Ухвала суду № 136873876, 22.05.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/11463/19

Провадження № 1кс/712/2634/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України,

ВСТАНОВИВ:

В порядку автоматизованого розподілу справ судді ОСОБА_1 надійшла заява ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України.

В обґрунтування заяви зазначено, що 22.08.2025 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси (під голуванням судді ОСОБА_5 на ОСОБА_4 було накладено грошове стягнення в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.) за нібито неявку в судове засідання. На підставі цієї ухвали Чорнобаївським ВДВС було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, а державним виконавцем ОСОБА_8 14.10.2025 року накладено арешт на його рахунки на загальну суму 3637,20 грн. (із урахуванням зборів та витрат).

16.10.2025 року з його карткового рахунку в ПАТ «ПриватБанк» було примусово списано грошові кошти 789,67 грн. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2025 року попередню ухвалу від 22.08.2025 року про накладення грошового стягнення було скасовано. У зв`язку з цим Чорнобаївський ВДВС 27.11.2025 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому ДВС протиправно зафіксувала стягнення виконавчого збору 302,80 грн. та відмовилася повернути ОСОБА_4 фактично списані кошти (789,67 грн.), пере направивши його до суду.

З метою відновлення своїх прав та повернення безпідставно утримуваних державою коштів він та його захисник неодноразово зверталися до головуючого судді ОСОБА_5 із клопотаннями в порядку ст. 539 КПК України, а саме: 19.11.2025 року - клопотання про невідкладне направлення ухвали від 07.11.2025 до виконавчої служби (оскільки суд затягував її відправку, блокуючи зняття арешту) та проведення індексації коштів; 13.12.2025 року - клопотання про усунення порушень та зобов`язання Чорнобаївського ВДВС повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 789,67 грн. та 302,80 грн. неправомірно нарахованого виконавчого збору; 17.02.2026 року - повторне клопотання про зобовязанняЧорнобаївського ВДВС повернути незаконно утримувані кошти; 21.04.2026 року - клопотання про зобов`язання захисника надати звіт та ініціювання кримінального провадження за ст. 382 КК України щодо посадових осіб ВДВС.

Станом на травень 2026 року (тобто понад шести місяців) головуючий суддя ОСОБА_5 систематично ігнорує розгляд вказаних клопотань, жодної ухвали по суті його вимог винесено не було, хоча судові засідання призначалися 16.12.2025, 27.02.2026 та 22.04.2026. Така тривала та очевидна бездіяльність головуючого судді є відвертим ігноруванням обов`язку судового контролю.

Суддя ОСОБА_5 своєю бездіяльністю створила умови, за яких він позбавлений реального доступу до правосуддя.Він є офіційно безробітним і не має жодного джерела доходу. Він проживає у віддаленому сільському населеному пункті - селі Богодухівка Золотоніського (Чорнобаївського) району Черкаської області, прямого автобусного сполучення між с. Богодухівка та містом Черкаси немає. У нього є нагальна та постійна потреба в оплаті прохзду на автобус для того, щод зявитися в удові засідання у місті Черкаси. Проте через те, що суддя ОСОБА_5. Понад пів року відмовляється розглядати клопотання та зобов`язати ВДВС повернути його гроші, він позбавлений коштів навіть для придбання квитків на автобус.

Це ставить його у критичне та безвихідне становище: з одного боку, суд вимагає його особистої участі в процесі під загрозою нових стягнень чи приводів, а з іншого - цей же суд блокує повернення його власних грошей, унеможливлюючи оплату проїзду до суду. Така поведінка суду є штучним створенням фінансового бар`єра та прямим перешкоджанням у доступі до правосуддя.

Вважає, що систематичний не розгляд його клопотань протягом більш ніж шести місяців не може бути виправданий жодним об`єктивними причинами та свідчать про навність упередженого ставлення судді до нього як до сторони процесу. За об`єктивним критерієм безсторонності суду, сформованим у практиці ЄСПЛ, навіть видимість упередженості або наявність у стороннього спостерігача обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості судді є достатньою підставою для усунення такого судді від розгляду справи. У його випадку сумніви у безсторонності головуючої ОСОБА_5 є повністю обґрунтованими та підтверджуються документально.

ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом СМС-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , яке ОСОБА_4 отримав 21.05.2026 року.

Третя особа ОСОБА_10 до судового засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила.

Інші учасники судового розгляду не з`явилися, причи неявки суду не повідомили.

Оскільки неявка в судове засідання учасників кримінального провадження не перешкоджає розгляду заяви про відвід, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід без участі заявника ОСОБА_4 та інших учасників.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_5 , просила відмовити в задоволенні заяви в зв`язку з відсутністю підстав передбачених ст. 75 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, ознайомившись з заявою про відвід з додатками, дослідивши матеріали кримінального провадження, які стосуються заяви про відвід, суддя приходить до наступних висновків.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно до статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За статтею 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як вбачається з поданої заяви про відвід, ОСОБА_4 заявив відвід судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України, який головним чином зводиться до незгоди з вчиненими суддею процесуальними діями під час розгляду кримінального провадження.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).

Незалежність і об`єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником ОСОБА_4 в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості та необ`єктивності судді ОСОБА_5 , що унеможливлювало б постановлення нею об`єктивного судового рішення при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України.

Таким чином, оскільки заявлений відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_5 не містить викладу обставин, підтверджених відповідними та належними доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених ст.75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість судді ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 35, 75, 80, 81, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 при розгляді кримінального провадження № 42017250000000121 від 05.07.2017 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 22 травня 2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 26 травня 2026 року о 11 годині 00 хвилин.

Головуючий: