Рішення № 136885221, 27.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 243/10936/25

Провадження № 2/175/672/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 71774 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 31.10.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №3476221, внаслідок невиконання умов якого у відповідача утворилася заборгованість, що складається з 4000 грн сума основного боргу, 9552 грн. сума заборгованості по відсоткам та право вимоги за яким було відступлено ТОВ «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №14/06/21. 07.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №195379036, у зв`язку з невиконанням умов якого у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 31302 грн 30 коп., з яких 9329 грн 47 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 21972 грн. 83 коп. сума заборгованості за відсотками. 06.03.2023 року на підставі реєстру прав вимоги №2, складеного на підставі договору факторингу №20102022, право вимоги за вказаним договором було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ». Також, 27.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» був укладений кредитний договір №3242509465/607905. Відповідач умови укладеного договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 16000 грн, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000 грн та заборгованості за відсотками - 12000 грн. 09.12.2021 року ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №09122021, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». 03.01.2021 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №01239-01/2021 з ТОВ ФК «Інвеструм», загальна сума заборгованості за яким склала 10920 грн. В подальшому, право вимоги за кредитним договором набув позивач на підставі договору факторингу №11082021.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.01.2026 року вказану цивільну справу було направлено для розгляду до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

25.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнала позовні вимоги. Щодо кредитного договору №195379036 від 07.11.2020 року відповідач зазначила, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора, зокрема, договору факторингу, акту приймання-передачі, реєстру боржників та витягу з нього. Також вказала, що нарахування процентів за вказаним договором здійснювалося поза межами строку кредитування, а тому такі нарахування є неправомірними. Щодо кредитного договору № 3242509465/607905 від 27.12.2020 року, укладеного з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», кредитного договору №01239-01/2021 від 03.01.2021 року, укладеного з ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», та договору позики №3476221 від 31.10.2020 року, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач звернула увагу на відсутність правових підстав для нарахування процентів після спливу строку кредитування. Крім того, вказала, що розрахунки заборгованості не містять детального нарахування процентів та відомостей про здійснені платежі, у зв`язку з чим просила визначити розмір заборгованості наступним чином: за кредитним договором №3242509465/607905 від 27.12.2020 року - 7000 грн, за кредитним договором №01239-01/2021 від 03.01.2021 року - 4520 грн 10 коп., за договором позики № 3476221 від 31.10.2020 року - 6388 грн. та стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що з обставин, викладених у відзиві, вбачається визнання відповідачем факту укладення кредитних договорів та договору позики з первісними кредиторами, а також отримання кредитних коштів і обізнаності щодо умов договорів. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що нарахування відсотків здійснювалося первісними кредиторами виключно відповідно до умов укладених договорів, при цьому позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки, штрафу чи пені. Також зауважив, що відступлення права вимоги позивачу було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн представник позивача висловив позицію про відсутність підстав для їх відшкодування.

У відповідь на відзив представником відповідача подано заперечення, в яких зазначено, що надані позивачем копії окремих сторінок реєстрів боржників не є належними письмовими доказами у розумінні ч.ч. 25 ст. 95 ЦПК України, а тому, на думку представника відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття права вимоги до відповідача.

В судове засідання сторони не з`явилися, розгляд справи просили здійснювати без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.10.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики №3476221, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору «AUbKRU1BAL».

Відповідно до п. 1,2 договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений у договорі строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Так, сторони домовилися, що сума позики 4000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 1,99%, дата повернення позики 30.11.2020 року, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%.

Також, п. 4.2 договору, сторонами було обумовлено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою.

Згідно з розрахунку заборгованості за період з 28.07.2021 року по 30.09.2025 року за договором позики №3476221 станом на 30.09.2025 року ОСОБА_1 була нарахована заборгованість у розмірі 13552 грн.

14.06.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір факторингу № 14/06/21.

Згідно реєстру боржників №2 від 28.07.2021 року, право вимоги за договором позики №3476221 від 31.10.2020 року, було відступлено ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

07.11.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №195379036, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV987FH».

Відповідно до п. 1.1. договору, товариство надало позичальнику кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 13900 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, своєю чергою, зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених п.п. 1.31.5 договору.

Згідно з п. 1.2. договору, кредит було надано строком на 30 календарних днів з моменту його отримання позичальником.

Відповідно до п. 1.3. договору, у межах строку кредитування проценти за користування кредитом нараховувалися за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,49 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

Разом із тим, п. 1.4. договору передбачено, що у випадку користування кредитом понад строк, визначений п. 1.2. договору, до правовідносин сторін застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, у зв`язку з чим позичальник зобов`язаний сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною процентною ставкою та нарахованими процентами за базовою процентною ставкою за весь період користування кредитом.

Крім того, відповідно до п. 1.6. договору, позичальник зобов`язався повернути товариству суму кредиту та сплатити нараховані проценти не пізніше строку, визначеного п. 1.2. договору.

Згідно платіжного доручення від 07.11.2020 року на картковий рахунок НОМЕР_1 хх-хххх-5399 на підставі укладеного договору №195379036 було здійснено переказ коштів у сумі 13900 грн.

На підставі додаткових угод від 28.11.2020 року та 28.12.2020 року, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит, сторони погодили його продовження строком на 21 та 30 днів.

З наданого розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №195379036, яка складає 19871 грн 30 коп.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, так, на підставі додаткової угоди до договору від 31.12.2020 року сторонами було обумовлено відступлення фактору права вимоги за договорами, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, та обов`язок фактора їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників №123 від 02.03.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №195379036.

Так, згідно розрахунку заборгованості з 02.03.2021 року ТОВ «Таліон плюс» здійснювалося нарахування відсотків за кредитним договором №195379036, та сума заборгованості відповідача становить 21972 грн. 83 коп.

