Ухвала суду № 136877805, 27.05.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1961/25

№ провадження 1-кп/738/26/2026

Ухвала

27 травня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025270000000479, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2025 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мена Чернігівської області, громадянство України, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу статті 89 КК України раніше несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , учасників судового провадження:прокурораОСОБА_4 ,представника потерпілогоОСОБА_5 ,захисникаОСОБА_6 ,обвинуваченогоОСОБА_2 ,

постановив:

02 вересня 2025 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України.

З 02 вересня 2025 року по 19 травня 2026 року вказане кримінальне провадження перебувало у провадженні судді ОСОБА_7 .

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2026 року справу розподілено судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року кримінальне провадження прийняте до провадження судді ОСОБА_1 , призначено підготовче судове засідання.

25 травня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

У клопотанні прокурор послався на те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, які були встановлені ухвалами слідчого судді та суду при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому продовжують існувати.

Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість переховування від суду прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання; ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, на думку прокурора, обґрунтовується тим, що обвинуваченому ОСОБА_2 достеменно відомі анкетні дані та місце проживання потерпілих, а також свідків злочинів, а тому у разі застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, він зможе незаконно впливати та свідків та потерпілих у різних формах, шляхом умовляння, залякування, заохочення чи підкупу), з метою спонукання їх до відмови від дачі показань або перекручування, спотворення обставин, які їм відомі; ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим доказів власної непричетності до вчинення злочинів, спонукати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання показань на підтвердження завідомо неправдивих захисних версій.

Прокурор просив призначити до судового розгляду кримінальне провадження на підставі обвинувального акта, підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Представник потерпілого, захисник, обвинувачений не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Представник потерпілого зазначила про наявність ризику впливу на потерпілого ОСОБА_8 та свідків, які ще не були допитані, підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.

Захисник та обвинувачений заперечували щодо клопотання прокурора стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт, що дозволило б обвинуваченому працювати, отримувати кошти та сплачувати кошти потерпілому.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку призначити кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_2 до судового розгляду, виходячи з наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Менському районному суду Чернігівської області.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

Підстави для зупинення або закриття кримінального провадження під час підготовчого провадження відсутні.

Також суд дійшов висновку розглянути у цьому кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, який надійшов до суду 30 вересня 2025 року.

З`ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд дійшов до наступних висновків.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, судовий розгляд 27 травня 2026 року не буде завершений.

У даному кримінальному проваджені до обвинуваченого ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується о 17 годині 29 травня 2026 року.

25 травня 2026 року від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених Розділом ІІ цього Кодексу.

У пункті 4 частини другої статті 183 КПК України зазначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до частини третьої статті 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування/судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

У клопотанні прокурор посилається на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України.

Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту.

Аналізуючи ризик переховування обвинуваченого від суду, вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Оцінюючи ризики переховування ОСОБА_2 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином необхідно зазначити про те, що обвинувачений неодружений, не має на утриманні непрацездатних осіб, а тому відповідно не має міцних соціальних зв`язків, в силу статті 89 КК України раніше несудимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за один з яких передбачено покарання у виді позбавленні волі до восьми років, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинені ним злочини, у разі доведення його вини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Також, суд погоджується з доводами клопотання щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, оскільки перебуваючи на волі, матиме реальну можливість шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на них з метою зміни їх показань, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих обставин вчинення ним злочинів, а також інших можливих висунутих ним у подальшому версій, тим самим перешкоджати встановленню всіх обставин по справі, перешкоджати кримінальному провадженню, а тому перебування останнього в слідчому ізоляторі унеможливить його спілкування з потерпілими та свідками.

Наведені прокурором ризики можливість переховуватися від суду, можливість впливу на потерпілих та свідків були встановлені як під час обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, так і під час продовження строку запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Суд дійшов висновку, що прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, які продовжують існувати станом на 27 травня 2026 року та про обґрунтованість твердження сторони обвинувачення про існування ризику переховування від суду, а також ризику можливого впливу на свідків, ці ризики не зменшилися, і виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судовий розгляд незавершений.

Підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт щодо обвинуваченого відсутні, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вищезазначених ризиків.

Суд дійшов висновку задовольнити клопотання прокурора, продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24 липня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314-316, 176-178, 183, 184, 193-194, 196-197, 372, 376, 395 КПК України, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025270000000479, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2025 року, стосовно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України, у відкритому судовому засіданні на 04 червня 2026 року о 10 годині у приміщенні Менського районного суду Чернігівської області (місто Мена, вулиця Сіверський шлях, 146 Чернігівської області).

У судове засідання до приміщення Менського районного суду Чернігівської області доставити конвоєм обвинуваченого ОСОБА_2 , викликати прокурора, представника потерпілого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_6 .

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди розглянути у цьому кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 17 години 24 липня 2026 року.

Визначити 24 липня 2026 року датою закінчення строку дії ухвали в частині строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

Роз`яснити учасникам судового провадження про можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження до судового розгляду, шляхом заявлення відповідного клопотання.

Ухвала у частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1