти повітряних суден, що виконують міжнаробні рейси для перевезення пасажирів або вантажів за плату, вартість яких не перевищувала 100 євро, що вплинуло на суму заявленого позивачем бюджетного відшкодування.

Не обґрунтованими також є висновки відповідача в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними та вантажно-митними деклараціями на суму 35337 грн. за серпень 2007 року на 15770 грн. за вересень 2007 року з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону «Про ПДВ» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Позивачем надано суду та досліджено у судовому засідання всі необхідні первинні документи, а саме податкові накладні та ВМД, що підтверджують заявлений позивачем податковий кредит за вказані місяці у повній сумі. Отже, зняття відповідачем з податкового кредиту з ПДВ сум у розмірі 35336, 85 грн. за серпень 2007 року та 15769 грн. за вересень 2007 року є безпідставним.

Не обґрунтованими також є висновки відповідача про ненадання позивачем оригіналу пятого основного аркушу ВМД по операціям з нерезидентом Lufthansa Services Holding і як наслідок заниження податкових зобовязань з ПДВ по ставці 20% у розмірі 59679 грн. у грудня 2007 року, оскільки оригінал вказаного пятого основного аркушу ВМД був наданий позивачем відповідачу 20.02.2008 року разом з податковою декларацією з ПДВ за січень 2008 року вхідний №2789 від 20.02.2008 року, про що свідчить відповідна відмітка (штамп) Бориспільської ОДПІ Київської області на копії декларації, що повернута відповідачем позивачу для подання до органу Державного казначейства України .

Відповідно до пп.4.1.3., п. 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року (в редакції яка діяла на 20.02.2008 р.), якщо платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми такого відшкодування на його поточний рахунок у банку, до податкової інспекції (адміністрації) таким платником подаються також і копії податкової декларації за відповідний період, на якій службовою особою цього податкового органу у момент прийняття декларації у відповідному службовому полі, розміщеному на першій сторінці декларації, здійснюється відмітка про прийняття цієї декларації ( штамп податкового органу, дата, вхідний номер). При цьому вказана копія декларації з відміткою податкового органу про її прийняття повертається платнику податку для подання ним до органу Державного казначейства України; платником податку в службовому полі декларації здійснюється відмітка про отримання цієї копії.

Одночасно з декларацією повинні подаватись всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а при цьому подані розрахунки суми бюджетного відшкодування також копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності, та оригінали пятих основних аркушів (примірник декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. На 4 аркуші декларації з ПДВ за січень 2008 року вхідний №2789 від 20.02.2008 року стоїть відмітка та зазначено що «до декларації додано, зокрема, оригінали пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій у кількості 17 штук на 29 аркушах», що повністю відповідає опису (реєстру) та акту, за якими вони були передані позивачем відповідачу.

Таким чином, вказане свідчить проте, що позивачем був переданий відповідачу оригінал пятого основного аркушу ВМД по операції з нерезидентом Lufthansa Services Holding у грудні 2007 року за актом та реєстром у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року, як це і було передбачено чинним на 20.02.2008 року законодавством України.

Не обґрунтованими є висновки відповідача про порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 3.1.1. п.3.1, ст. 3, п.4.1. ст. 4, п.6.5. ст. 6, п.п. 7.2.1, п. 7.2.6., п. 7.2, п.п. 7.4.1. п., п.7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6.1. ст. 6 ст. 7 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року зі змінами та доповненнями, в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку по так званих «Супровідних послугах», що не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами за період з жовтня 2006 року по березень 2008 року на загальну суму 384080 грн. в звязку з наступним.

25.02.1997 року між позивачем ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» та ДМА «Бориспіль» було укладено Договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20, в якому сторонами було помилково застосовано термін «аеропортний збір», тому сторони 12.02.2001 року уклали Доповнення №3 до Договору про оренду приміщення аеропорту, яким замінили слово «аеропртний збір» на слова «платіж за супровідні послуги».

Супровідні роботи (послуги) згідно договору та Доповнення до нього включають в себе: використання позивачем в процесі здійснення своєї діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; інструктажі з пожежної та авіаційної безпеки; надання одноразових перепусток відвідувачам; забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіа безпеку борт харчування», як то організація руху і супровід автоліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів; інші послуги із загального забезпечення дотримання норм авіаційної безпеки, технічного і супровідного характеру, які мажуть виявлятись необхідними для позивача в процесі здійснення діяльності. Отримання (використання зазначених послуг повязано із здійсненням господарської діяльності позивачем на території аеропорту «Бориспіль» по забезпеченню (виготовлення та доставка на борт повітряного судна) бортовим харчуванням авіакомпаній, без супутніх робіт неможливо здійснювати поставки борт харчування на користь авіакомпанії з місця поставки на борту повітряного судна.

