Ухвала суду № 136873586, 18.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/12190/12

4-с/569/21/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області,

в особі судді Головчака М.М.

при секретарі судового засідання Марченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Припешнюка С.П., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із скаргою на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить зобов`язати Відділ Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на підставі постанови серія та номер: 37035064, виданої 19 березня 2013 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, номер запису про обтяження 427712.

Свої вимоги мотивує тим, що під час оформлення договору дарування, за яким ОСОБА_1 набула у власність частину земельної ділянки, нотаріусом було повідомлено ОСОБА_1 про те, що на її майно накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 37035064, виданої 19 березня 2013 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, номер запису про обтяження 427712.

23 червня 2026 ОСОБА_1 звернулась з заявою про зняття арешту з майна до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки відомості про відкриті виконавчі провадження щодо неї в Єдиному державному реєстрі боржників відсутні.

Листом від 26 березня 2026 року № 84014 Відділ ДВС у місті Рівному повідомив, що на виконанні Відділі перебувало виконавче провадження № 37035064 з виконання виконавчого листа 1715/12190/12 виданого 02 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 13469,85 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 107664,52 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1076,65 грн, а всього 108741,17 грн.

Також зазначено, що для забезпечення виконання вищевказаного рішення суду 19 березня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено обтяження на все майно, що належить на праві приватної власності боржнику.

Крім цього, з даної відповіді стало відомо, що виконавче провадження № 37035064 завершене 26 червня 2015 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

На звернення ОСОБА_1 . Відділ Державної виконавчої служби в місті Рівному повідомив, що підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника, що визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, а також роз`яснив, що у всіх інших випадках решт може бути знятий за рішенням суду і відмовив у знятті арешту.

Накладення арешту на все її нерухоме майно порушує її конституційні права на вільне володіння та розпорядження своїм майном.

11 травня 2026 року від представника Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаврилюк О.Я. надійшов відзив на скаргу, в якому вона просить відмовити в задоволенні скарги.

У відзиві, зокрема, вказує, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 37035064 з виконання виконавчого листа № 1715/12190/12 виданого 02.10.2012 Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , солідарно на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість по кредитному договору в сумі 13469,85 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 107664,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1076,65 грн, а всього 108741,17 грн. Боржником за виконавчим листом є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . 19 березня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 19 березня 2013 року для забезпечення виконання виконавчого документа винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 26 червня 2015 року у зв`язку із відсутністю майна на яке можливо було звернути стягнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавче провадження №37035064 завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. В свою чергу, у стягувача наявна можливість повторно пред`явити до виконання виконавчий документ. Тому, повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачало підстав для зняття арешту з майна боржника.

Вказує, що після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

Отже, в рамках спірних правовідносин відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , а отже, в даному випадку арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Представником Припешнюком С.П. подано письмові пояснення, в яких він зокрема вказує, що накладені арешти на нерухоме майно ОСОБА_1 , не забезпечують жодного реального виконання рішення. Зняття арешту, який попри відсутність виконавчих проваджень продовжує існувати понад 11 років, є ефективним способом захисту прав та інтересів боржника.

Представник ОСОБА_1 адвокат Припешнюк С.П. в судовому засіданні 12 травня 2026 року заявлені вимоги підтримав та просив задовільнити скаргу.

Головний державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаврилюк О.Я. в судовому засіданні 12 травня 2026 року вимоги скарги не визнала, з підстав викладених у відзиві на скаргу, просила відмовити в її задоволенні.

В судове засідання призначене на 18 травня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Припешнюк С.П., представник Головний державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаврилюк О.Я., представники ПАТ КБ «Надра», ТОВ «ФК «Морган Кепітал», ТОВ «ФК «Форт» в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату і місце проведення судових засідань. Про причини неявки суд не повідомили.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).

Вислухавши представника скаржника, представника ДВС, дослідивши матеріали скарги, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до висновку про задоволення скарги із наступних підстав.

Судом встановлено, що у Відділі Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 37035064 з виконання виконавчого листа 1715/12190/12 виданого 02 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 13469,85 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 107664,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1076,65 грн, а всього 108741,17 грн.

Для забезпечення виконання вищевказаного рішення суду 19 березня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено обтяження на все майно, що належить на праві приватної власності боржнику.

Виконавче провадження завершено 26 червня 2015 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане підтверджується відповіддю Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 березня 2026 року № 84014.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 470543982 від 30 березня 2026 року постановою, серія та номер: 37035064, виданої 19 березня 2013 року, Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 427712.

Як слідує з інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відкриті виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 .

Також, в Єдиному реєстрі боржників від 31 березня 2026 року відсутня інформація про боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 1715/12190/12 задоволено ТОВ «ФК «Морган Кепітал» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону стягувача виконавчого провадження з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Морган Кепітал», у справі №1715/12190/12 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В подальшому ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 грудня 2021 року внесеної до ЄДРСР (https:// reyestr.court.gov.ua/Review/101856001), яка набрала законної сили 28 грудня 2021 року заяву ТОВ «ФК ФОРТ», заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - залишено без задоволення.

На день розгляду скарги відсутнє відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 1715/12190/12, в якому боржником є ОСОБА_1 .

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2, 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частина 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно положень ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець повертаючи виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», без зняття арешту з майна боржника, діяв правомірно.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.

Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі, тож відділ державної виконавчої служби правомірно відмовив скаржнику у знятті арешту.

Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду, можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19),від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Як встановлено судом, стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких вона є боржником, матеріали завершеного виконавчого провадження, у якому був накладений арешт, повторно на виконання виконавчий документ не пред`являвся, доказів винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні та виконавчою службою суду не надано. Разом з тим, наявність протягом 11 років не скасованого арешту на майно ОСОБА_1 , за умові відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручання у її право на мирне володіння майном.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту.

Установивши порушення прав боржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановою державного виконавця при здійсненні виконання судового рішення.

Керуючись статями 260, 353, 354, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Арешт, накладений на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції виданого 19 березня 2013 року, серія танеомер: 37035064, номер запису обтяження 427712 відносно всього нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , скасувати.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Головчак М.М.