Рішення № 136878017, 27.05.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/270/26

Єдиний унікальний № 748/3409/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Пасько К.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» Рудзей Ю.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 49919,00 грн, мотивуючи позов тим, що між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ»,) та ОСОБА_2 за допомогою інформаційнотелекомунікаційної системи було укладено договір позики №151039 від 09.03.2020 року в електронній формі. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 10000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 49919 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за позикою; 39919 грн, заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.10.2025 справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

30.10.2025 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення позову, зазначив, що матеріали справи не містять жодних підтверджень, що спірний кредитний договір був акцептований сторонами, в порядку, передбаченому законом, що цей договір підписав відповідач, що саме цей договір розумів відповідач та ознайомився і погодився з отриманням грошових коштів на умовах, визначених у договорі, що договір взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. Відповідач не мав волевиявлення на укладення кредитного договору та не здійснював будь-яких дій для цього, позивачем також не доведено зворотнє. До того ж, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дійсного отримання відповідачем грошових коштів за кредитними договорами. Не надано інформації з приводу відкриття рахунку для зарахування кредиту, відсутні докази користування відповідачем кредитними коштами, відсутня інформація про рух коштів (якщо такі були). Як вбачається з графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору, сума позики складає 10000 грн, плата за користування позикою складає 29 грн, а заборгованість за договором складає усього 10 029 грн. Крім того, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за комісією вважає необґрунтованими та такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування».

30.10.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, якою останній наполягає на задоволенні позову, вказує, що одним із способів акцептування клієнтом позичальником пропозиції позикодавця укласти електронний договір є вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 10000 грн. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом. Кредитним договором було передбачено комісію як плату, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

У справі встановлено, що 09 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (23 червня 2025 року назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики № 151039 (а.с. 6-9).

За умовами п. 1.1 указаного договору позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та в строк : сума позики 10000 грн, плата за користування позикою у вигляді : процентів 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісії 1,3 % в день від початкового розміру позики, строк повернення позики 07 квітня 2020 р.

Згідно п. 4.2 договору, повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку розрахунків.

Підписанням указаного договору позичальник погодився, що він усвідомлює та підтверджує, що умови договору йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими, а також підтвердив, що інформація надана позикодавцем з отриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 9.8., п. 9.11договору).

У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «797sq7f8».

09 березня 2020 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «797sq7f8» підписав Графік платежів до договору позики № 151039, ідентифікатором «4sfvv116» підписав Паспорт позики (а.с. 10-13).

Перерахування відповідачу позики засвідчено листом ТОВ ФК «Елаенс» № 151039 від 01 вересня 2025 року про успішний переказ грошових коштів ОСОБА_1 на номер банківської картки НОМЕР_1 в сумі 10000,00 грн на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04 серпня 2017 року (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 151039 від 09 березня 2020 року, що складений ТОВ «ФК «Гелексі», за період з 09 березня 2020 року по 07 серпня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 49919 грн, з яких: 10000 грн заборгованість за позикою, 39919 грн заборгованість по процентам та комісії за користування позикою (а.с. 14-17).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 09 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 151039, за умовами якого надано позику у сумі 10 000 грн.

Факт перерахування відповідачу позики підтверджено копією листа ТОВ ФК «Елаенс» № 151039 від 01 вересня 2025 року про успішний переказ грошових коштів ОСОБА_1 на номер банківської картки № НОМЕР_1 у сумі 10 000 грн на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04 серпня 2017 року (а.с. 21).

ОСОБА_1 , заперечуючи надходження кредитних коштів на його банківську картку, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитним договором не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Таким чином, сторона відповідача, заперечуючи факт отримання кредитних коштів, застосовує концепцію «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів щодо цих тверджень позичальником не надано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Гелексі» зобов`язання виконало, надало відповідачу позику у сумі 10 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення боргу, просив, крім заборгованості за позикою, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування позикою.

За умовами 1.1.5 договору позики № 151039 від 09 березня 2020 року строк повернення позики (термін платежу): 07 квітня 2020 року.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» нараховувалися проценти відповідно до п 1.1.2.1 договору, водночас нарахування відсотків охоплюється періодом з 09 березня 2020 року по 07 квітня 2020 року, що загалом становить 29 грн.

