Постанова № 13687468, 24.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011                                                                                           № 20/301

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Степанюк О.А. (дов. б/н від 25.06.2010 р.)

від відповідача -Хіцевич О.Ю. (дов. №133 від 19.05.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Медіа ЛТД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2010

у справі № 20/301 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Медіа ЛТД"

до                                                   Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Медіа ЛТД” (далі за текстом - ТОВ “ Медіа ЛТД”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” (далі за текстом - ПАТ „Родовід Банк”, відповідач) про стягнення 39049,95грн. заборгованості (25561,00грн. –основного боргу, 3025,30грн. – пені, 378,16грн. – 3% річних, 10085,49грн. – збитків), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором №09 про надання послуг по проведенню рекламної кампанії від 01.06.2007р., а також витрати по сплаті державного мита та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” 3490,00 грн. – основного боргу, 51,63 грн. – 3% річних, 35,42 грн. державного мита та 21,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” з Державного бюджету України 319,50 грн. – зайво сплаченого державного мита та 04,00 грн. – зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №20/301 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та залишити без змін ту частину рішення, в якій вже було задоволено частину позовних вимог ТОВ „Медіа ЛТД”.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновок місцевого господарського суду щодо ненастання строку оплати відповідачем отриманих послуг на суму 21791,00 грн. є необґрунтованим, оскільки суд посилався на те, що позивачем не надано належних доказів виставлення рахунків-фактур на оплату послуг, як то передбачено п.2.4 Договору №09 від 01.06.2007 р., проте судом не було враховано, що 17.08.2007 р. сторони підписали додаткову угоду до Договору №9, в якій повністю змінено текст п.2.4 Договору, і замість порядку оплати послуг на підставі виставлення рахунків-фактури, сторони передбачили вартість експонування постерів за період з 01.06.2007 р. по 31.08.2007 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2011 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №20/301 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та залишити без змін ту частину рішення, в якій вже було задоволено частину позовних вимог ТОВ „Медіа ЛТД”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2011 р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №20/301 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

01.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Медіа ЛТД”, як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством „Родовід Банк”, як замовником, укладено договір №09 про надання послуг по проведенню рекламної кампанії (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого виконавець за дорученням замовника зобов’язується на період дії цього договору проводити з 01.06.2007 р. по 31.08.2007 р. рекламну кампанію замовника на 2-ох рекламних площинах 2*18м2 (2*3м*6м) на спеціальній конструкції для розташування зовнішньої реклами (рекламному щиті типу “Наклонный”) у Харківській області на в’їзді у м. Харків по Полтавському шляху на 472 км автодороги державного значення м. Київ- м. Харків - Довжанський (сторона А та сторона Б), а замовник зобов’язується виконувати свої договірні зобов’язання.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна рекламної кампанії визначається виконавцем на підставі аналізу ринкової кон’юнктури та на один місяць для двох рекламних полотен складається з:

-          ціни рекламної кампанії –3600 (три тисячі шістсот) грн. 00коп.;

-          податку на рекламу (0,5%) –18 (вісімнадцять) грн. 00 коп.;

Загальна сума оплати: 3618 (три тисячі вісімнадцять) грн. 00коп., ПДВ не передбачений.

Згідно п.2.3 Договору загальна сума договору складає 11354,00 грн., ПДВ не передбачений, яка складається з:

-          експонування двох рекламних полотен за період з 01.06.2007р. по 31.08.2007р. – 10800,00грн., без ПДВ.

-          податок з реклами 0,5% - 54,00грн.;

-          друкування 2 постерів –500,00грн., ПДВ не передбачений.

Виходячи зі змісту п.2.4 Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно рахунку-фактури, за перший місяць рекламної кампанії – протягом п’ятнадцяти робочих днів, за наступні місяці протягом п’яти робочих днів, з дати виставлення виконавцем такого рахунку-фактури. Не пізніше 05 числа календарного місяця, наступного за звітним, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт за попередній місяць.

