Рішення № 136886788, 26.05.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1221/26

Номер провадження 2/213/1166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/1221/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/149646/3655/74, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 26 000,00 доларів США, строком до 09 червня 2026 року, із процентною ставкою за користування кредитом 13,5% річних. 04 січня 2016 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення по справі №213/2238/15-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року у розмірі 33 868 доларів 21 цент США, що в гривневому еквіваленті становить 711 696 гривень 84 копійок. 28 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-60, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року. АТ «Оксі Банк», у свою чергу, уклало з ТОВ «Цикл Фінанс» договір відступлення прав вимоги №114/2-60-1, на підставі якого відступило позивачу право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року. Рішення суду про стягнення боргу відповідачем не виконане, у зв`язку з чим позивачем здійснено за період з 01 жовтня 2017 року по 01 березня 2020 року нарахування 3% річних у розмірі 2 457 доларів 54 цента США. Просить стягнути з відповідача зазначену суму та 3 328,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Процесуальні дії у справі.

17 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

26 березня 2026 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

27 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Будь-яких заяв (клопотань) від сторін не надходило.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд приходить до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/149646/3655/74, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 26 000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язався повернути кредит у повному розмірі у строк до 09 червня 2026 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13,5% річних.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2016 року у справі №213/2238/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитним договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року в сумі 33 868 доларів 21 цент США, що в гривневому еквіваленті становить 711 696 гривень 84 копійок, в тому числі: заборгованість по кредиту 28 330 доларів 18 центів, що в гривневому еквіваленті становить 595 322 гривні 27 копійок; несплачені проценти 2 518 доларів 39 центів, що в гривневому еквіваленті становить 52 920 гривні 72 копійки; пеня 3 019 доларів 64 центів, що в гривневому еквіваленті становить 63 453 гривні 85 копійок.

Рішення набрало законної сили 10 березня 2016 року.

28 квітня 2023 року між Аціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-60, згідно умов якого Аціонерне товариство «Райффайзен Банк» передає (відступає) Акціонерному товариству «Оксі Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Відповідно до реєстру боржників від 05.05.2023 до договору відступлення права вимоги №114/2-60 від 28 квітня 2023 року АТ «Оксі Банк» набув право вимоги за кредитним договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року до ОСОБА_1

28 квітня 2023 року між Аціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-60-1, згідно умов якого Аціонерне товариство «Оксі Банк» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Відповідно до реєстру боржників від 05.05.2023 до договору відступлення права вимоги №114/2-60-1 від 28 квітня 2023 року позивач набув право вимоги за кредитним договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року до ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач у позовній заяві рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2016 року у справі №213/2238/15-ц, станом на на дату подачі позову, тобто 06 березня 2026 року (отримання позовної заяви Укрпоштою), відповідачем не виконано.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду позивачем за період з 01 жовтня 2017 року по 01 березня 2020 року здійснено нарахування 3% річних в розмірі 2 457 доларів 54 цента США. Нарахування здійснено на суму заборгованості 33 868 доларів 21 цент США.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають зобов`язальні правовідносини, пов`язані зі стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до змісту ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно з яким натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена у постановах по справах №569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, №442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, №390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року, №554/9126/20 від 13 березня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У Законі України «Про виконавче провадження», поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку, у тому числі після поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим.

Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року по справі № 754/511/23.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що з відповідача рішенням суду стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати. На підставі договорів про відступлення прав вимоги позивач набув право вимоги до відповідача.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, ТОВ «Цикл Фінанс» зазначив, що на момент звернення до суду з цим позовом рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 січня 2016 року у справі № 213/2238/15-ц залишається невиконаним з боку відповідача, а відтак вона має невиконане грошове зобов`язання зі сплати на користь кредитора грошової суми у розмірі 33 868 доларів 21 цент США, визначеної за судовим рішенням.

Водночас, доказів належного звернення до виконання виконавчих листів, виданих у справі №213/2238/15-ц та фактичного ухилення відповідачем від виконання зобов`язань позивачем не надано.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відомості щодо наявності виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 в системі відсутні.

Окрім того, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №014/149646/3655/74 від 09 червня 2008 року набрало законної сили 10 березня 2016 року, тому в силу ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого листа у справі №213/2238/15-ц до виконання сплинув 09 березня 2019 року.

Судових рішень про поновлення строку пред`явлення до виконання після спливу поновленого строку позивачем не надано.

Отже, факт неперебування виконавчого листа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності із закінченням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та за відсутності ухвали суду про поновлення строку для пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.

У зв`язку із цим вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними.

Належить зазначити, що сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

При цьому суд враховує не лише право стягувача, а й права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення.

Таким чином, встановивши відсутність обов`язку відповідача перед позивачем у грошовому зобов`язанні за к договором № 014/1496646/3655/74 від 09 червня 2008 року у зв`язку зі спливом часового проміжку, наданого законом для пред`явлення виконавчого листа до виконання, очевидним є відсутність правової підстави для стягнення з відповідача на користь позивача можливого похідного зобов`язання, передбаченого ст.625 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові по справі № № 754/511/23 від 11 лютого 2026 року.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 26 травня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.