Рішення № 136889032, 26.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1067/24

Номер провадження по справі 2/387/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

представника позивача Пузиря В.О.

представника відповідача

Добровеличківської селищної ради Любченка О.М.

представників відповідачів

Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області Небоги О.І.

Руденка О.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Пузиря В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправного звільнення із займаної посади,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог та позицій сторін

02 серпня 2024 року до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, подана представником позивача адвокатом Пузирем В.О. в інтересах ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним звільненням із займаної посади, у розмірі 800 000 гривень.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що розпорядженням голови Добровеличківської районної ради від 25.10.2018 №50-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради за результатами конкурсного відбору, а рішенням Добровеличківської районної ради Кіровоградської області від 05.12.2018 №527 затверджено вказане розпорядження та погоджено контракт з позивачкою строком на п`ять років.

Рішенням двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14.08.2020 №653 ОСОБА_1 звільнено з посади директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у справі №387/1003/20 від 29.03.2021, яке набрало законної сили 17.05.2021, зазначене рішення про звільнення визнано протиправним та скасовано. На думку позивача, незаконне звільнення та тривалий судовий розгляд спричинили їй моральні страждання, які проявилися у переживаннях через втрату роботи та джерела існування, погіршенні стану здоров`я, головному болю, психоемоційному дискомфорті, зміні звичного способу життя, необхідності неодноразово захищати свої права в судовому порядку та пояснювати оточуючим причини звільнення.

Позивач також зазначив, що рішенням Новоукраїнської районної ради сьомого скликання від 08.12.2020 №7 розпочато реорганізацію Добровеличківської районної ради шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради, а тому остання є правонаступником прав та обов`язків Добровеличківської районної ради і повинна нести відповідальність за наслідки прийняття протиправного рішення.

Крім того, позивач послався на подальші судові спори, що виникли після незаконного звільнення. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2022 у справі №387/864/21 ОСОБА_1 поновлено на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Розпорядженням селищного голови від 13.05.2022 №125-к позивачку поновлено на посаді, а між нею та Добровеличківською селищною радою укладено додаткову угоду до контракту. Однак постановою Кропивницького апеляційного суду від 07.06.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові у зв`язку з неналежним складом учасників справи, після чого розпорядженням від 08.06.2022 №146-к скасовано поновлення позивачки на посаді.

Після цього ОСОБА_1 повторно звернулася до суду, і рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.01.2023 у справі №387/631/22 її позов до Добровеличківської селищної ради, КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області задоволено: позивачку поновлено на посаді з 14.08.2020, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, а в частині вимог до Новоукраїнської районної ради про поновлення на роботі відмовлено. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.09.2023 зазначене рішення залишено без змін.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 вказав, що доводи відповідачів є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи та фактично підтверджують наявність протиправних дій, які спричинили позивачці моральні страждання. Наголосив, що незаконне звільнення, тривале судове поновлення порушених прав, вимушені звернення до суду, психоемоційний дискомфорт, погіршення стану здоров`я та зміна звичного укладу життя є підставами для стягнення моральної шкоди. Також зазначив, що саме протиправне рішення Добровеличківської районної ради породило подальші судові спори у справах №387/864/21 та №387/631/22.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також пояснив, що ОСОБА_1 не зверталася до лікарів та не обстежувалася з підстав заподіяння їй психологічних страждань. З приводу набутого захворювання у зв`язку із завданими моральними стражданнями, то ця інформація конфіденційна. На запитання суду представник позивача пояснив, що після звільнення з посади директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги», досить тяжко для ОСОБА_1 проходила процедура відновлення. Також після звільнення вона продовжила підприємницьку діяльність як сімейний лікар, що негативно позначилося на клієнтській базі. Зазначене зумовило важке психічне становище. Також ОСОБА_1 доклала багато зусиль для найму адвокатів у двох цивільних справах, а також майже рік намагалася відновити свої процесуальні права.

Представник Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області у поданому відзиві та в судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Добровеличківська селищна рада не є належним відповідачем у справі, оскільки не приймала рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради та не приймала рішення про її звільнення. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачкою не доведено наявності підстав для покладення на селищну раду обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди.

Також представник відповідача зазначив, що після винесеного апеляційним судом судового рішення позивачка фактично відразу була поновлена на роботі. Водночас тривалі судові розгляди пов`язанні із непрофесійною роботою представників у справі, що зумовило винесення відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того засновником КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» є Добровеличківська селищна рада.