При цьому, у п. 4.2 договору сторони домовилися, що повернення позики та сплата за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.

Відповідно до п 4.3. договору обчислення строку користування позикою та нарахування плати за користування позикою за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.

Судом установлено, що сторони погодили строк повернення позики 07 квітня 2020 року, додаткові угоди між сторонами не укладалися. Отримані кошти у визначений договором строк ОСОБА_1 не повернув.

Кредитором нараховані проценти за користування позикою за період з 09 березня 2020 по 04 серпня 2020 в розмірі 0,01 % в день, що підтверджено наявним у справі розрахунком заборгованості.

Отже, суд вважає, що позикодавцем неправомірно нараховувалися проценти за користування позикою, починаючи з 08 квітня 2020 року, оскільки це суперечить п.п. 1.1.5 та 4.3 укладеного договору.

Крім того, уклавши договір, сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого сума позики становить 10000 грн, проценти за користування кредитом 29,00 грн, при цьому Графік платежів є невід`ємною частиною цього договору, а будь-яких додаткових угод сторонами не укладено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позикодавець нарахував відповідачу плату за користування позикою поза межами строку її повернення, тобто з 08 квітня 2020 року по 04 серпня 2020 року. За доводами позову ТОВ «ФК «Гелексі» вимог про стягнення відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, не заявляло.

Суд відхиляє посилання позивача на п 2.1 договору, як підставу нарахування процентів поза межами строку повернення позики, оскільки наведений пункт укладеного між сторонами правочину суперечить пп. 1.1.5, 4.2., 4.3, якими сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування позикою у розмірі 0,01% в день та сплату відсотків лише в межах строку, передбаченого п 1.1.5 договору, та погодженому Графіку платежів.

Отже, за розрахунком суду, заборгованість за процентами за користування позикою за період з 09 березня 2020 року по 07 квітня 2020 року, ураховуючи фіксований розмір 0,01% в день, становить 29 грн.

Установивши зазначені обставини та враховуючи, що між сторонами належним чином укладено електронний договір № 151039 від 09 березня 2020 року, відповідач отримав позику, яку в порядку та на умовах договору не повернув, суд доходить висновку про частковое задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» 10029 грн, з яких 10000 грн заборгованість за позикою, 29 грн за процентами за користування позикою.

Стосовно вимог позивача про стягнення комісії за користування позикою суд зазначає, що нарахування такої комісії передбачено п. 1.1.2.2. та 5.3 договору позики.

До правовідносин, пов`язаних з надання позики застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування»

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини другої статті 11 Закону України №1734-VII у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України №1734-VII передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які в`язані з позикою, отриманням, обслуговування та повернення відповідачкою позики, за які останній нараховувалися відповідні комісії. У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного договору щодо нарахування відповідачці комісій є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим вимоги про стягнення комісій є необґрунтованими.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договором позики № 151039 на час закінчення строку його дії повинен становити 10029 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення понесених витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги на суму 5000 грн, на підтвердження яких позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги від 09.07.2025, Акт від 01.09.2025 № 648 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 5, копія довіреності (а.с. 18,20,22).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 49919 грн. Судом стягнуто 10029 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 20,00% (10029 х 100 : 49919). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 484 грн 48 коп. (2422,40 х 20,00% : 100).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн 00 коп.( 5000 х 20,00% : 100).

Представником відповідача також заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат до відзиву на позовну заяву додано договір про надання правової допомоги № 300 від 29.10.2025, Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 29.10.2025, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 300 від 29.10.2025 на суму 8000 грн, копію ордеру.

Враховуючи, що позов задоволено на 20,00 %, відмовлено у позові на 80,00 %, тому, на користь відповідача підлягають стягненню 6400 грн (8000х80,00% : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» 10029 (десять тисяч двадцять дев`ять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором № 151039 від 09.03.2020, що складається з : 10000 (десять тисяч) грн 00 коп прострочена заборгованість за кредитом, 29 (двадцять дев`ять) 00 коп заборгованість за нарахованими процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» 1000 грн витрат на правничу допомогу, 484,48 грн судового збору.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 6400 грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, адреса : В`ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Майборода