17.08.2007 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно умов якої сторони домовились:

Розділ 1 Договору “Предмет договору” викласти в наступній редакції:

“1.1 виконавець за дорученням замовника зобов’язався проводити рекламну кампанію замовника:

- з 01.06.2007 р. по 31.12.2008 р. на 2-ох рекламних площинах 2*18м2 (2*3м*6м) на спеціальній конструкції для розташування зовнішньої реклами (рекламному щиті типу “Наклонный”) на в’їзді у м. Харків по Полтавському шляху на 472 км автодороги державного значення м. Київ - м. Харків - Довжанський (сторона А та сторона Б);

-          з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р. на 2-ох рекламних площинах 2*18м2 (2*3м*6м) на спеціальній конструкції для розташування зовнішньої реклами (рекламних щитах типу “Прапорець”) (ст. А та ст. А), що розташовані на найбільшому у Східній Україні авторинку “Лоск”, 473 кілометр автодороги державного значення м. Київ –м. Харків –Довжанський, а замовник зобов’язується виконувати свої договірні обов’язки”

Розділ 2 Договору “Ціна рекламної кампанії. Порядок розрахунків” викласти в наступній редакції:

„2.1. Визначення ціни рекламної кампанії.

2.1.1 ціна рекламної кампанії визначається виконавцем на підставі аналізу ринкової кон’юнктури та на один місяць (стосовно розміщення згідно п.1.1.1) для двох рекламних площин за період з 01.07.2007 р. по 31.08.2007 р. складається з:

- ціни рекламної кампанії – 3600,00 грн.;

- податку з реклами (0,5%) –18,00 грн.

Загальна сума оплати за календарний місяць – 3618,00грн., ПДВ не передбачений.

2.1.2 ціна рекламної кампанії на один місяць (стосовно розміщення згідно п.1.1.1) для двох рекламних площин за період з 01.09.2007 р. по 31.12.2007 р. складається з:

- ціни рекламної кампанії – 4000,00 грн.;

- податку на рекламу (0,5%) – 20,00 грн.

Загальна сума оплати за календарний місяць – 4020,00 грн., ПДВ не передбачений.

2.1.3 ціна рекламної кампанії на один місяць (стосовно розміщення згідно п.1.1.1) для двох рекламних площин за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. складається з:

- ціни рекламної кампанії – 4400,00 грн.;

- податку з реклами (0,5%) –22,00 грн.

Загальна сума оплати за календарний місяць – 4422,00 грн. ПДВ не передбачений.

2.1.4 ціна рекламної кампанії на один місяць (стосовно розміщення згідно п.1.1.2) для двох рекламних площин за період з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р. складається з:

- ціни рекламної кампанії – 4400,00 грн.;

- податку з реклами (0,5%) –22,00 грн.

Загальна сума оплати за календарний місяць – 4422,00 грн., ПДВ не передбачений”.

Пункт 2.4 Договору викладено в наступній редакції:

Загальна сума договору складає 92402,00 грн., ПДВ не передбачений.

На виконання умов договору та додаткової угоди №1 до Договору, позивачем протягом червня-грудня 2007 р., січня-червня 2008 р. та з 01.07.2008 р. по 22.07.2008 р. були надані відповідачу послуги з проведення рекламної кампанії загалом на суму 67740,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийому робіт по проведенню рекламної кампанії, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач здійснив часткову оплату послуг позивача загалом у сумі 64250,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, проте повна вартість отриманих послуг на суму 3490,00 грн. відповідачем оплачена не була, в зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 3490,00грн.

Також, на виконання умов договору та додаткової угоди №1 до договору, позивачем було надано відповідачу у період з 23.07.2008р. по грудень 2008р. послуги з проведення рекламної кампанії загалом на суму 21791,00 грн., про що позивачем були складені Акти здачі-прийому робіт по проведенню рекламної кампанії від 31.07.2008р., від 31.08.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008р. та від 31.12.2008р., які були підписані уповноваженою особою позивача та скріплені печаткою позивача.