Представники Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області у поданому відзиві та в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14.08.2020 №653 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області. Разом із тим, рішеннями Добровеличківської районної ради та Добровеличківської селищної ради у 2020 році майно, права та обов`язки КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» були передані до комунальної власності Добровеличківської селищної ради, змінено засновника підприємства та затверджено статут у новій редакції. Також рішенням першої сесії восьмого скликання Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області від 08.12.2020 №7 розпочато процедуру реорганізації Добровеличківської районної ради шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради, яка є правонаступником майна, прав та обов`язків Добровеличківської районної ради.

Представник відповідача вказав, що на момент судового оскарження та вирішення питання щодо поновлення позивачки на посаді Новоукраїнська районна рада не була засновником КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги», не мала повноважень щодо управління підприємством та не могла впливати на вирішення питання про поновлення позивачки на посаді.

Крім того, відповідач послався на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області у справі №387/631/22, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Також представник Новоукраїнської районної ради зазначив, що відповідно до пунктів 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві повинно бути зазначено, у чому полягає моральна шкода, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач визначив її розмір та якими доказами це підтверджується.

На думку відповідача, позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди саме Новоукраїнською районною радою, а заявлений розмір відшкодування у сумі 800000 грн є необґрунтованим, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і не може бути способом отримання доходу.

В судовому засіданні представники Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Зазначали, що на підставі рішень Добровеличківської районної та Добровеличківської селищної рад цілісний майновий комплекс КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги», у тому числі основні засоби підприємства, було передано до комунальної власності Добровеличківської селищної ради за актом приймання-передачі. У зв`язку із передачею майна та зміною засновника підприємства Новоукраїнська районна рада не здійснювала управління КНП, не мала повноважень щодо вирішення кадрових питань стосовно позивачки та не могла впливати на її поновлення на посаді, а тому не повинна нести відповідальність за заявлену моральну шкоду.

Крім того, представники відповідача зазначали, що внаслідок реорганізації було складено акт приймання-передачі основних засобів, до якого КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» не включалось. Також звертали увагу на те, що позивачка звернулася до суду з даним позовом через тривалий час після звільнення, у зв`язку з чим, на їх думку, висновок судово-психологічної експертизи не може достовірно підтверджувати психоемоційний стан позивачки на момент виникнення спірних правовідносин. Додатково зазначали, що позивачка, перебуваючи на посаді директора КНП та працюючи на умовах контракту, повинна була усвідомлювати можливість припинення трудових відносин та бути готовою до стресових ситуацій, пов`язаних із виконанням управлінських функцій.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2024 було відкрито провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2024 продовжено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.01.2025 призначено судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Кропивницького відділеня Київського науково-дослідного інституту судових експертиз .

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2026 поновлено провадження у справі у зв`язку із проведенням експертизи.

Ухвалами Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2026, від 20.03.2026 вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.03.2026 закрито підготовче судове засідання.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містяться відомості про періоди її трудової діяльності з 1983 по 2022 рік (а.с. 1421).

Рішенням першої сесії восьмого скликання Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області від 08.12.2020 №7 розпочато реорганізацію Добровеличківської районної ради Кіровоградської області шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області (а.с. 2223).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.03.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківської районної ради Кіровоградської області та Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради про визнання протиправним та скасування рішення районної ради позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, визнано протиправним та скасовано рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14.08.2020 №653 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради Кіровоградської області», в іншій частині позовних вимог відмовлено; також стягнуто з Добровеличківської районної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5040 грн 80 коп. (а.с. 2429).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області; стягнуто з Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року в сумі 458773 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 4587 грн 70 коп.; у частині поновлення на роботі рішення допущено до негайного виконання, в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 3033).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07.06.2022 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.02.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області відмовлено (а.с. 3437).

З розпорядження Добровеличківського селищного голови Новоукраїнського району Кіровоградської області від 13.05.2022 №125-к убачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 13.05.2022 (а.с. 38).

З листа КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 09.11.2023 №01-13/62 встановлено, що розпорядженням голови Добровеличківської селищної ради від 13.02.2023 №44-к ОСОБА_1 поновлено на посаді директора КНП «Добровеличківський центр ПМСД» з 13.02.2023, однак на робоче місце вона не прибула. Розпорядженням голови Добровеличківської селищної ради №45-к її звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. У день звільнення 13.02.2023 розрахунок з нею не проведено, письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми не видавалося. Водночас при звільненні 14.08.2020 позивачці були виплачені всі належні кошти (а.с. 40).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.01.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області та Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області позов задоволено: поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 14.08.2020; у задоволенні позовних вимог до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області про поновлення на роботі відмовлено; стягнуто з КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2020 по 14.08.2021 у розмірі 530990 грн 00 коп. з утриманням установлених законодавством податків і зборів; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання; також вирішено питання про судові витрати (а.с. 4144).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.09.2023 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.01.2023 та додаткове рішення від 20.01.2023 залишено без змін (а.с. 4550).

З постанов приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю.С. про відкриття та закінчення виконавчих проваджень ВП №71715932 від 03.05.2023 та 22.05.2023, а також ВП №73090683 від 18.10.2023 та 13.11.2023 убачається, що судові рішення у справі №387/631/22 пред`являлися до примусового виконання та виконувалися у відповідних виконавчих провадженнях (а.с. 5154).

Згідно з висновком експерта за результатами судово-психологічної експертизи №176/25-27 від 13.01.2026, ситуація, викладена позивачкою у позовній заяві, є для неї психотравмувальною. Незаконне та публічне позбавлення керівної посади, знецінення професійної ролі, підрив ділової репутації, втрата соціально значущого статусу та порушення відчуття справедливості й безпеки спричинили істотний негативний психологічний вплив на її особистість. Унаслідок зазначених обставин ОСОБА_1 завдано моральних страждань, що проявилися у стійкому психоемоційному напруженні, переживанні приниження професійної гідності, зниженні самооцінки, зміні поведінкових стратегій та порушенні соціального, життєвого функціонування і фінансової стабільності. Експертом також зазначено, що такі страждання перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з незаконним звільненням та тривалим процесом поновлення на посаді, а орієнтовний психологічний еквівалент грошової компенсації становить 81 мінімальну заробітну плату. Визначення конкретного розміру компенсації належить до компетенції суду (а.с. 156167).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судзазначає, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом установлено, що рішенням Добровеличківської районної ради Кіровоградської області від 14.08.2020 №653 позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги». У подальшому зазначене рішення рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.03.2021 у справі №387/1003/20, яке набрало законної сили 17.05.2021, визнано протиправним та скасовано. Вказані обставини відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Таким чином, факт незаконності звільнення позивачки встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому суд приходить до висновку, що право позивачки на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, було порушене.

Суд враховує, що незаконне звільнення особи з роботи саме по собі є підставою для виникнення моральних страждань, оскільки пов`язане із порушенням звичного способу життя, втратою роботи, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який виходив із того, що у трудових правовідносинах незаконне звільнення працівника презюмує наявність моральної шкоди, а обов`язком суду є визначення справедливого розміру її відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінюючи доводи позивачки, суд враховує, що після незаконного звільнення вона була змушена тривалий час захищати свої права у судовому порядку, брати участь у кількох судових процесах, пов`язаних із поновленням на роботі та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як убачається з матеріалів справи, спори між сторонами тривали з 2020 по 2023 роки та супроводжувалися неодноразовим переглядом судових рішень в апеляційному порядку, відкриттям виконавчих проваджень та повторним зверненням позивачки до суду.

Суд також бере до уваги характер займаної позивачкою посади. ОСОБА_1 обіймала керівну посаду директора медичного закладу, а тому її звільнення мало публічний характер та об`єктивно могло вплинути на її ділову репутацію, професійний авторитет та соціальні зв`язки. Пояснення позивачки щодо переживань, пов`язаних із необхідністю пояснювати колегам та оточуючим причини звільнення, узгоджуються з характером спірних правовідносин та є логічними.

Крім того, суд враховує висновок судово-психологічної експертизи №176/25-27 від 13.01.2026, відповідно до якого ситуація незаконного звільнення та тривалого поновлення на посаді була для позивачки психотравмувальною, спричинила стійке психоемоційне напруження, переживання приниження професійної гідності, зниження самооцінки та порушення соціального функціонування. Експертом також встановлено наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між незаконним звільненням та моральними стражданнями позивачки.

Посилання представників відповідачів на те, що експертиза проведена через значний проміжок часу після звільнення, суд оцінює критично, оскільки предметом дослідження експерта був не короткочасний емоційний стан позивачки у конкретний день, а наслідки тривалого психотравмувального впливу ситуації незаконного звільнення та судового захисту порушених прав. Сам по собі факт проведення експертизи через певний час не свідчить про її недопустимість чи недостовірність, тим більше, що висновок експерта узгоджується з іншими доказами у справі та встановленими судом обставинами.

Разом із тим, суд враховує пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_1 не зверталась за медичною допомогою з приводу психологічних переживань та не надавала доказів стаціонарного лікування чи встановлення їй психічного або іншого захворювання, спричиненого незаконним звільненням. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів істотного погіршення стану здоров`я позивачки саме внаслідок дій відповідачів.

Оцінюючи доводи сторін щодо належного відповідача та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що за умовами контракту від 05 грудня 2018 року та додаткової угоди до нього від 12 липня 2019 року, укладених між ОСОБА_1 та Добровеличківською районною радою Кіровоградської області, позивачку призначено на посаду директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради Кіровоградської області строком з 01 листопада 2018 року по 01 листопада 2023 року.

Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Добровеличківської районної ради Кіровоградської області №653 від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» у зв`язку з невиконанням умов контракту.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.03.2021 у справі №387/1003/20, яке набрало законної сили 17.05.2021, зазначене рішення про звільнення визнано протиправним та скасовано. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, повторному доказуванню не підлягають.

Разом із тим судом установлено, що відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області №7 від 08 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Добровеличківської районної ради шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради, у зв`язку з чим остання є правонаступником майна, прав та обов`язків Добровеличківської районної ради.

Також судом встановлено, що рішенням тридцятої сесії сьомого скликання Добровеличківської районної ради №658 від 29 жовтня 2020 року надано згоду на передачу цілісних майнових комплексів та іншого майна до комунальної власності Добровеличківської селищної ради, а рішенням Добровеличківської селищної ради №25 від 04 грудня 2020 року КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» прийнято до комунальної власності селищної ради. Відповідно до рішення Добровеличківської селищної ради №55 від 30 грудня 2020 року змінено засновника КНП шляхом виключення зі складу засновників Добровеличківської районної ради та включення Добровеличківської селищної ради, а також затверджено статут у новій редакції.

Згідно зі статутом КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської селищної ради засновником, власником майна та органом управління підприємством є Добровеличківська селищна рада, яка наділена повноваженнями щодо укладення та розірвання контракту з керівником підприємства.

Відповідно до ч.3 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства не припиняє дії трудового договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Добровеличківська селищна рада була належним суб`єктом у правовідносинах щодо подальшого проходження служби позивачки, її поновлення на посаді та реалізації трудових прав після зміни засновника підприємства.

Разом із тим предметом даного спору є не поновлення на роботі, а відшкодування моральної шкоди, завданої саме незаконним рішенням про звільнення позивачки, прийнятим Добровеличківською районною радою Кіровоградської області.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню за наявності вини особи, яка її завдала. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законних прав працівника, зокрема незаконного звільнення, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівникові моральну шкоду, якщо таке порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або потребувало додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд бере до уваги, що саме рішення Добровеличківської районної ради від 14.08.2020 №653 стало підставою виникнення спірних правовідносин та в подальшому було визнано судом незаконним. У зв`язку з реорганізацією Добровеличківської районної ради її права та обов`язки перейшли до Новоукраїнської районної ради як правонаступника. Тому доводи представників Новоукраїнської районної ради про відсутність будь-якої відповідальності у зв`язку з передачею майна КНП та зміною засновника підприємства суд не приймає до уваги, оскільки передача майна та зміна засновника стосуються подальшого управління підприємством, однак не припиняють правонаступництва щодо відповідальності за вже прийняте та визнане незаконним рішення про звільнення.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачка, перебуваючи на керівній посаді та працюючи за контрактом, повинна була бути готовою до звільнення та стресових ситуацій. Сам по собі характер посади чи строковий характер трудового договору не позбавляє особу права на захист від незаконного звільнення та не виключає можливості завдання моральної шкоди у разі порушення трудових прав.

Оцінюючи наявність моральної шкоди, суд враховує, що незаконне звільнення позивачки спричинило тривалий судовий спір, необхідність неодноразового звернення до суду для поновлення порушених прав, зміну звичного способу життя, переживання у зв`язку із втратою роботи, професійного статусу та джерела доходу.

Вказані обставини підтверджуються висновком судово-психологічної експертизи №176/25-27 від 13.01.2026, відповідно до якого ситуація незаконного звільнення та тривалого процесу поновлення на роботі була для позивачки психотравмувальною, спричинила стійке психоемоційне напруження, переживання приниження професійної гідності, порушення соціального функціонування та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з незаконним звільненням.

