Рішення № 136886584, 27.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4597/25

Провадження № 2/165/432/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря судового засідання Попіки Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 грудня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» Шох Ілля Володимирович, який діє на підставі довіреності, через систему «Електронний суд» подав позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 103,17 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 546739000 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 14 900,00 грн.

04 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/25.

Так, зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу, відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 553,17 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору).

Загальна сума заборгованості за кредитним договором, заявлена до стягнення позивачем, становить 45 103,17 грн., з них: заборгованість по кредиту 14 899,99 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 30 203,18 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 0,00 грн.

Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 103,17 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 10.00 год. 03 лютого 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

03 лютого 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату з метою ознайомлення з її матеріалами та укладення договору із адвокатом. У зв`язку з цим, судове засідання відкладено до 12.00 год. 24 лютого 2026 року.

24 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Андрейчук С.В. подав до суду заяву, в якій повідомив, що між ним та ОСОБА_1 23.02.2026 року укладено договір про надання останньому професійної правничої допомоги у зв`язку з чим потребує додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи та поданням до суду відзиву, та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, надати для ознайомлення матеріали справи та визначити додатковий строк для подання відзиву. У зв`язку з цим, судове засідання відкладено.

Разом з тим, судові засідання, призначені на 17.03.2026 та 23.04.2026, відкладені за клопотанням представника відповідача, у зв`язку з неможливістю останнього та відповідача прийняти участь у судових засіданнях з поважних причин. У зв`язку з цим, судове засідання відкладено до 12.00 год. 18 травня 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, 02 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів та виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача; зазначила, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористався, в судове засідання не з`явився, від його представника адвоката Андрейчука С.В. 18 травня 2026 року надійшла заява про часткове визнання позову та зменшення розміру судових витрат. Ознайомившись із матеріалами позовної заяви та доданими до неї документами, відповідач частково визнає позовні вимоги виключно в частині фактично отриманого тіла кредиту у розмірі 14 899,99 грн. Зазначає, що позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку заявлених до стягнення процентів, комісій та інших платежів. Доданий до позову розрахунок містить лише узагальнені суми без детального обгрунтування періодів нарахування, застосованої процентної ставки, порядку її зміни, формули розрахунку та підтвердження фактичного нарахування саме у заявленому розмірі. При цьому, позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі, який фактично більш ніж удвічі перевищує суму отриманого кредиту, що не відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості цивільного законодавства. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, продовження строків користування кредитом, нарахування підвищених процентів чи виникнення підстав для застосування інших фінансових санкцій. За таких обставин вимоги про стягнення процентів, комісій та інших платежів є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач не погоджується із заявленими до стягнення сумами процентів, комісій, а також судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке. Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Однак вказаний розмір є явно завищеним, не відповідає критеріям розумності, співмірності та фактичної складності справи. Дана справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала значного обсягу підготовки процесуальних документів, збору складних доказів чи участі представника позивача у численних судових засіданнях. Крім того, позовна заява та додані до неї документи мають шаблонний характер та використовуються позивачем у значній кількості аналогічних справ щодо стягнення заборгованості за договорами мікрокредитування. З урахуванням характеру спору, часткового визнання позову відповідачем, незначної складності справи та фактичного обсягу наданих послуг, вважає обґрунтованим зменшення витрат на професійну правничу допомогу до мінімального розумного розміру.

На підставі викладеного, просив суд справу розглядати без участі відповідача та його представника; прийняти часткове визнання позову відповідачем у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 14 899,99 грн.; відмовити у стягненні інших необґрунтованих нарахувань у справі; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, як таких, що є неспівмірними зі складністю справи та фактичних обсягом наданих послуг.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 27.05.2026 року.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 546739000 (а.с. 24 на зворотному боці 36) в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором WPKG.

Із пункту 2.1. договору вбчається, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 36 на зворотному боці 40).

Пунктом 2.2. договору встановлено, що загальний розмір кредиту за цим договором становить 14 900 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот грн. нуль коп.). Разом із тим, позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 24.12.2024 (що є датою надання кредиту), (п. 2.3. договору).

Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п. 2.4. договору).

Відповідно до пункту 2.5. договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Із пункту 5.1. договору вбачається, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41XX-XXXX-4227, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок (п. 5.3. договору).

Згідно п. 8.1. договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору (п. 8.2. договору).

Відповідно до п. 8.3. договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 14 900,00 грн. на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № 5375-41XX-XXXX-4227 підтверджується листом ТОВ "ПрофітГід", спрямованим на адресу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 49 на зворотному боці), та довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 546739000/17122025/Э від 17.12.2025 (а.с. 50).

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 30 942, 21 грн., з яких: 14 899,99 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8 592,22 грн. заборгованість за процентами; 7 450,00 грн. неустойка (а.с. 19).

04 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/25 (а.с. 14-16).

Із пункту 2.1. договору вбачається, що в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 04 березня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 546739000 від 24 грудня 2024 року на загальну суму 30 942, 21 грн., з яких: 14 899,99 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 8 592,22 грн. заборгованість по процентам; 7 450,00 грн. неустойка (а.с. 17 на зворотному боці 18).

Товариство з обмеженою відповідальністю«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» проінформували відповідача по даному факту шляхом направлення останньому повідомлення про відступлення права вимоги № 546739000/04032025/Э від 04.03.2025 року (а.с. 50 на зворотному боці).

Із розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором перед відповідачем становить 52 553,17 грн., заборгованість по кредиту 14 899,99 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 30 203,18 грн.; неустойка 7 450,00 грн. (а.с. 20-21).

В матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № ТП/546739000 від 31.07.2025 року про дострокове розірвання договору № 546739000 від 24.12.2024 року з 31.07.2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості у розмірі 52 553,17 грн. (а.с. 51).

Крім того, ОСОБА_1 скеровувалася адвокатом АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» досудова вимога, в якій запропоновано добровільно погасити заборгованість до подачі позовної заяви до суду (а.с. 51 на зворотному боці).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як визначено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як визначено ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з договору кредитної лінії № 546739000 від 24.12.2024 року, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, договір є укладеними відповідно до вимог ст. 639 та 1054 ЦК України, оскільки передача грошових коштів відбулася, і сторонами досягнуто згоди відносно всіх істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких належних доказів на спростування позовних вимог, відповідачем та його представником в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, суду не надано.

Суд оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, встановив, що відповідач в порушення вимог договору та норм Цивільного кодексу України, не виконав взяті на себе зобов`язання як перед первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», так і перед фактором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до якого перейшло право вимоги за договором, а тому приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 45 103,17 грн.

Згідно із ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. (а.с. 13 на зворотному боці) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» у справі, що розглядається, підтверджується договором про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року; додатковою угодою № 2058 від 06 листопада 2025 року про надання правової допомоги до договору № 5 від 02 грудня 2024 року; актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та платіжною інструкцією № 77 від 06 листопада 2025 року (а.с. 54-60).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що позивач поніс у даній справі 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката і стороною відповідача не доведено неспівмірність таких витрат, а тому із відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором № 546739000 від 24 грудня 2024 року в розмірі 45 103 (сорок п`ять тисяч сто три) гривні 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 27.05.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС