Рішення № 136881170, 27.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22781/25

2/760/2539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» про стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що у період з 15 жовтня 2020 року по 28 вересня 2022 року він працював у АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія».

У першому кварталі 2022 року АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» допустило виникнення заборгованості по виплаті йому заробітної плати. Згодом, після звернення до суду (справа № 760/9587/22), платіжним дорученням № 2 від 08 вересня 2022 року АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» виплатило заробітну плату за другу половину лютого, березень та першу половину квітня 2022 року у розмірі 123149 гривень 90 копійок. Крім того, в період часу з 14 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року трудовий договір з ним був незаконно призупинений.

Так, наказом AT «ОГХК» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» з 14 квітня 2022 року призупинено дію трудового договору з посиланням на положення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Він звернувся з позовною заявою (справа № 760/9587/22) про визнання незаконним та скасування вказаного наказу про зупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 548571 гривні 60 копійок.

Під час розгляду вказаного спору він звільнився з компанії. Так, наказом АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 28 вересня 2022 року за № 423-к його звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим, під час здійснення розрахунку при звільненні грошові кошти в розмірі 548571 гривні 60 копійок йому не виплачені.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 760/9587/22, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 та вирішено стягнути з АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року в розмірі 548571 гривні 60 копійок.

Отже, під час розрахунку з ним на момент звільнення роботодавцем не враховано період часу з 14 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року, коли він продовжував перебувати в трудових відносинах з АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія».

Відповідно до вимог закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» йому повинна бути нарахована компенсація на заборгований дохід.

Порушений термін виплати складає період з жовтня 2022 року по липень 2025 року та розмір компенсації втрати частини грошових доходів становить 145430 гривень.

Крім того, він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України з розрахунку за період з дати звільнення 28 вересня 2022 року по день звернення до суду в сумі 3250286 гривень 73 копійки.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь:

- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 145430 гривень;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3250286 гривень 73 копійки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, з якої вбачається, що порушений термін виплати складає період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року (дата примусового виконання судового рішення). За таких обставин, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь:

- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 157439 гривень 70 копійок;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3904001 гривні 22 копійки.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав викладене у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що позивача було звільнено з роботи наказом АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 28 вересня 2022 за № 423-к за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а рішення суду у формі постанови Київського апеляційного суду по справі № 760/9587/22 про часткове задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача на користь позивач грошових коштів було винесено лише 23 квітня 2024 року. Тобто, заборгованість у відповідача виникла більш ніж через півтора року після звільнення позивача, а відтак на момент звільнення позивача у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість по виплатам перед позивачем. Тому, будь-які розрахунки компенсацій, нарахування середнього заробітку за час затримки виплати нараховані (розраховані) позивачем до 23 квітня 2024 року не мають під собою жодного правового підґрунтя. Застосування до відповідача відповідальності, що передбачена ст. 117 КЗпП України не можливо, оскільки на момент звільнення позивача йому сплачено всі належні йому суми, а беручи до уваги наявність спору та норми частини 2 ст. 117 КЗпП України, які визначають, що у разі вирішення спору на користь працівника саме орган, який вирішує спір по суті має вирішити питання про розмір відшкодування за час затримки, а постанова Київського апеляційного суду, як суду, що вирішував спір по суті, у справі № 760/9587/22 не містить (не визначає) жодної компенсації за час затримки виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року, виносячи рішення в квітні 2024 року. Згідно наказу Фонду Державного Майна України № 761 від 08 червня 2018 року, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». 08 жовтня 2024 року в системі онлайн аукціонів Прозорро. Продажі було оприлюднено Протокол про результати електронного аукціону № LPE001-UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100 % статутного капіталу АТ «Об`єднана гірничо- хімічна компанія». 11 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об`єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11 жовтня 2024 року оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України. Також було оприлюднено договір купівлі-продажу об`єкта великої приватизації-пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19 листопада 2024 року. 17 червня 2025 року приватизація АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» завершена, зарахування акцій відбулось, відбувся перехід права власності. Згідно із затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 643-р умовами приватизації, новий власник зобов`язаний зберегти основні види діяльності підприємства, інвестувати в технічне переобладнання і модернізацію, а також погасити прострочену кредиторську заборгованість. Отже, невиконання рішення суду зумовлено об`єктивними поважними причинами, а не суб`єктивною поведінкою сторони (відповідача) та ґрунтується на правовому акті, що має під собою вагомі юридичні підстави.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом AT «ОГХК» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» з 14 квітня 2022 року призупинено дію трудового договору з посиланням на положення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою (справа № 760/9587/22) про визнання незаконним та скасування вказаного наказу про зупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 548571 гривні 60 копійок.

Наказом АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 28 вересня 2022 року за № 423-к позивача було звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З позову вбачається, що під час здійснення розрахунку при звільненні грошові кошти в розмірі 548571 гривні 60 копійок йому не виплачені.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 760/9587/22, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 та вирішено стягнути з АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року в розмірі 548571 гривні 60 копійок.

У добровільному порядку вказана постанова відповідачем виконана не була. У зв`язку з цим, позивач подав заяву до Солом`янського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання рішення суду. Відділом були відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» подало до Солом`янського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про зупинення виконавчих проваджень через проведення процедури приватизації товариства.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що згідно наказу Фонду Державного Майна України № 761 від 08 червня 2018 року, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

08 жовтня 2024 року в системі онлайн аукціонів Прозорро. Продажі було оприлюднено Протокол про результати електронного аукціону № LPE001-UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100 % статутного капіталу АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

11 жовтня 2024 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об`єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11 жовтня 2024 року оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України. Також було оприлюднено договір купівлі-продажу об`єкта великої приватизації-пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19 листопада 2024 року.

17 червня 2025 року приватизація АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» завершена, зарахування акцій відбулось, відбувся перехід права власності.

На підставі викладеного державним виконавцем винесено постанову від 28 липня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 грудня 2025 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано державного виконавця вжити дій щодо скасування постанов про зупинення вчинення виконавчих дій.

Із заяви позивача про збільшення позовних вимог вбачається, що державним виконавцем були скасовані постанови про зупинення виконавчих проваджень та в примусовому порядку 17 грудня 2025 року позивач було сплачено грошові кошти в сумі 548571 гривні заборгованості по заробітній платі та 1488 гривень витрат по судовому збору.

За таких обставин, період невиплати позивачу належних сум при звільненні становить з жовтня 2022 року по грудень 2025 року.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року в сумі 157439 гривень 70 копійок.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно зі статтями 1, 2 цього закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

З огляду на вказане, саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20.

Позивач подав до АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» заяву з проханням сплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до розрахунку, що він навів у заяві.

15 липня 2025 року АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» надало відповідь на його заяву, в якій відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходу ґрунтується на тому, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є сумою заборгованості зарплати, тому індексації у зв`язку з інфляцією не підлягає.

Разом з тим, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

За таких обставин, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п. 4 цього Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Позивачем надано суду розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів, розрахований з урахуванням роз`яснень щодо застосування Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

З розрахунку вбачається, що сума компенсації втрати частини грошових доходів за період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року становить 157439 гривень 70 копійок.

За таких обставин, суд вважає за можливе покласти в основу рішення наданий позивачем розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів, оскільки такий розрахунок відповідає вимогам закону.

Відповідачем доказів на спростування наданого позивачем розрахунку компенсації суду не надано.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає зазначена у розрахунку сума компенсації.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 3904001 гривні 22 копійки.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, встановлена ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Вбачається, що наказом АТ «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» від 28 вересня 2022 року за № 423-к позивача було звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні належні до виплати кошти позивачу сплачені не були.

Сторона позивача вказує на те, що кошти в сумі 548571 гривні були виплачені відповідачем в примусовому порядку 17 грудня 2025 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, що набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до ст. 117 КЗпП України, відповідно до ч. 1 якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Вбачається, що вказані зміни набрали чинності до звільнення позивача з роботи - 28 вересня 2022 року.

Таким чином, до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ст. 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

У постанові Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 4571 гривню 43 копійки.

Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 28 вересня 2022 року по 28 березня 2023 року та складає 130 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 594285 гривень 90 копійок (4571,43 х 130 = 594285,90).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 594285 гривень 90 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку не більш як за шість місяців.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 7517 гривень 26 копійок судового збору.

Керуючись статтями 116, 117 КЗпП України, статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» (м. Київ, вул. Монастирського Дениса, 3) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» (м. Київ, вул. Монастирського Дениса, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 157439 гривень 70 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 594285 гривень 90 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірнічно-хімічна компанія» (м. Київ, вул. Монастирського Дениса, 3) на користь держави 7517 гривень 26 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.

Суддя: