Вирок № 136887852, 27.05.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/536/24

Номер провадження 1-кп/289/24/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №22022060000000197 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Охтирка Сумської обл., громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970№ 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 213ЦХХ), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.

20.02.2014 російською федерацією розпочато збройну агресію проти України шляхом порушення збройними силами російської федерації (далі - зс рф) всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням рф порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і рф про статус та умови перебування чорноморського флоту рф на території України від 28 травня 1997 року, для блокування військових частин Збройних сил України (далі - ЗСУ).

У подальшому 24.02.2022 о 5 год. президентом рф путіним в.в. оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. зс рф, що діяли за наказом керівництва рф, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах ЗСУ та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська рф сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України.

Так, на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом застосування зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Житомирській, Київській, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Сумській, інших областях та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об`єкти, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснили окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024 продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб.

ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаною про факт розв`язання та здійснення російською федерацією агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України зс рф, діючи умисно з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед населення, 05 жовтня 2022 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в житловому будинку, власником якого являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , висловлювала твердження, якими виправдовувала, визнавала правомірною збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а саме: «путін все правильно робить! Сподіваюсь, що найближчим часом він змінить всю цю бандерівську та фашистську шайку і наведе порядок, такий як в росії, він вже мобілізував достатньо чоловіків, якщо треба, то мої діти також підуть», «Я підтримую військові дії путіна на території України. Скоро він сюди прийде і наведе порядки, такі як в росії. Він вже мобілізував тисячі чоловіків, які Вас, бандерівців, тут всіх повбивають», «путін звільнить Україну від бандерівців, прибере фашистську владу, а сам буде тут володарювати».

Окрім вказаного, ОСОБА_4 при зазначених вище обставин, стверджувала наступне: « ОСОБА_10 ніхто не обстрілює, це все пропаганда українських ЗМІ. Я сама побувала там і все бачила на власні очі. Нехай вони покажуть реальну картинку, а не свою брехню! Бучу та Ірпінь ніхто не чіпав, це все вигадки!», «Ніяких обстрілів міст Харкова, Бучі та Ірпеня не існує, це все пропаганда українського телебачення, яка націлена на бандерівців-телеглядачів», чим заперечувала збройну агресію російської федерації проти України, розпочату в 2014 році.

Водночас, у ході вказаної розмови ОСОБА_4 висловлювала твердження, якими виправдовувала тимчасову окупацію частини території України, а саме: «Крим вже 40 років як російський, чому це Ви маєте його назад повертати? Навіщо Україна хоче повертати Крим, коли він вже 40 років як російський і народ там живе в тиші та мирі».

Під час судового розгляду справи обвинувачена винною себе у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, фактичні обставини справи не оспорювала.

За клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченою та захисником, судовий розгляд проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. При цьому, ОСОБА_4 та іншим учасникам процесу судом роз`яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину доведена повністю, а тому кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій є визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Обвинувачена раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується, як така щодо якої компрометуючі дані відсутні.

Згідно висновку експерта №9 за результатами судово-психіатричної експертизи від 11.02.2026 року, ОСОБА_4 в момент вчинення злочину тяжким психічним розладом не страждала, виявляла шизотиповий розлад. Наявні у ОСОБА_4 порушення в мисленні, емоційно-вольовій сфері мали значний вплив на раціональність прийняття рішень, розуміння власного місця та ролі у досліджуваній ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку, тому в період інкримінованого злочину обвинувачена не повною мірою могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування (а.с. 64-67 том 2).

Відповідно до ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

При визначені міри покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є не тяжким злочином, його суспільну небезпечність, особу обвинуваченої, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та доходить висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 436-2 КК України у виді пробаційного нагляду на певний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим і законним, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 КК України, відповідно до вимог ст. 93 КК України можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стан неосудності, обмеженої осудності або вчинили злочини в стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Вимогами ч. 2 ст. 94 КК України передбачено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Приписами ч. 2 ст. 504 КПК України встановлено, що суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи викладене, суд на підставі висновку судово-психіатричної експертизи №9 від 11.02.2026, вважає, що ОСОБА_4 є обмежено осудною, та потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров`я за місцем проживання.

Таким чином, з огляду на стан психічного здоров`я обвинуваченої та керуючись статями 93, 94 КК України, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду та враховуючи її обмежену осудність, застосувати відносно неї примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у закладі охорони здоров`я за місцем її проживання.

Згідно із ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 392-395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років 10 (десяти) днів пробаційного нагляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органу з питань пробації.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання час її перебування під вартою з 22 травня 2025 року по 27 травня 2026 року з розрахунку два дні пробаційного нагляду за один день попереднього ув`язнення.

На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем її проживання.

Здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покласти на комунальне некомерційне підприємство «Радомишльська лікарня» Радомишльської міської ради, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Присутсвенна, 9.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої скасувати, звільнивши ОСОБА_4 негайно з-під варти в залі суду.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1