Суд, оцінюючи характер та обсяг моральної шкоди, виходить із того, що моральна шкода у даному випадку полягає не лише у факті переживань позивачки через незаконне звільнення, а й у порушенні комплексу соціальних, особистісних та концептуальних цінностей, які забезпечували її професійну, соціальну та психологічну самоорганізацію як особистості.

Судом установлено, що ОСОБА_1 тривалий час здійснювала професійну діяльність у сфері охорони здоров`я, займала керівну посаду директора КНП «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги», а тому її трудова діяльність була складовою не лише матеріального забезпечення, а й професійної самореалізації, соціального статусу та суспільного визнання.

Незаконним звільненням позивачки було порушено насамперед соціальні ціннісні інституції особистості, а саме сферу праці як джерела соціального життя, оскільки професійна діяльність позивачки забезпечувала її соціальну значущість, професійний авторитет та матеріальну стабільність. Позбавлення керівної посади та необхідність тривалого судового поновлення порушених прав призвели до втрати звичного професійного середовища, зміни соціальної ролі та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення свого становища.

Також суд враховує порушення економічної складової життєдіяльності позивачки, оскільки незаконне звільнення вплинуло на стабільність доходу, професійну кар`єру та впевненість у подальшій реалізації професійних навичок. Вказані обставини спричинили стан правової та фінансової невизначеності, який тривав тривалий період часу.

Крім того, суд враховує порушення ціннісної інституції справедливості та безпеки, оскільки незаконне звільнення, підтверджене рішенням суду, об`єктивно сформувало у позивачки відчуття правової незахищеності, необхідності тривалого відстоювання своїх трудових прав та втрати впевненості у стабільності свого правового становища.

Суд також бере до уваги порушення особистісної самоорганізації позивачки у сфері соціогенних потреб та активної життєвої позиції. Матеріалами справи та висновком судово-психологічної експертизи підтверджується, що позивачка зазнала психоемоційного напруження, переживань щодо втрати професійного статусу, приниження професійної гідності, зміни ставлення оточуючих та необхідності постійного судового захисту своїх прав.

Разом із тим, суд враховує, що матеріалами справи не підтверджено настання незворотних змін у стані здоров`я позивачки, її соціальної ізоляції, втрати можливості здійснювати професійну діяльність чи повної дезорганізації особистості. Позивачка продовжувала професійну діяльність як лікар, а тому негативні наслідки незаконного звільнення хоча й були істотними, однак не призвели до повного руйнування її соціальних зв`язків, професійної реалізації чи особистісної автономії.

Суд погоджується, що за критеріями інтенсивності та тривалості моральних страждань, такі страждання мають тяжкий характер, оскільки незаконне звільнення мало публічний характер, стосувалося керівної посади у сфері охорони здоров`я та супроводжувалося тривалими судовими спорами щодо поновлення трудових прав.

Суд також зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року (справа № 147/66/17) ґрунтуються на дотриманні загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності і розумності, як при застосуванні закону, так і при здійсненні учасниками цивільних відносин своїх прав та виконанні обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже суд вважає, що необхідно визначити розмір моральної шкоди- 150 000 грн, що не є надмірним, оскільки незаконне звільнення позивачки мало тривалий, публічний та істотно психотравмувальний характер, стосувалося втрати керівної посади, професійного статусу та ділової репутації, а також спричинило необхідність багаторазового судового захисту порушених прав протягом тривалого часу. Суд враховує, що порушення трудових прав позивачки не обмежилося лише фактом звільнення, а фактично спричинило багаторічний стан правової невизначеності, психоемоційного напруження та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення свого професійного та соціального становища. Також суд враховує, що матеріали справи не містять медичні документи про тривалий розлад здоров`я; не встановлено інвалідності чи втрати працездатності; позивачка продовжувала професійну діяльність на що й вказував сам представник позивача за професією "сімейним лікарем"; відсутні докази незворотних психічних наслідків; експертиза проведена через значний час після подій; предмет спору саме моральна шкода у трудових правовідносинах, а не шкода життю чи здоров`ю.

Разом із тим, суд не вважає заявлену позивачкою суму у розмірі 800000 грн співмірною характеру та наслідкам завданої шкоди, оскільки матеріалами справи не підтверджено настання незворотних наслідків для її здоров`я, втрати працездатності, соціальної ізоляції чи повної дезорганізації життєдіяльності. Позивачка продовжувала професійну діяльність, а негативні наслідки незаконного звільнення, хоча й були істотними, не набули характеру особливо тяжких чи незворотних.