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 року до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31302 грн 30 коп., з яких 9329 грн 47 коп. сума заборгованості по основному боргу; 21972 грн 83 коп. сума заборгованості по відсоткам.

27.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» був укладений кредитний договір №3242509465/607905, підписаний електронним підписом «R52871».

Згідно з п. 1.1. договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредит було надано строком на 30 днів, тобто до 25.01.2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1.3. договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти у розмірі 912,5 % річних, що становить 2,5 % на добу від суми кредиту, при цьому тип процентної ставки є фіксованим.

Згідно з п. 1.4. договору, кредит надавався клієнту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, зазначеної клієнтом.

Відповідно до п. 2.1. договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, а також штраф та/або пеня (у разі їх наявності) складають заборгованість за договором, яка підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Крім того, відповідно до п. 2.3. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно, а їх нарахування здійснюється на залишок заборгованості за кредитом.

Також згідно з п. 2.4. договору, при надходженні коштів від клієнта товариство зараховує їх у такій черговості: у першу чергу - на погашення процентів за користування кредитом, у другу чергу - на повернення суми кредиту.

Положеннями п. 4.3. договору передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку (ах) до цього договору проценти передбачені в п. 1.3. цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев`яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

09.12.2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» був укладений договір факторингу № 09122021, за умовами якого останнє відступило на користь позивача право вимоги, в тому числі й за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

З наданого реєстру боржників від 09.12.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» було передано право вимоги за кредитним договором №3242509465/607905 на загальну суму заборгованості 16000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3242509465/607905 від 27.12.2020 року за період з 09.12.2021 року по 30.09.2025 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 склав 16000 грн.

03.01.2021 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №01239-01/2021 з ТОВ ФК «Інвеструм», електронний підпис W79232.

Згідно з п. 1.1. договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредит було надано строком на 30 днів, тобто до 01.02.2021 року.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти у розмірі 803 % річних, що становить 2,20 % на добу від суми кредиту, при цьому процентна ставка є фіксованою.

Крім того, відповідно до п. 1.4. договору, для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, передбачався акційний період, протягом якого проценти нараховувалися за ставкою 0,01 % на добу за умови повного повернення кредиту протягом 7 днів з моменту його надання.

Згідно з п. 1.5. договору, датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пунктом 1.6. договору визначено, що невід`ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті товариства.

Також відповідно до п. 1.7. договору, клієнт підтвердив, що усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 2.1. договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, а також нараховані штраф та/або пеня (у разі їх наявності) складають заборгованість за договором, яка підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства у строк, визначений договором.

Положеннями п. 2.4 договору, у разі недотримання умов встановлених пунктом 1.4. цього Договору та/або в разі пролонгації першого кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3. цього Договору, при цьому клієнт погоджусться, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не с односторонньою зміною умов договору.

11.08.2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» був укладений договір факторингу № 11082021, за умовами якого останнє відступило на користь позивача право вимоги.

З наданого реєстру боржників №1 від 11.08.2021 року вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №01239-01/2021 від 03.01.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №01239-01/2021 за період 11.08.2021 року по 30.09.2025 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 10920 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд звертає увагу, що ст. 628 ЦК України визначено, що договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір позики №3476221, кредитний договір №195379036, кредитний договір №3242509465/607905, кредитний договір №01239-01/2021, які містять, зокрема, умови користування кредитними коштами, відсоткові ставки, умови повернення грошових коштів, які були підписані особисто відповідачем електронними підписами.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення спірних договорів в електронній формі, їх підписання відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора, а також погодження сторонами всіх істотних умов договорів, у тому числі щодо пролонгації строку кредитування та нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за вказаними договорами, суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд звертає увагу, що в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за укладеними кредитними договорами та договором позики не є співрозмірною сумі тіла кредиту, яка підлягає стягненню, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованих відсотків за вказаними договорами.

Таким чином з відповідача на корись позивача слід стягнути тіло кредиту та відсотки в наступному розмірі: за договором позики №3476221, укладеним з ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» в розмірі 8000 грн, з яких 4000 грн. - основна сума боргу, 4000 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №195379036, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в розмірі 18658 грн 94 коп., з яких основна сума боргу 9329 грн 47 коп., та 9329 грн 47 коп. - сума заборгованості за відсотками;

за кредитним договором №3242509465/607905, укладеним з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» в розмірі 8000 грн., з яких основна сума боргу 4000 грн, та 4000 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №01239-01/2021, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в розмірі 6000 грн, з яких основна сума боргу 3000 грн, та 3000 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 40658 грн. 94 коп.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту переходу права вимоги до позивача за кредитним договором №195379036, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 вказано, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеними з відповідачем, було надано: додаткову угоду до договору факторингу, акти прийому-передачі реєстру боржників, реєстр боржників за договором факторингу з підписами та печатками сторін договору, а також, платіжне доручення, що підтверджує виконання умов договору, що в свою чергу дозволяє дійти висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержав від первісного кредитора право вимоги до боржника ОСОБА_1 за укладеним з нею кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , яка належним чином не виконала свої зобов`язання, у зв`язку з чим позовна заява є обґрунтуваною та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 1715 грн. 31 коп.

Щодо витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 05.03.2026 року, додаткову угоду від 12.03.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2025 року, та платіжну інструкцію про сплату послуг у розмірі 10000 грн.

При цьому суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи та обсяг наданих послуг, відсутність судових засідань за участю сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 10000 грн є завищеними, у зв`язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 4000 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за договором позики №195379036 в розмірі 8000 грн, кредитним договором №195379036 в розмірі 18658 грн 94 коп., кредитним договором №3242509465/607905 в розмірі 8000 грн; за кредитним договором №01239-01/2021 в розмірі 6000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір в розмірі 1715 грн. 31 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель