Рішення № 136885736, 27.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9525/25

2/214/312/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 214/9525/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово-будівельного кооперативу «Спутник-2» про визнання права власності в порядку спадкування за законом за правом представлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ЖБК «Спутник-2» та просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивачем зазначено про відсутність заповіту після смерті бабусі ОСОБА_3 та відсутність інших спадкоємців після її смерті, оскільки донька спадкодавця ОСОБА_3 та мати позивачки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто за життя своєї матері. Позивачка прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою, у зв`язку з чим нотаріусом 08.02.2025 була заведена спадкова справа, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з придбанням спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , в період шлюбу з ОСОБА_5 , а тому вважає квартиру їх спільним майном. Однак вважає квартиру особистою приватною власністю бабусі, оскільки ОСОБА_5 дійсно 05.10.1983 отримав ордер № 3571 на кооперативну квартиру АДРЕСА_2 нас себе та членів своєї сім`ї дружини ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 сплатив первинний пайовий внесок ЖБК «Спутник-2» в сумі 3 630,42 грн. Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано 02.10.1986, однак станом на дату розірвання шлюбу пайовий внесок повністю сплачений не був. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 виїхав з кооперативної квартири та в жовтні 1991 року одружився з ОСОБА_2 , яка після смерті дідуся позивачки 13 листопада 2020 року прийняла всю спадщину. Після розірвання шлюбу між бабусею та дідусем позивачки, пайові внески продовжувала сплачувати бабуся, дідусь з невідомих причин не був виключений з членів кооперативу та вибув лише 12.08.1999. На час виключення з членів кооперативу ОСОБА_5 , зі слів бабусі пайовий внесок не було сплачено, вона сплатила його в грудні 1999 року, тому вважає, що дідусь втратив право користування кооперативно квартирою на підставі частини 2 статті 107 ЖК України. За життя дідусь не звертався з вимогами про поділ майна подружжя стосовно кооперативної квартири, а тому позивачка вважає, що оскільки повний пайовий внесок внесла її бабуся, лише вона мала право особистої власності на спірну квартиру. Тому з метою захисту спадкових прав просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача адвокат Примаков К.О. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, на вимогах наполягає.

Представник ЖБК «Спутник-2» Шабанова О.А. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивачка ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_8 , яка в свою чергу є донькою ОСОБА_3 (а.с. 11.14,15 копії свідоцтв).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 (а.с. 16 копія свідоцтва про смерть).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 9 копія свідоцтва).

Після смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 08 лютого 2025 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко І.М. від 25 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру загальною площею 44.8 кв.м., житловою площею 27.8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її бабусі ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна, оскільки квартира належить померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з колишнім чоловіком ОСОБА_5 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23))

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування). Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (статті 1261-1265 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).

Спадкуванням за правом представлення це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 700/468/24 (провадження № 61-1423св25) зауважив, що під спадкуванням за правом представлення розуміється специфічний порядок спадкування спадкоємців за законом за умови смерті до відкриття спадщини того з їх родичів, хто був би спадкоємцем. У такому випадку спадкоємець за правом представлення включається до відповідної вищої черги замість спадкоємця, який помер. Спадкування за правом представлення відбувається у разі смерті спадкоємців по прямій низхідній лінії ступенів без обмеження ступеня споріднення, а не внаслідок усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-цзроблено такі висновки:

«в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 335/12781/19 зазначено, що «під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця) і т. д. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)».

Спадкування за правом представлення це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 723/5455/21).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У судовому засіданні не оспорюється право позивачки на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 за право представлення, спір виник з приводу статусу спадкового майна.

Статтею 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України (далі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття у власність спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися Кодексом про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним на час придбання спірного нерухомого майна.

Частиною другою статті 112 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР) визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. Аналогічне положення містить і частина перша статті 368 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 6, 6-1 постанови від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися статтею 146 Житлового кодексу Української РСР, статтею 15 Закону України «Про власність», пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186, і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Статтею 16 Закону України «Про власність» передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, належність квартири у будинку ЖБК до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом внесення подружжям паю в ЖБК під час шлюбу. Критеріями, які дозволяють надати квартирі в ЖБК режиму спільного сумісного майна подружжя є також внесення паю: 1) у період сумісного проживання; 2) за рахунок спільних коштів.

Тільки у разі встановлення вказаних фактів і визначення критеріїв до спірної квартири можуть бути застосовані норми права щодо спільного сумісного майна подружжя.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 201/17947/17 (провадження № 61-14506св21) та від 22 березня 2023 року у справі № 638/169/21 (провадження № 61-14667св21).

У цій справі судом було встановлено, що пай за квартиру АДРЕСА_1 , внесений до ЖБК «Спутник-2» у період з 06.09.1983 до 1999, що підтверджується відповідною довідкою ЖБК «Спутик-2», в тому числі у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, тобто за рахунок спільних коштів подружжя і презумпція спільності права власності подружжя на набуте в період шлюбу спірне майно не спростована з огляду крім того на відсутність відомостей про суми платежів та платників паю у спірний період, приймаючи до уваги виключення ОСОБА_5 з числа членів кооперативу лише 1999 року (в рік повного внеску паю), що позбавляє суд можливості вирішити питання про частку паю (участі) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у спірній квартирі.

Так, у матеріалах справи наявні квитанції № 17 від 06.09.1983 про сплату ОСОБА_5 3 630,42 крб. як пайового внеску за кооперативну квартиру, надану ОСОБА_5 та членам його сім`ї на підставі ордеру, однак відсутні відомості про загальну суму внесених платежів в рахунок паю, дати цих платежів та платників, приймаючи також до уваги той факт, що ОСОБА_5 був виключений з членів кооперативу у зв`язку з вибуттям на інше місце проживання лише протоколом кооперативу № 22 від 12 серпня 1999 року, тобто в рік останнього внеску, що ставить під сумнів доводи позивача в цій частині. Суд же не може ґрунтувати рішення на припущеннях.

За таких обставин суд вважає недоведеним факт належності спадкової квартири на праві особистої власності ОСОБА_3 , з огляду на відсутність відомостей особистої сплати нею пайових внесків, а отже і визнання права власності на цілу квартиру за позивачкою в порядку спадкування за законом за правом представлення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово-будівельного кооперативу «Спутник-2» про визнання права власності в порядку спадкування за законом за правом представлення частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП суду невідомий, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Спутник-2», код ЄДРПОУ 21910166, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 36.

Суддя Н.В. Чернова