Рішення № 136887480, 26.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/523/26

Провадження по справі №2/276/543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомисрької області

в складі: головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю секретаря судових засідань Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 19.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7083238.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло усі права первісного кредитора за кредитним договором №7083238.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №7083238 становить 35781,74 грн, з яких: 6 000 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 8400,00 грн комісія за надання кредиту; 9 000 грн штрафні санкції.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Сіті Колект» за кредитним договором №7083238 в розмірі 35781,74 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника, не заперечують проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду, а також за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явилася. Клопотання про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направила. Відзиву на позов до суду не подавала.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.05.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7083238, за умовами якого Товариство надало кредит позичальнику в сумі 6000,00 грн, строком на 345 днів, із процентною ставкою протягом першого розрахункового періоду 0,0010 відсотків річних, та із стандартною процентною ставкою протягом решти строку кредитування 0,0010 відсотків річних, з комісією за надання кредиту 1500,00 грн, з комісією за обслуговування кредиту 18480,00 грн, дата повернення кредиту 29.04.2026 (п.п.1.2., 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3., 1.5.4. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 19.05.2025 (дата надання кредиту).

Відповідно до п.1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальників зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 29.04.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту становить 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 25 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 18480,00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлений Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

У Графіку платежів до кредитного договору №7083238 визначено дату видачі та дату платежу кредиту, згідно якого позичальник зобов`язаний сплатити платіж на погашення кредиту до 29.04.2026, що складається з погашення суми кредиту, комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, не сплачувала кошти на погашення тіла кредиту і комісії згідно кредитного договору.

В зв`язку з цим, станом на 25.11.2025 (дата передачі права вимоги за договором факторингу №ДО-20251125) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Сіті Колект» за кредитним договором №7083238.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено Договір факторингу №ДО-20251125, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно п.2.1., 2.3. Договору факторингу у відповідності до умов цього Догвору Клієнт відступає (передає) Фактору права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а Фактор набуває такі права вимоги та сплачує Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Реєстр боржників у письмовому вигляді, складений за формою, наведеною у Додатку №1 до Договору, підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печаткми Сторін і є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач вказує, що відповідно до Договору факторингу №ДО-20251125 набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7083238 в сумі 35781,74 грн, з яких: 6000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 8400,00 грн комісія за надання кредиту; 9000 грн штрафні санкції.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025.

В результаті дослідження наданих позивачем доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свого обов`язку перед кредитором належним чином не виконала, своєчасно, в порядку, передбаченому Договором, кошти в повному обсязі не повернула, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів щодо тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн за укладеним Договором заявлені обґрунтовано .

Щодо стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 8400,00 грн суд вважає за необхідне зазначити таке.

У п. 1.5.1. кредитного договору вказано, що комісія за надання кредиту становить 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25,00 % від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). У такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Згідно з п. 1.5.2. кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 18480.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблений правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що в Заяві-договорі про надання споживчого кредиту №3934843-004 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що за обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісію в розмірі 1492,05 грн.

Разом з тим, в кредитному договорі не визначений і не конкретизований перелік послуг, які надає кредитодавець позичальнику, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, не конкретизовано, які послуги надаються відповідачу безоплатно відповідно до норм Закону України "Про споживче кредитування".

Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що позичальник сплачує комісію за обслуговування кредиту без конкретизації таких послуг, є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначено, що у разі встановлення нікчемності умови договору про сплату комісії, правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що умови договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а відтак в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії в сумі 8400,00 грн слід відмовити.

Окрім того, провівши аналіз розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що комісія за надання кредиту у розмірі 1 500,00 грн нарахована відповідачу одноразово у момент видачі кредиту 19.05.2025, яку ОСОБА_1 03.06.2025 сплатила. Відтак, підстави стягнення комісії за надання кредиту теж відсутні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 9000,00 грн, то вона не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.

Оскільки штраф за кредитним договором нарахований в період дії воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Сіті Колект» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №7083238 підлягають задоволенню частково в розмірі 6000,00 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн та вказано, що понесено витрати на підготовку та направлення документів боржнику в сумі 381,74 грн, а також на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026, Витягом з Акту №143 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026, Тарифами на послуги, договором про надання послуг з друку та розсилки документів від 30.10.2025, Додатком № 3 до вказаного договору, Актом надання послуг за договором.

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та часу необхідного для виконання робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи, мають бути присуджені позивачу з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 35781,74 грн. Позов задоволено на суму 6000,00 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 446,21 грн.

Також суд вказує, що позивач клопотав стягнути з відповідача 381,74 грн витрат на направлення відповідачеві копій процесуальних документів та обґрунтовує цю суму актом наданих послуг № 80 від 28.02.2026. У наведеному акті зазначені послуги друку та відправки документів на суму 45 833,33 грн. Однак суд не має можливості встановити з наданих позивачем доказів, що саме грошові кошти у розмірі 381,74 грн були оплачені позивачем на направлення відповідачу копій процесуальних документів. Тому суд уважає, що у стягненні витрат, пов`язаних з відправкою процесуальних документів, позивачу слід відмовити, позаяк їх розмір є недоведеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором №7083238 від 19.05.2025 у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати по сплаті судового збору у розмірі 446 грн 21 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, офіс 321 код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.М. Збаражський