Рішення № 136874435, 27.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.05.2026

Справа № 334/9797/25

Провадження № 2/334/760/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Булдигіної Марії Сергіївни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Булдигіної М.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факу проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2017 року проживали як подружжя однією сім`єю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі в м. Запоріжжя, починаючи з 2015 року були парою.

З 2019 року по жовтень 2023 року проживали разом як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачкою було оформлено ВПО за цією адресою. ОСОБА_4 як внутрішньо переміщена особа не оформлювався. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали загальний сімейний бюджет, займалися облаштуванням житла, разом подорожували, відвідували рідних (до початку повномасштабного вторгнення РФ на територію Україну та окупацію територій в т.ч., де проживають рідні загиблого - рідна сестра, бабуся та дядько). Дядько, в свою чергу, був опікуном загиблого ОСОБА_4 та його сестри, батьки яких були позбавленні батьківських прав на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області по справі № 22185 від 17.12.2008 року.

11.12.2024 ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та приєднався до лав ЗСУ.

Позивачка була зазначена ОСОБА_4 як «довірена особа», «цивільна дружина» в усіх документах, які він заповнював в процесі проходження військової служби в ЗСУ, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в яких проходив військову службу ОСОБА_4 знали ОСОБА_1 як дружину ОСОБА_4 .

Саме тому позивчаку було офіційно повідомлено спочатку про зникнення ОСОБА_4 , а потім про його загибель.

ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Шийківка Ізюмського району Харківської області, внаслідок ворожого удару ФПВ дрону. Тіло евакуйоване та упізнане згідно протокол впізнання від 03.09.2025 року. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1659 від 06.09.2025, ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в зоні військових бойових дій. Місце смерті н.п. Шийківка Ізюмського району Харківської області.

Сповіщення сім`ї від 01.09.2025 № СЗ/11355 про зникнення ОСОБА_4 безвісті під час виконання бойового завдання з 29.08.2025 року було видано ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 як цивільній дружині загиблого воїна.

Сповіщення сім`ї про загибель від 08.09.2025 № СЗ/11736 було видано також на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням її адреси та номеру телефону.

В акті прийому-передачу тіл (останків) загиблих Оборонців України № 11221С від 30.08.2025 зазначено, що 03.09.2025 особисті речі загиблого отримала цивільна дружина ОСОБА_1 .

В довідці № 1264 від 17.09.2025, виданої Великодедеркальською сільською радою зазначено, що ОСОБА_1 , 1995 р.н. здійснила поховання свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також позивачка особисто отримала свідоцтво про смерть свого цивільного чоловіка та Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.

Перебуваючи на службі ОСОБА_4 , отримуючи заробітну плату, на постійній основі надсилав грошові кошти своїй цивільній дружині - позивачці, в т.ч. які були спрямовані на оплату житлово- комунальних послуг за приміщення, яке вони орендували.

Встановлення юридичного факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно позивачці для отримання статусу члена сім`ї загиблого.

Просить встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2017 року по 28.09.2025.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що питання, з яким до суду звернулась позивачка, вирішується у ході окремого провадження. У відповідності до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 є органом військового управління, державною установою, юридичною особою. За своєю компетенцією ІНФОРМАЦІЯ_5 не є суб`єктом, до повноважень якого входить визнання юридичних фактів. З огляду на позовні вимоги можна зазначити, що до нього не посталено жодних позовних вимог. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 не може ухвалити будь-яке рішення, що стосується вимог позивачки, а тому не може порушити її права, тому просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Міністерства оборони України надав до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що встановлення даного факту необхідно позивачці для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.02.2024 року по справі №303/5724/22 визначив правову позицію, що між позивачем та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вказане Міністерство не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Тобто, лише між отримувачами допомоги може виникнути спір про право.

Міністерство оборони України не було стороною зазначених в заяві цивільних (сімейних) правовідносин, тому надати докази щодо підтвердження або спростування викладених обставин не має можливості.

Так, Міністерство оборони України відповідно до ст. ст. 16, 16-1 - 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначає одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції на день загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Сам собою факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Вважає, що позивачкою не надано достатніх доказів, на підставі яких можна встановити факт проживання з ОСОБА_4 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків подружжя. Просить прийняти письмові пояснення та врахувати зазначені обставини при розгляді справи.

В судовому засіданні позивачка, представник відповідачки заяву підтримали та просили її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, відзив на позов не надали, про час і місце судового розгляду повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву просив справу розглядати без їх участі, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З 2019 року по 2023 рік позивачка ОСОБА_1 , її сестра ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 , з яким позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2303-5002377611 від 08.12.2022, фактичне місце проживання/перебування позивачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 161/01-14/2654 від 08.10.2025, виданої заступником голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, позивачка ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народився в м. Василівка Запорізької області. Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та його сестри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 17.12.2008 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх. Призначено ОСОБА_8 опікуном над неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 проходив службу в Збройних Силах України.

01.09.2025 ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_6 в якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_4 , оператор безпілотних літальних апаратів 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 зник безвісти 29.08.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Шийківка Ізюмського району Харківської області, внаслідок удару ФПВ дрону.

08.09.2025 ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_6 в якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_4 , оператор безпілотних літальних апаратів 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Шийківка Ізюмського району Харківської області, внаслідок удару ФПВ дрону. Згідно протоколу впізнання від 03.09.2025.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1659 від 06.09.2025 та довідки про причину смерті № 1659 від 06.09.2025, смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , настала ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок розтрощення голови, вибухової травми, ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколків.

В акті прийому-передачу тіл (останків) загиблих Оборонців України № 11221С від 30.08.2025 зазначено, що 03.09.2025 особисті речі загиблого отримала цивільна дружина ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 1264 від 17.09.2025, виданої Великодедеркальською сільською радою, ОСОБА_1 , 1995 р.н., здійснила поховання свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 в с. Шийківка Ізюмського району Харківської області.

З наданих заявницею і досліджених в судовому засіданні виписки з банківського рахунку заявниці встановлено, що ОСОБА_4 здійснював перекази коштів на рахунок заявниці у 2022 році, 2023 році та 2024 році, періодичність і розмір яких вказує на те, що у ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був спільний бюджет.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснила, що вона являється сестрою ОСОБА_1 . У 2015 році її сестра ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_4 , а з 2017 року вони почали постійно проживати разом як сім`я без реєстрації шлюбу. З їх пояснень, шлюб планували зареєструвати після придбання власного житла, збирали на це гроші, однак війна зруйнувала їх плани.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є подругою ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 однією сім`єю, хоча вони і не перебували у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, спільно відпочивали. Їй відомо, що ОСОБА_4 мав намір зареєструвати шлюб з ОСОБА_1 , під час проходження служби в лавах ЗСУ вони мали намір зареєструвати шлюб через застосунок «Дія», однак не змогли, оскільки у ОСОБА_4 паспорт старого зразка, і відклали це до відпустки ОСОБА_4 , однак він загинув під час бойових дій.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є тіткою ОСОБА_4 . Їй відомо, що її племінник ОСОБА_4 багато років проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 як чоловік та жінка, вони піклувалися один про одного, спільно вирішували усі побутові питання, витрачали кошти на спільні цілі. У родині їх сприймали як чоловіка і дружину.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2017 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно зі частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024.

Також, Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі 3290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з положеннями ст. 41 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Згідно з ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до п.4 ст. 16-1 Закону, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас згідно з частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: 1) факт проживання із загиблим; 2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідний позивачці для підтвердження її соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її загиблий чоловік був військовослужбовцем.

Позивачка не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім`єю без шлюбу, загинув, і довести такий факт у позасудовому порядку неможливо. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Обмеження щодо засобів доказування факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю законодавством не передбачено, а тому з цією метою можуть використовуватися всі передбачені законодавством належні, допустимі докази - показання свідків; ділове та особисте листування; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; витяги з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства (Постанова КЦС ВС від 11.02.2021 року у справі №158/431/19).

Умовами встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наступні: 1) відсутність між ними офіційно зареєстрованого шлюбу, як і не перебування кожного з них в іншому офіційному шлюбі; 2) ведення спільного господарства; 3) наявність спільного бюджету; 3) наявність взаємних прав та обов`язків як у подружжя; 4) наявність інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібна правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №753/11423/22.

Заявницею доведено належними та допустимими доказами факт проживання її з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції на день загибелі ОСОБА_4 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.02.2024 року по справі №303/5724/22, спір про право на отримання одноразової грошової допомоги може виникнути між отримувачами допомоги.

Позивачка пред`явила позов до осіб, які у передбачених законом випадках можуть претендувати на отримання відповідних виплат, факт родинних відносин з якими підтверджується документально.

При вирішенні справи суд враховує висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 про те, що незалежно від можливості вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, зокрема, за відсутності інших суб`єктів отримання одноразової грошової допомоги та/або відсутності з ними спору про право, заявник не позбавлений права звернутися до суду із такою заявою в позовному провадженні, і процесуальне законодавство не передбачає таких наслідків як закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо особа звернулася до суду в позовному провадженні із заявою про встановлення юридичного факту, яку належить вирішувати в порядку окремого провадження. Проте, у такому випадку відповідачами залежно від мети встановлення юридичного факту також мають бути відповідні суб`єкти призначення, для яких таке судове рішення буде обов`язковим (преюдиційним).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки факт спільного проживання вказаних осіб знайшов своє підтвердження та був доведений належними доказами, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в особі представника адвоката Булдигіної Марії Сергіївни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_6

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_7

Третя особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил,6.

Суддя: Турбіна Т. Ф.