Рішення № 136875018, 25.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1075/26 Справа №450/5569/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал",

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через систему "Електронний суд" звернулося до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.12.2022 №9536993 в сумі 20 125 грн.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.01.2026 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2026 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 17.04.2026.

Відповідач 09.04.2026 подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяв.

16.04.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

В судове засідання 17.04.2026 учасники справи не з`явились, у поданих до суду відзиві та відповіді на відзив, відповідач та представник позивача просили проводити розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні 17.04.2026 судом постановлено ухвалу якою відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання про витребування доказів, та відкладено розгляд справи на 18.05.2026.

В судове засідання 18.05.2026 учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином

Відповідного до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, оскільки представник позивача та відповідач скористались своїм правом на подачу відзиву та відповіді на відзив, просять розглядати справу без їх участі, і їх неявка не перешкоджає розгляд у справи по суті, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 18.05.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 19.12.2022 між відповідачем (позичальник) та ТОВ «Мілоан» (позикодавець) було укладено договір про споживчий кредит №9536993, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 5000,00 грн у тимчасове платне користування на поточні потреби строком на 105 днів, які зобов`язався повернути та сплатити комісію за надання кредиту і проценти за користування кредитом у встановлені договором строки.

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору), кредитні кошти в сумі 5000,00грн, комісію в сумі 500,00грн, та 14 625,00 грн процентів, відповідач повинен був сплатити до 03.04.2023. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, а відповідач ні.

Згідно умов кредитного договору (п. 3.2.6), сторонами було погоджено, що позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким чином відчужувати, передавати в заставу свої права за таким договором протягом строку дії того договору без згоди позичальника.

27.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №95-МЛ, за умовами якого, ТОВ «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та набуло право вимоги до відповідача на суму 20 125,00грн за кредитним договором №9536993 від 19.12.2022, з яких: 5000,00грн. - заборгованості за сумою кредиту, 14 625,00 грн.- заборгованість за сумою відсотків, 500,00грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від первісного кредитора.

04.11.2025 з метою врегулювання спору, на адресу відповідача було надіслано письмову притензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22680250 та надано термін для добровільного врегулювання позивачем зобов`язання.

Однак, станом на дату подання позову до суду заборгованість не погашена та становить 20 125,00грн.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовільнити. Звернув увагу на те, що відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, так як одноразовим ідентифікатором із кодом підписав відповідь про прийняття пропозиції товариства щодо укладення договору в електронній формі. Прийнявши пропозицію про укладення кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому, підтвердив, що ознайомився і погодився з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується дотримуватись умов кредитного договору і правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан». Зазначив, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось відповідно до пунктів 1.2-1.6 договору №9536993 від 19.12.2022, зокрема, проценти за користування кредитом протягом 15 днів пільгового періоду нараховувалися щоденно у розмірі 1,50% від тіла кредиту, протягом 90 днів поточного періоду щоденно у розмірі 3,00% від тіла кредиту. Також відповідачу була нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 10,00% від суми тіла кредиту відповідно до умов договору. Представник позивача, зауважив, що комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості. Йдеться про комісію як плату, яку кредитодавець сплачує банку-еквайру за обробку безготівкових платежів. А тому, позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що позовні вимоги є правомірними, оскільки позивач не просить стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією.

Правова позиція відповідача .

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 5000,00 грн. Щодо решти суми боргу, то відповідач вважає таку завищеною, непропорційною реальним збиткам позивача та необґрунтованою. Просить врахувати фактичну суму отриманого кредиту та здійснити перерахунок нарахованих відсотків.

Фактичні обставини встановлені судом.

19.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит №9536993 за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточної дати погашення заборгованості.

Відповідно до п.1.2 договору сторони визначили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

Відповідно до п.1.3-1.4 договору, сторони визначили, що кредит надається строком на 105 днів з 19.12.2022. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) : 03.04.2023.

Строк повернення кредиту та сплати комісії і процентів, було погоджено сторонами також у графіку розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору №9536993, а саме до 03.04.2023.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *21 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.5.1-1.5.3 договору, комісія за надання кредиту становить 500,00грн, та нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1125,00грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п.1.6 договору, тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Відповідно до п.2.2.3 договору, сторони погодили, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій та з інших причин, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.5.3 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжуються нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3 договору.

Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених сг.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Згідно п.4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням угод про продовження строку користування /повернення кредиту пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити пеню.

Аналогічна інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту.

