Ухвала суду № 136874712, 22.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2219/26

Провадження № 1-кп/461/422/26

УХВАЛА

22.05.2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025141360001847 від 10.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

встановив:

у провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025141360001847 від 10.11.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

У межах даного кримінального провадження ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.02.2026 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.04.2026 включно, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та визначено заставу в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн. (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2026 запобіжний захід відносно ОСОБА_4 продовжено до 06 червня 2026 року включно.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження дії раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

В судовому засідання прокурор вказав, що підстави, які стали причиною обрання запобіжного заходу, та ризики враховані при його застосуванні щодо обвинуваченого не відпали і продовжують мати місце станом на момент розгляду даного клопотання. Зокрема, прокурор зауважив, що беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, розуміючи наслідки у разі визнання його судом винним, зокрема те, що йому може бути призначено реальне позбавлення волі на тривалий час, з метою уникнення покарання, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, показання яких мають важливе значення для доведення винуватості обвинуваченого під час судового розгляду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому продовжують мати місце обставини на підтвердження того, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечив та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний. Обґрунтовуючи наведену позицію, обвинувачений вказав, що має важке захворювання.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що вважає його необґрунтованим та просив розглянути питання обрання більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на стан здоров`я обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.02.2026 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 24.04.2026 включно, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та визначено заставу в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн. (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2026 дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 продовжено до 06 червня 2026 року включно.

Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд послідовно враховує положення ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Під час вирішення питання продовження строку дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати. Також суд, бере до уваги те, що дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема категорії злочину, який інкриміновано ОСОБА_4 свідчать про те, що продовжує мати місце достатньо висока вірогідність того, що обвинувачений може:

переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що на даному етапі провадження він не оцінює докази на предмет доведення чи спростування винуватості ОСОБА_4 , але не залишає поза увагою доводи сторони обвинувачення щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, а також те, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на учасників даного провадження, суд враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків та інших учасників провадження, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

У свою чергу, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. За переконанням суду обвинувачений володіючи інформацією про учасників провадження та розуміючи наслідки притягнення до відповідальності матиме реальні можливості аби вплинути на наведених осіб або вчинити дії спрямовані на уникнення від потенційного притягнення до відповідальності.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу судом беруться до уваги обставини визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він звинувачений; вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого та його майновий стан; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Водночас, у ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого не встановлено.

Судом беруться до уваги відомості щодо стану здоров`я обвинуваченого та його характеризуючи дані. Натомість, зазначені обставини враховуються у сукупності зі всіма встановленими в ході розгляду клопотання. Зокрема, суд приймає до уваги відомості та документи надані стороною захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого, водночас даних про те, що в умовах слідчого ізолятора обвинувачений не отримує належної медичної допомоги в ході розгляду клопотання не здобуто. Крім того, суд приймає до уваги те, що на території установи де утримується обвинувачений знаходиться Львівська багатопрофільна лікарня №19 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Львівській області, що також засвідчує можливість отримання медичної допомоги обвинуваченим на належному рівні. Крім того, згідно довідок амбулаторно-поліклінічного відділення Львівської багатопрофільної лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області, обвинуваченого ОСОБА_4 періодично вивозять для проведення необхідної лікувальної процедури в Онкоцентрі 1-го ТМО Лікарня Святого Пантелеймона м. Львова. Отже, обвинувачений отримує належну медичну допомогу в умовах утримання під вартою.

Також, за наявним у матеріалах судового провадження запитом ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» обвинувачений звернувся до адміністрації установи з заявою про надання йому платної послуги з доступу до голосової електронної комунікації за допомогою засобів ІР-телефонії. Тобто обвинувачений має можливість підтримувати зв`язок з близькими та рідними перебуваючи під вартою.

В ході розгляду клопотання встановлено, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами обвинуваченого.

Разом з тим, суд також враховує наступне.

Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, отже при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися. Розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також за певних обставин суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження (п. 81 рішення у справі Mangouras v. Spain). Виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельної оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі Істоміна проти України).

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом. Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою.

Станом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ризик переховування обвинуваченого продовжує існувати, але дещо зменшився з огляду на тривалість та стадію кримінального провадження. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Навіть у випадку, коли б відбулося зменшення ймовірності настання одного чи кількох із встановлених ризиків, то само собою вказане не було б безумовною підставою для зменшення розміру застави, оскільки за змістом ч. 4 ст. 182 КПК суд має враховувати також й інші обставини у їх сукупності.

Порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч. 2 ст. 182 КПК).

Розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, він не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу до особи було застосовано безальтернативне ув`язнення. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, суд виходить із того, що тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі/продовження строку запобіжного заходу. Із урахуванням наведеного, з огляду на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, повідомлених суду додаткових даних про стан здоров`я та матеріальне становище обвинуваченого, суд вважає за можливе зменшити попередньо визначений розмір застави обвинуваченому.

Визначений судом розмір застави на думку суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для нього.

Ухвалюючи рішення за клопотанням, суд враховує те, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте воно у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Запобіжний захід тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості інкримінованого злочину, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню інших дій спрямованих на перешкоджання проведенню об`єктивного судового розгляду.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи обвинуваченого, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища обвинуваченого, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у злочині, який відноситься до категорії особливо тяжких, та те, що обвинувачений хворий на важку хворобу вважаю за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у сумі, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, що становить 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто зменшити попередньо визначену слідчим суддею.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися з Львівської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6 та свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Роз`яснити обвинуваченому його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали до 20 липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою у той самий строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.05.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1