Ухвала суду № 136886522, 27.05.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/153/26

Провадження № 2-п/162/3/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

27 травня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Любешівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2026 рорку у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від відповідача 13.05.2026 до суду надійшла вказана заява. Вимоги обгрунтовані тим, що заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 14.04.2026 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено, стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Вказує, що не отримав своєчасно будь-яких викликів у судові засідання. Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, не містять жодних підписів відповідача, як і підстав невручення даних повідомлень відповідачу. Офіційної електронної адреси та Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС не мав на час розгляду судом справи та не зобов`язаний мати згідно норм ЦПК України, а тому повістки в цей спосіб отримувати також не міг. До цього часу процесуальних документів по справі не отримав. Дізнався про цю справу випадково, завантаживши 08.05.2026 застосунок «ДІЯ», у якому отримав копію рішення суду. Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись ст. 127 ЦПК України просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Зазначає, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитних угод не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування, він не підписував. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору він розумів та узгодив із позивачем. Також позовна заява не містить жодного переконливого доказу належності саме йому вказаного «одноразового ідентифікатора». У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта. Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину - кредитного договору від 07.04.2025 № 8933259 з ТОВ «Авентус Україна», в тому числі в електронній формі. Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору від 07.04.2025 № 8933259, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, просить суд на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 07.04.2025 № 8933259 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу. Надані позивачем розрахунки заборгованості фактично не можна вважати розрахунками, оскільки вони не містять жодної формули/методики розрахунку заборгованості за кожен день, а лише зазначає розмір боргу на дату відступлення заборгованості, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом та неустойкою. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам були розраховані вірно та з урахуванням законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено розмір процентів по споживчим кредитам. Розрахунок не було складено первісним кредитором, а складено безпосередньо позивачем - ТОВ «ФК «ЄАПБ», який нібито є новим кредитором після відступлення права вимоги та не може бути належним підтвердженням здійснення переказу кредитних коштів, оскільки повністю перебуває в залежності від позивача, який не є учасником первинних кредитних відносин і не володіє повним обсягом оригінальних даних щодо видачі кредиту, нарахувань, часткового погашення чи інших операцій. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування мені вказаних сум позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). На підставі викладеного просить скасувати вищевказане заочне рішення суду.

Учасники у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подану заяву та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін. На підставі ч.10 ст.187 ЦПК України, враховуючи, що отримана судом інформація не дала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішив питання про відкриття провадження у справі та постановив подальший виклик відповідача здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 на офіційному веб-сайті судової влади України на 09 год 15 хв 26.03.26 було опубліковане 03.03.2026 та на 12 год 30 хв 14.04.2026 опубліковане 30.03.2026. Крім цього, відповідачу направлялись судові повідомлення за адресою, яку він вказував при укладенні договору про надання споживчого кредиту, однак поштові відправлення поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву у встановлений судом строк до суду не надходило.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім того, зі змісту заяви про перегляд заочного рішення не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Перелік засобів доказування встановлений у ч. 2 ст. 76 ЦПК України.

Наведені стороною відповідача посилання фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам та застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення, адже суд першої інстанції не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

За наведених вище обставин, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, а томі відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 285, 287, 288 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Любешівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду. Строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