Рішення № 136873947, 14.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/540/26

2/303/190/26

ряд. стат. звіту - №68

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Мукачівської РДА у Закарпатській області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Мукачівської РДА у Закарпатській області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що 30.08.2012 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був зареєстрований у виконкомі Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис за №09, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Від даного шлюбу у сторін народилися діти, дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб бажає розірвати, оскільки у сторін сімейне життя не склалося, у них різні погляди на життя, проживають окремо один від одного, а тому шлюб існує тільки формально.

Крім цього, відповідач будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, а тому позивач просить суд стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дітей по 10 000 гривень на кожну дитину. Також просить суд визначити місце проживання дітей разом із позивачем.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а третім особам в цей же строк, для подання письмового пояснення щодо позову.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Служби у справах дітей Мукачівської РДА у Закарпатській області письмове пояснення щодо позову не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Степанова О. подала до суду письмове пояснення в якому зазначила, що надати Висновок про визначення місця проживання дітей не може у зв`язку з тим, що позивач та відповідач перебувають за межами України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просить суд позов задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Служби у справах дітей Мукачівської РДА у Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Степанова О. в судове засідання не з`явилася, у поданному письмовому поясненні просить суд розглянути справу без участі їхнього представника.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.08.2012 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був зареєстрований 30.08.2012 року у виконкомі Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис №09, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 32).

Відповідно до Свідоцтв про народження серій НОМЕР_2 від 19.05.2015 року та НОМЕР_3 від 06.05.2022 року, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с. 33, 34).

Із позовної заяви слідує, що у сторін сімейне життя не склалося, у них різні погляди на життя, проживають окремо один від одного, а тому шлюб існує тільки формально.

Правовідносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом України.

У відповідності до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому його слід розірвати.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.07.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч.2, 3 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

В ч.2 цієї ж статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», відповідності моральним засадам суспільства, заявлений розмір аліментів у розмірі 10 000 гривень на кожну дитину є завеликим, а тому суд визначає розмір аліментів у розмірі по 3 500 гривень на кожну дитину.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання дітей, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).

За положеннями ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст.161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

В силу приписів ч.2 ст.161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч.2, 8-10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Беручи до уваги вищезазначені судом факти, зокрема відсутності Висновку Органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей, відсутності можливості заслухати думку дитини ОСОБА_5 з приводу визначення її місця проживання та з`ясувати її особисту прихильність до кожного із батьків (ст.160 СК України), відсутності належних та допустимих доказів щодо доходів як позивача, так і відповідача, позбавляє суд дотриматись принципу «найкращих інтересів дитини», що є пріоритетним при вирішенні справи цієї категорії, а отже позов в цій частині є необґрунтований, безпідставний, у задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись ч.2 ст.112, 164-166 СК України, ст.ст.12, 13, 19, 76-83, 141, 200, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 30.08.2012 року у виконкомі Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис №09 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_4 » залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.01.2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачений судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять один) гривень 20 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його підписання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Мукачівської РДА у Закарпатській області, місцезнаходження: 89600, м.Мукачево, вул.Штефана Августина буд.21, Закарпатська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, місцезнаходження: 89600, м.Мукачево, пл.Олександра Духновича, 2, Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 14.05.2025 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір