Ухвала суду № 136889003, 27.05.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/84/26

381/2872/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя, відповідно до якої просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського району м. Фастів 29 травня 2020 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 29 травня 2020 року зроблено актовий запис №83.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2026 року заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя залишено без руху.

Заявнику був наданий десятиденний строк для усунення недоліків заяви з моменту отримання ухвали.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про недоліки» від 12.05.2026 року по справі № 381/2872/26 було надіслано 12.05.2026 року 15:39, одержувачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Документ доставлено до електронної скриньки 12.05.2026 року 15:41.

Згідно довідки про доставку електронного документа, документ в електронному вигляді «Ухвала про недоліки» від 12.05.2026 року по справі № 381/2872/26, а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету - 14.05.2026 року 18:11.

У зв`язку з вище викладеним, приходжу до висновку, що заявником недоліки зазначені в ухвалі Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2026 року не усунуті.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року, передбачено, що кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року (Judgement of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

В контексті викладеного суд зазначає, що приписами ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя вважати не поданою та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей