Рішення № 136873530, 27.05.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/543/26

Провадження №2/567/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18000 грн. звернулося ТОВ "Споживчий центр".

В обґрунтування позовної заяви зазначає що 14.09.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14.09.2025-100000803, відповідно до якого ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачці кредит у розмірі 5000 грн. строком на 140 календарних днів зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 1% в день та комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 1000 грн. Вказує, що кредитні кошти отримано ОСОБА_1 14.09.2025.

Зазначаючи, що відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 18000 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5000 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 7000 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1000 грн., 5000 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими у відповідності до ст.625 ЦК України, просить стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам було встановлено строки для подання заяв по суті справи.

14.04.2026 відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому вказує про те, що позивачем неправомірно нараховано заборгованість за відсотками в порядку ст.625 ЦК України, оскільки нарахування таких здійснювалося в період воєнного стану.

Окрім того відповідачка вказує про те, що дійсно в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту вона своїм підписом погодила комісію за надання кредиту, однак нарахування та стягнення комісії у розмірі 1000 грн. є неправомірним, так як позивачем не було їй роз`яснено за які розрахунково-касові дії буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Зазначає, що оскільки подвійний розмір отриманої суми кредиту становить 10000 грн., тому вважає обґрунтованим стягнення з неї процентів у межах цієї суми.

Крім того, у разі часткового задоволення позову просить вирішити питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України.

16.04.2026 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано відповідь на відзив, у якому він вказує про те, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування та жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Зазначає, що Законом України "Про споживче кредитування" визначено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, а тому доводи відповідачки про незаконність розміру процентної ставки не можуть бути взятими до уваги.

Вказує, що комісія пов`язана із наданням послуги це перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ "Споживчий центр" надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Крім того відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ "Споживчий центр" (ТМ "ШвидкоГроші"), уникнувши додаткових витрат.

Крім того зазначає, що кредитний договір з відповідачкою був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачка не подавала.

Суд, розглянувши справу, відповідно до ст.274-279 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце, розгляду справи була повідомлена у встановленому порядку, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір №14.09.2025-100000803 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до заявки від 14.09.2025, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало позичальнику кредит у розмірі 5000 грн., строком на 140 днів з дати його надання, зі сплатою відсотків в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, а також комісії за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 1000 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти відповідачці, що підтверджується листом ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", адресованому ТОВ "Споживчий центр", відповідно до якого 14.09.2025 о 12:04:11 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти в розмірі 5000 грн. за договором кредиту №14.09.2025-100000803.

В свою чергу, ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 14.09.2025 отримала кредит у ТОВ "Споживчий центр" в розмірі 5000 грн. та зобов`язалася його повернути у визначений строк, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію, пов`язану з наданням кредиту, але належним чином не виконала свої обов`язки за договором.

Оскільки кредитним договором та графіком платежів було встановлено строк повернення кредиту 140 днів з моменту його надання, тобто до 31.01.2026, а ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернула, то з неї слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5000 грн.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно умов кредитного договору №14.09.2025-100000803 від 14.09.2025, ОСОБА_1 отримала в позику грошові кошти зі сплатою відсотків за користування ними в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом.

Оскільки розмір відсотків, встановлених умовами вказаного договору становить 1%, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (п.17 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування"), то договір №14.09.2025-100000803 від 14.09.2025 відповідає вимогам Закону.

Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідачки 7000 грн. заборгованості за відсотками за кредитним договором №14.09.2025-100000803 від 14.09.2025.

Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Крім того з матеріалів справи встановлено, що умовами кредитного договору було визначено, що за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити комісію в розмірі 20% від суми кредиту, яка дорівнює 1000 грн.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 1000 грн. комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Статтею 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Оскільки комісія, пов`язана з наданням кредиту, яка включена до загальних витрат за споживчим кредитом в розмірі 1000 грн. на даний час ОСОБА_1 не сплачена, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків за їх користування, а також комісії за надання кредиту.

Крім того, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 5000 грн. відсотків, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

Вирішуючи спір в даній частині судом взято до уваги те, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новим п.18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи встановлено, що впродовж дії воєнного стану позивачем здійснювалось нарахування відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України, розмір яких станом на час подання позову (28.03.2026) становив 5000 грн.

Таким чином, на підставі Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 з ОСОБА_1 відсотки, які нараховувалися у відповідності до ст.625 ЦК України, в розмірі 5000 грн. стягненню не підлягають, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1916,93 грн.

Керуючись ст.2, 10-12, 141, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 13000 грн. заборгованості за кредитним договором та 1916 грн. 93 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833),

відповідачка ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 27.05.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.