Саме тому, позивачем було здійснено віднесення сум ПДВ, сплачених на користь ДМА «Бориспіль» у складі вищенаведених послуг до складу податкового кредиту відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість», а суми витрат на оплату таких послуг було віднесено до складу валових витрат, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На сьогоднішній день, Договір про оренду приміщення аеропорту у зміненому вигляді продовжує діяти та повністю відповідає чинному законодавству .

Відповідачем у судовому засіданні не доведено, що сторони Договору про оренду приміщення аеропорту при визначенні бази оподаткування ПДВ брали не договірну (контрактну) вартість послуг. Так, відповідно до Доповнення № 3 до Договору про оренду приміщення аеропорту, плата за послуги, які надаються ДМА на користь позивача, встановлюється у відсотках від обсягу продажів, при цьому сторони з метою закріплення в договорі мотивів та причин досягнення саме таких домовленостей використали в Доповненні №3 від 12.02.2001 року словосполучення «інтегральний показник» .

Згідно п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості, визначеної за вільними цінами.»

Відповідно до ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції ( робіт, послуг), яку реалізують субєкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням субєкта господарювання.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, погоджена сторонами Договору про оренду приміщення аеропорту плата за послуги, які надаються ДМА «Бориспіль» на користь позивача і є договірною (контрактною вартістю, визначеною за вільними цінами відповідно до вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відносно висновків відповідача щодо невідповідності первинних документів позивача приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року суд зазначає наступне.

Всі надані на перевірку та у судовому засідання первинні документи, що стосуються Договорупро оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20 і податкові накладні містять всі обовязкові реквізити, у тому числі зміст господарських операцій та її вимірники( у натуральному і вартісному виразі), назву (опис) номенклатури послуг тощо.

Єдиною прямою підставою недійсності податкових накладних відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, є її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, а саме особою яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до вимог п.п 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна повинна містити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначеу у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надані ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» позивачу податкові накладні за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року містять всі реквізити, що є обовязковими для даного виду документів. Зокрема, податкові накладні містять в графі 3 «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця «Платежі за супровідні послуги 4167 дол. США», в графі 4 «Одиниця виміру товару» - «шт.», в графі 5 «кількість (обєм обсяг) 1, в розділі 6 «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» - 4167 дол. США ( в гривні за курсом НБУ) . Таким чином, твердження відповідача, що надані ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» податкові накладні не містять всіх обовязкових реквізитів є необґрунтованим.

Крім того, твердження відповідача, що надані ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не посвідчують факт поставки товарів, також є безпідставним, в звязку з наступним.

Факт ототожнення відповідачем податкової накладної з первинним документом, що підтверджує факт поставки послуг є безпідставним.

Первинний документ, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. ст. 7 Закону «Про ПДВ», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках.

Пунктом 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкова накладна не є первинним документом, що посвідчує факт надання послуг чи поставки товарів, а тільки посвідчує момент виникнення податкових зобовязань.

Первинними документами, що посвідчують факт поставки послуг є акти приймання здачі виконаних послуг згідно Договору №2.6.18-20 від 26.05.1997 року.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані для перевірки акти приймання здачі наданих послуг по Договору №2.6.18-20 від 26.05.1997 року відповідають вимогам вищезазначеного закону та підтверджують, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надано позивачу послуги за вказаними в актах періодах, у відповідності до умов Договору №2.6.18-20 від 26.05.1997 року, в кількості та у сумі, що вказана у відповідних рахунках.

Крім того ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» прибуток отриманий від надання послуг за Договром №2.6.18-20 від 26.05.1997 року відображено в податкових деклараціях за 2006 рік, 2007р., 2008 р. в повному обсязі.

З наведеного вище вбачається, що позивач мав повне право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені на користь ДП МА «Бориспіль» за надані супровідні послуги, а висновки відповідача є необгрунтованими.

Згідно ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У звязку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення повідомлення рішення №0061952310/0 від 06.11.2009 року та податкового повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01.2010 року, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області, 3-тя особа: Державне підприємство « Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про скасування податкового повідомлення рішення №0061952310/0 від 06.11.2009 року та податкового повідомлення рішення №0061952310/1 від 11.01.2010 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області №0061952310/0 від 06.11.2009 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області №0061952310/1 від 11.01.2010 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя: (підпис) Лиска І.Г.

З оригіналом згідно. Суддя:

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 24 січня 2011 року.