Рішення № 136874253, 20.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2186/26

Провадження № 2/331/2570/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.11.2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021458094_CARD. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. 15.03.2024 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2021458094_CARD від 19.11.2018 року. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 52 387,52 грн., з яких: 28 300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 24 087,52 грн. заборгованість за відсотками. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом зазначив про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 19.11.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист, якою заявив, що повідомлений про мету обробки банком його персональних даних.

19.11.2018 р. між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2021458094, на підставі якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: загальний розмір кредиту 13 359,80 грн. з датою остаточного повернення кредиту 19.11.2020 року (п. 1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись : фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Згідно з п.1.3 договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних Платежів.

Відповідно до п. 2. договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг AT «ОТП Банк».

Згідно із додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2021458094 від 19.11.2018 р, графіку Платежів та розрахунку загальної вартості кредиту зазначено детально строк кредиту - 24 місяці; сума платежу за розрахунковий період 708,00 грн., лише за листопад 2020 року 684,07 грн.; реальна річна процентна ставка 26,98 %; загальна вартість кредиту 16 968,07 грн.

На підтвердження отримання картки ОСОБА_1 було видано розписку, на якій останній своїм підписом підтвердив видачу та отримання банківської платіжної картки АТ «ОТП Банк» та що з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлений.

Доказами придбання товарів за кошти банку є специфікація до кредитного договору, рахунок-фактура, фіскальний чек, видаткова накладна продавця із чітким переліком товарів отриманих у кредит та суми розрахунку за товар, із вказівкою на реквізити сторін та/або одного із сторін та підписом позичальника.

Відповідно до видаткової накладної № БПФТ-1168-26884470 від 19.11.2018 р. сторонами є постачальник (продавець) ТОВ «САВ-Дістрибьюшин», одержувач ОСОБА_1 , вбачається, що останнім було придбано вбуд. духовка HANSA BOES68465 вартістю 6 666,58 грн. та вбуд. поверхня PYRAMIDA PFX 648 T IX вартістю 3967,42 грн. Загальна вартість товарів з ПДВ 12760,80 грн.

Фіскальний чек ТОВ «САВ-Дістрибьюшин» про оплату 13659,80 грн. від 19.11.2018 року (з урахуванням страхового платежу), є підтвердженням здійснення оплати товарів по видатковій накладній № БПФТ-1168-26884470 від 19.11.2018 р.

Також ОСОБА_1 своїм підписом у видатковій накладній № БПФТ-1168-26884470 від 19.11.2018 р. вказує, що отримав дані товари.

Крім того, до матеріалів справи додано виписку з рахунка ОСОБА_1 № 2021458094_CARD за період з 19.11.2018 року по 15.03.2024 року.

15.03.2024 р. між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого позивач набув права вимоги, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2021458094_CARD від 19.11.2018 р.

З розрахунку заборгованості за договором № 2021458094_CARD та витягу з додатку до договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 р. встановлено, що залишок боргу на момент відступлення прав вимоги складає 52 387,25 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 28300,00 грн.; заборгованість за відсотками 24087,52 грн.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за договором № 2021458094_CARD від 19.11.2018 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості у розмірі 52 387,25 грн., яка складається з: 28 300,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24 087,52 грн. - заборгованості за відсотками, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025 р.; додаткову угоду № 2021458094_СARD до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025 р.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 27.11.2025 р.; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025 р.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень та 2000,00 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 2021458094_СARD від 19.11.2018 року в розмірі 52 387 (п`ятдесят дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 52 копійки, яка складається з: 28 300,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24 087,52 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) суму витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.М. Світлицька