У додатку №1 до договору про споживчий кредит №9536993 від 19.12.2022 Графік платежів за договором про споживчий кредит № 9536993 від 19.12.2022 зазначено, що реальна річна процентна ставка 1052,00 %, загальна вартість кредиту 20125,00 грн.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ТОВ «Мілоан» підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №9536993 від 19.12.2022 підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U40129.

Згідно копії платіжного доручення від 19.12.2022 №89453589 та виписки по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за 19.12.2022, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №9536993 в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до розрахунку наданого ТОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачу 19.12.2022 було надано кредит в сумі 5000,00 грн., нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 500,00 грн., проценти нараховувались в межах строку договору: протягом 15-денного пільгового періоду у розмірі 1,50% від тіла кредиту, що становить 75,00 грн. на день, та протягом поточного 90-денного періоду у розмірі 3,00% від тіла кредиту, що становить 150,00 грн. на день.

27.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №87-МЛ, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 до вказаного договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та набуло право вимоги до відповідача на суму 20125,00грн за кредитним договором №9536993 від 19.12.2022, з яких: 5000,00грн - заборгованості за тілом кредиту, 500,00грн - заборгованість за комісією, 14625,00грн - заборгованість за відсотками.

Оцінка суду

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що 19.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №9536993 за умовами якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 5000,00грн, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю кредит в сумі 5000,00грн в строк до 03.04.2023, сплатити комісію за надання кредиту в сумі 500,00 грн. та проценти за користування кредитом нараховані за ставкою 1,50% протягом пільгового періоду (19.12.20222-03.01.2023), та стандартною процентною ставкою 3,00% протягом поточного періоду (04.01.2023 03.04.2023), від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №9536993 від 19.12.2022 року ідентифікований ТзОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником здійснено у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт підписання відповідачем вказаного договору.

Згідно копії платіжного доручення від 19.12.2022 №89453589 та виписки по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» за 19.12.2022, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №9536993 в сумі 5000,00 грн.

Крім того, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та факту отримання кредитних коштів.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати обумовлених договором комісії та відсотків за користування ними належним чином не виконав, в результаті чого в нього утворилась заборгованість в сумі 20125,00грн, з яких: 5000,00грн - заборгованості за тілом кредиту, 500,00грн - заборгованість за комісією, 14625,00грн - заборгованість за відсотками.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за договором № 9536993 від 19.12.2022 року укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» згідно умов договору відступлення прав вимоги №95-МЛ.

Зокрема, згідно витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №95-МЛ від 27.04.2023 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги 20125,00грн за кредитним договором №9536993 від 19.12.2022, з яких: 5000,00грн - заборгованості за тілом кредиту, 500,00грн - заборгованість за комісією, 14625,00грн - заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору №9536993 від 19.12.2022 року.

Відповідачем не було надано суду власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення ним кредиту в повному обсязі чи сплати відсотків та комісії, та спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості.

Щодо посилань відповідача на те, що нараховані відсотки за користування кредитними коштами є завищеними та не пропорційними із сумою кредиту, то такі суд оцінює критично, оскільки як встановлено судом, відсотки нараховані у відповідності до умов договору, які відповідач погодив та із якими був ознайомлений. Відповідні положення договору є чинними, відповідачем не оспорювались.

Як уже зазначалося судом, відповідно до п.1.4 кредитного договору №9536993, термін повернення кредиту визначено 03.04.2023 року. Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в період з 19.12.2022 року по 03.04.2023 року в розмірі 14 625,00 грн., що відповідає положенням п.1.5.2-1.5.3 кредитного договору.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовільнити повністю та стягнути із відповідача на користь позивача 20125,00грн, з яких: 5000,00грн - заборгованості за тілом кредиту, 500,00 грн - заборгованість за комісією, 14625,00грн - заборгованість за відсотками.

Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так при пред`явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2422,40 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг від 12.11.2025, акт наданих послуг від 12.11.2025 підписаний сторонами, з якого вбачається, що погоджено вартість наданих послуги клієнту у розмірі 8000,00 грн.

Однак, суд враховує складність справи про стягнення кредитної заборгованості, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, матеріальний стан сторін та інші обставини, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №9536993 від 19.12.2022 року в розмірі 20 125,00грн, з яких: 5000,00грн. - заборгованості за сумою кредиту, 14 625,00 грн.- заборгованість за сумою відсотків, 500,00грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - 2422,40 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса : вул. Смаль-Стоцького,1 корпус 28, м. Львів;

відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 25.05.2026.

Суддя Роман ДЖУС