Водночас суд вважає, що визначення малої суми компенсації не відповідало б характеру допущеного порушення, тривалості моральних страждань, рівню психотравмувального впливу незаконного звільнення та не забезпечило б справедливої сатисфакції за порушення трудових прав позивачки.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення моральної шкоди саме з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області як правонаступника Добровеличківської районної ради Кіровоградської області.

У задоволенні позовних вимог до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області необхідно відмовити, оскільки доказів того, що саме її рішеннями чи діями позивачці було завдано моральної шкоди, яка є предметом даного спору, судом не встановлено.

Водночас суд зазначає, що після передачі КНП «Добровеличківський центр ПМСД» до комунальної власності Добровеличківської селищної ради остання дійсно здійснювала повноваження засновника підприємства та була учасником правовідносин, пов`язаних із виконанням судових рішень про поновлення позивачки на роботі й виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із тим, суд виходить із того, що предметом даної справи є відшкодування моральної шкоди, завданої саме незаконним звільненням позивачки, яке відбулося на підставі рішення Добровеличківської районної ради Кіровоградської області №653 від 14.08.2020, визнаного незаконним та скасованого судом. Саме це рішення стало первинною та безпосередньою підставою виникнення спірних правовідносин і подальших негативних наслідків для позивачки.

Суд також враховує, що наведені позивачем обставини щодо несвоєчасного виконання рішень суду, відкриття виконавчих проваджень та примусового стягнення коштів стосуються стадії виконання судових рішень та пов`язані із реалізацією обов`язків роботодавця після зміни засновника підприємства.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що Добровеличківська селищна рада приймала рішення про звільнення позивачки, була ініціатором такого звільнення, перебувала у трудових правовідносинах із позивачкою на момент її звільнення або вчиняла самостійні протиправні дії, які перебувають у прямому причинному зв`язку саме із виникненням моральної шкоди від незаконного звільнення.

Сам факт участі Добровеличківської селищної ради у подальших правовідносинах щодо виконання судових рішень не свідчить про перехід до неї відповідальності за шкоду, заподіяну незаконним рішенням іншої юридичної особи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. Водночас позивачкою не доведено наявності окремого самостійного складу цивільного правопорушення у діях Добровеличківської селищної ради, необхідного для покладення на неї деліктної відповідальності.

Суд також бере до уваги, що питання належності та своєчасності виконання судових рішень може бути предметом окремого судового захисту у встановленому законом порядку, однак саме по собі не змінює належного суб`єкта відповідальності за незаконне звільнення позивачки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди у даному випадку підлягає покладенню саме на правонаступника Добровеличківської районної ради Новоукраїнську районну раду Кіровоградської області, тоді як правові підстави для задоволення позовних вимог до Добровеличківської селищної ради відсутні.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У трудових правовідносинах статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховує, що безпосередньо рішення про звільнення позивачки було прийнято саме Добровеличківською районною радою Кіровоградської області, а тому саме з цим рішенням пов`язується виникнення спірних правовідносин щодо заподіяння моральної шкоди.

У зв`язку з реорганізацією Добровеличківської районної ради шляхом приєднання до Новоукраїнської районної ради, відповідно до статті 104 ЦК України та статті 55 ЦПК України, права та обов`язки реорганізованої юридичної особи перейшли до її правонаступника Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом установлено, що позивачкою заявлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у загальному розмірі 800000 грн, з яких по 400000 грн заявлено до кожного з відповідачів.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області моральної шкоди у розмірі 150000 грн, тоді як у задоволенні позовних вимог до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області відмовлено.

Таким чином, загальний розмір задоволених позовних вимог становить 18,75 % від заявленої ціни позову.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6515 грн 20 коп., а також витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 19507 грн 68 коп., що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням часткового задоволення позову, з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1221 грн 60 коп. (6515,20?18,75%=1221,60) та витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 3657 грн 69 коп. (19507,68?18,75%=3657,69).

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на користь позивачки, становить 4879 грн 29 копійок.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265 ЦПК України, статтями 23, 1167 ЦК України, статтею 237-1 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги за позовом представника позивача адвоката Пузиря В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок протиправного звільнення із займаної посади - задовольнити частково.

Стягнути з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1221 (одну тисячу двісті двадцять одну) гривню 60 копійок та витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 3657 гривень 69 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач Новоукраїнська районна рада Кіровоградської області ( ЄДРПОУ 24711384, Кіровоградська область м.Новоукраїнка вул. Соборна,61);

відповідач Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області (ЄДРПОУ 04365922, Кіровоградська область селище Добровеличківка вул.Незаледності,112).

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.