Зазначені акти, як зазначає позивач, були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.06.2010 р., проте один примірник підписаних актів зі сторони відповідача не було повернуто, послуги, виконані позивачем за даними актами на суму 21791,00 грн. відповідач не оплатив. При цьому, з боку відповідача відсутні будь-які претензії до позивача щодо якості, об’єму та вартості виконаних робіт.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач не проводив рекламної кампанії, оскільки відповідач відмовився від її проведення, про що було повідомлено особисто директора позивача, також відповідач звертає увагу суду, що фотографії рекламних банерів, додані до позовної заяви, не є доказом проведення рекламної кампанії.

Проте, дані посилання відповідача належними доказами не підтверджуються, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про проведення рекламної кампанії, а саме: копією актів здачі-прийому робіт, копією Договору №18 на проведення рекламної кампанії від 31.05.2007 р., укладеного між ТОВ „Медіа ЛТД” та ТОВ „Керуюча компанія „Борис 1 КО”, копією договору №105 на користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в межах населеного пункту від 10.05.2007 р., укладеного між ТОВ „Керуюча компанія „Борис 1 КО” та КП „Архітектурне бюро Харківського району”, копією Договору про проведення рекламної кампанії від 08.04.2008 р., укладеного між ТОВ „Медіа ЛТД” та ТОВ „Надія”, копією договору №105-1 на користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в межах населеного пункту від 20.04.2008 р., укладеного між ТОВ „Керуюча компанія „Борис 1 КО” та ТОВ „Надія”, копією Договору №01 на розміщення зовнішньої реклами від 01.01.2008 р., укладеного між ТОВ „Медіа ЛТД” та ТОВ „Керуюча компанія „Борис і К”, копією договору №61 на користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в межах населеного пункту від 10.05.2007 р., укладеного між ТОВ „Керуюча компанія „Борис і К” та КП „Архітектурне бюро Харківського району”, копією договору №61-1 на користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в межах населеного пункту від 20.04.2008 р., укладеного між ТОВ „Керуюча компанія „Борис і К” та КП „Архітектурне бюро Харківського району”, копією договору №96 на користування місцями для розташування спеціальних конструкцій в межах населеного пункту від 10.05.2007 р., укладеного між ТОВ „Керуюча компанія „Борис 1 КО” та КП „Архітектурне бюро Харківського району”.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості, об’єму та вартості отриманих послуг.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази надіслання позивачем відповідачу Актів здачі-прийому робіт по проведенню рекламної кампанії від 31.07.2008 р., від 31.08.2008 р., від 30.09.2008 р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008 р., від 31.12.2008 р. загалом на суму 21791,00 грн., та, в свою чергу, не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості, об’єму та вартості послуг позивача на суму 21791,00 грн., суд прийшов до висновку, що Акти здачі-прийому робіт по проведенню рекламної кампанії від 31.07.2008 р., від 31.08.2008 р., від 30.09.2008 р., від 31.10.2008 р., від 30.11.2008 р. та від 31.12.2008 р. загалом на суму 21791,00 грн. підписані зі сторони відповідача, а послуги з проведення рекламної кампанії на суму 21791,00 грн. – надані позивачем та прийняті відповідачем, відтак, у відповідача виникло зобов’язання по сплаті отриманих послуг, проте такі послуги не оплачені останнім.

25.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 25561,00 грн. за договором №9 від 01.06.2007 р. за виконані роботи в період з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р. Направлення даної вимоги відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку УДППЗ „Укрпошти” №3968 від 25.06.2010 р., копією опису вкладення у цінний лист з оголошеною цінністю на ім’я ВАТ „Родовід Банк”.

Однак дане звернення позивача залишене відповідачем без належного реагування, сума боргу сплачена не була.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами частини першої статті 903 названого Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, закон пов’язує виникнення у замовника обов’язку з оплати за договором про надання послуг з фактичним наданням послуги згідно з таким договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що Додатковою угодою №1 до Договору змінено текст п.2.4 Договору, і замість порядку оплати послуг на підставі виставлення рахунків-фактури, сторони передбачили вартість експонування постерів за період з 01.06.2007 р. по 31.08.2007 р., колегія суддів вважає, що сторонами у договорі не визначено строк виконання боржником обов’язку, а тому з урахуванням положень ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов’язання за Договором настав 30.06.2010 р. (25.06.2010 р. дата відправлення + 4 дні (нормативний строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку, відповідно до п.4.1, п.4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. №1149 „Про затвердження нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлення та поштових переказів”).

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичну вартість наданих позивачем послуг та здійснених відповідачем часткових оплат, за розрахунком апеляційного господарського суду, загальна сума заборгованості відповідача за послуги позивача склала 25281,00 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов’язання по оплаті наданих послуг за Договором для відповідача виникло 07.07.2010 р., а тому вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 25281,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3025,30 грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом апеляційної інстанції, дослідивши умови договору, встановлено, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне оплату послуг позивача з проведення рекламної кампанії, таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3025,30 грн. пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 378,16 грн. – 3% річних за період з 02.01.2009 р. по 02.06.2009 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що зобов’язання по оплаті наданих послуг за Договором для відповідача виникло 07.07.2010 р., а позивачем заявлена вимога про стягнення 378,16 грн. – 3% річних за період з 02.01.2009 р. по 02.06.2009 р., прострочення грошового зобов’язання за вказаний період не відбувалось, а тому вказані вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 10085,49 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, пов’язаних зі зміною ринкових цін на вказані послуги через зміну курсу НБУ для Євро відносно Гривні.

Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо оплати отриманих послуг з проведення рекламної кампанії.

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача могли б полягати в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання за договором, позивач був би позбавлений права на отримання запланованого доходу за цим договором.

Проте, позивачем не доведено факту прострочення виконання грошового зобов’язання зі сторони відповідача, відтак, неотримання прибутку позивачем не є наслідком протиправної дії відповідача.

Також, в матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження того, що дохід позивача з проведення рекламної кампанії за договором №09 від 01.06.2007 р. залежить саме від зміни курсу Національного банку України для Євро відносно Гривні України, оскільки згідно умов договору вартість рекламних послуг позивача встановлена у гривні, а також розрахунки за рекламні послуги за договором між сторонами здійснюються в гривнях.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення 10085,49 грн. збитків є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог основного боргу в сумі 21791 грн., в частині задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” суми 3% річних в розмірі 51,63 грн., 35,42 витрат по сплаті державного мита, 21,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25281 грн. основного боргу, 252,81 грн. витрат по сплаті державного мита, 152,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у справі №20/301 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог основного боргу в сумі 21791 грн., в частині задоволення позову та стягнення з Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” суми 3% річних в розмірі 51,63 грн., 35,42 витрат по сплаті державного мита, 21,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; винести в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” (м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” (м. Харків, вул. Каштанова, 29, код ЄДРПОУ 34859465) 25281 (двадцять п’ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. основного боргу, 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита, 152 (сто п’ятдесят дві) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа ЛТД” 126,41 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “МЕДІА ЛТД” (м. Харків, вул. Каштанова, 29, код ЄДРПОУ 34859465) з Державного бюджету України 319,50 грн. –зайво сплачене державне мито, перераховане платіжним дорученням №38 від 26.10.2009 р. та 04,00 грн. – зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перераховані платіжним дорученням №39 від 26.10.2009 р.”

Видачу поворотного наказу доручити Господарському суду міста Києва після надання доказів виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. у справі №20/301.

Матеріали справи №20/301 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.02.11 (відправлено)