Рішення № 136873400, 22.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №572/3158/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюка А.М.,

за участю секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 26460,00 грн. та судові витрати із сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 29 червня 2023 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №0271152213 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 5600,00 гривень. Кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти кредитора та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Перед укладенням кредитного договору відповідач заповни заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та реквізити банківської картки, на яку мали бути зараховані кредитні кошти. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином та у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5600,00 гривень шляхом безготівкового переказу на банківську картку, зазначену відповідачем у заявці на отримання кредиту.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Надалі право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено на підставі договорів факторингу від первісного кредитора до інших фінансових установ, а у подальшому до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», яке набуло статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У позовній заяві представник позивача просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Разом із позовною заявою представник позивача просить проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова».

Відповідач у судове засідання не з`явився хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження їх у сукупності.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 03 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 271152213 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п. 3.1 Договору). Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 03.05.2029 (п. 7.3 Договору).

У п. 3.2. Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п. 4.1. Договору, з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові.

На підставі даних, зазначених у первинній Заявці, Інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила ідентифікацію Позичальника та формувала його Особистий кабінет (п. 4.6. Договору).

У п. 4.7 Договору зазначено, що верифікація Позичальника здійснена шляхом отримання інформації про Позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом: Спосіб верифікації: Система BankID НБУ; Дата отримання інформації: 02.01.2024; Ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації: 43620632-aae1-4bdd-80a2b89aa2c6814d

Відповідно до п. 5.1. Договору, кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-8647, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно з п. 7.4. Договору, проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 відсотків річних (п. 8.3 Договору).

Пунктом 14.1. Договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Так, як вбачається із дослідженої судом заявки на отримання кредиту від 03.04.2024, відповідач особисто звернувся до первісного кредитора з метою отримання кредитних коштів, надав свої персональні дані, у тому числі прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити банківської картки для зарахування коштів, та підтвердив своє волевиявлення на укладення кредитного договору і згоду з умовами кредитування. Зазначена заявка містить істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту у розмірі 5600,00 грн, строк кредитування 30 днів, номер договору (оферти) № 271152213 та дату його укладення 03.04.2024.

Умови кредитування визначалися Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", які є складовою частиною договору, мають характер публічної оферти, розміщені у вільному доступі та визначають порядок укладення електронного договору, зокрема шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему із використанням одноразового ідентифікатора як електронного підпису, а також регулюють порядок подання заявки, надання кредиту та виконання зобов`язань.

Крім того, судом досліджено алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, з якого вбачається, що Позичальник для отримання кредиту заповнює електронну заявку, проходить ідентифікацію, отримує оферту та акцептує її шляхом введення одноразового ідентифікатора, після чого договір вважається укладеним, а кошти перераховуються на банківську картку.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, 03.04.2024 відповідач подав заявку на отримання кредиту, отримав та ввів одноразовий ідентифікатор, чим акцептував оферту, після чого Товариством йому було перераховано кредитні кошти у розмірі 5600 грн.

Таким чином, досліджені докази у їх сукупності підтверджують, що відповідач був належним чином ідентифікований, ознайомлений з умовами кредитування, надав згоду на їх прийняття, уклав кредитний договір в електронній формі та отримав кредитні кошти.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 271152213 від 03.04.2024 первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 03.04.2024 було здійснено переказ кредитних коштів відповідачу у сумі 5600,00 грн.

Так, зазначена обставина підтверджується платіжним дорученням №2ad7d06b-58db-490b-8de1-6b135aad6a68 від 03.04.2024, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 5600,00 грн на платіжну картку відповідача № 4441-11XX-XXXX-8647 із призначенням платежу: «Переказ коштів згідно договору № 271152213 від 03.04.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 », що підтверджує здійснення безготівкового зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача.

Крім того, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації від 20.03.2026 №БТ/Е-8859 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку 03.04.2024 було зараховано грошові кошти у сумі 5600,00 грн., яким відповідач користувався, що підтверджується доданим Банком Рухом коштів за картковим рахунком.

Таким чином, зазначені документи містять відомості про дату здійснення операції, суму перерахованих коштів, реквізити платника та отримувача, номер кредитного договору, а також призначення платежу, що у своїй сукупності підтверджує факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів та належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Суд звертає увагу, що наведені документи є первинними документами фінансового обліку та відповідно до вимог законодавства підтверджують реальність здійснення відповідної фінансової операції.

Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у передбачений договором строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість. За наведених обставин між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня грошова вимога, що виникне в подальшому.

Судом установлено, що 28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною цього договору.

З наданого суду витягу з реєстру прав вимоги № 287 від 04.06.2024 вбачається, що право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 271152213 від 03.04.2024 було відступлено ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі судом встановлено, що 19.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги новому фактору.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 271152213 від 03.04.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

У подальшому судом установлено, що 29.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 271152213 від 03.04.2024 перейшло до позивача.

Факт реального виконання зазначених договорів факторингу підтверджується платіжними документами відповідно до яких факторами було здійснило оплату на користь Клієнтів за відступлення права вимоги, що підтверджує реальність переходу прав вимоги, в тому числі, і до позивача.

Факт переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» підтверджується витягом з реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 та актом приймання-передачі реєстру боржників, які містять відомості про відповідача, номер кредитного договору, дату його укладення та суму заборгованості.

Отже, відповідно до умов договорів факторингу та наданих актів приймання-передачі реєстрів боржників, право вимоги переходило до кожного наступного кредитора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги, що підтверджує безперервність та законність переходу права вимоги.

Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, суд встановив, що відступлення права грошової вимоги здійснювалося послідовно, з дотриманням вимог чинного законодавства, при цьому кожен наступний кредитор набував права у тому обсязі, в якому вони існували на момент переходу.

Зазначені документи узгоджуються між собою за змістом, датами, номером кредитного договору, особою боржника та розміром заборгованості, що виключає сумніви у достовірності наданих доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронному документі, а воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Такі правила передбачені статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови. Істотними є умови про предмет договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. У цій справі судом установлено, що сторони погодили всі істотні умови договору, а саме суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення, порядок електронного укладення договору та спосіб підписання його одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів або підтверджували виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а факт отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним та документально підтвердженим.

Таким чином, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження наявних у матеріалах справи письмових доказів у їх сукупності судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем виникли кредитні правовідносини, за якими відповідач підтвердив отримання інформації про умови кредитування, загальну вартість кредиту, розмір процентної ставки, строки та порядок виконання грошових зобов`язань, а також погодився на укладення кредитного договору саме такого змісту.

Разом із тим матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим допустив порушення строків виконання грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 03.04.2024 відповідачу було надано кредит у розмірі 5600,00 грн.

Як вбачається з детального розрахунку, нарахування процентів здійснювалося щоденно протягом строку кредитування, у зв`язку з чим станом на 07.05.2024 (закінчення 30-денного строку кредитування) загальна сума нарахованих процентів становила 560,00 грн, а загальна сума заборгованості - 7252,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту у встановлений строк, нарахування процентів продовжувалося і після спливу строку кредитування.

Згідно з розрахунком, станом на 03.06.2024 сума заборгованості становила 17080,00 грн, з яких 5600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8680,00 грн. - заборгованість за процентами та 2800 грн. - неустойка.

Надалі, з урахуванням подальшого нарахування процентів, загальний розмір заборгованості було визначено у сумі 29260,00 грн., що складається з: 5600,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 20860,00 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 2800 грн. заборгованості за штрафними санкціями.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується також випискою з особового рахунку за кредитним договором № 271152213 від 03.04.2024, відповідно до якої станом на 05.06.2025 заборгованість відповідача не погашена та становить 29260,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наведений розрахунок або підтверджували інший розмір заборгованості.

Оцінюючи наведені розрахунки у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є послідовними, взаємоузгодженими між собою, відповідають умовам кредитного договору та підтверджують правильність визначення розміру заборгованості, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав сумніватися у їх достовірності та обґрунтованості.

При цьому, суд звертає увагу, що у структурі заборгованості наявні нарахування штрафних санкцій, а заявлена до стягнення сума складається виключно з основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитними коштами, що становить 26460,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., про що свідчить платіжна інструкція від 11.06.2025 №15102.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Зі змісту акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 слідує, що АБ "Тараненко та партнери", в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І. надало ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" юридичні послуги, зокрема: складання позовної заяви, вартість послуги 5000 грн, вивчення матеріалів справи, вартість послуги 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, вартість послуги 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів , вартість послуги 500 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17) та від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі №922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 3000,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 15, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 536, 610-612, 625, 626, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 271152213 від 03.04.2024 у розмірі 26460,00 грн (двадцять шість тисяч чотириста шістдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.