Рішення № 136872469, 27.05.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/663/26

Номер провадження 2/299/311/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючий - суддя Кашуба А.В.,

Секретар судового засідання Чернянчук К.П.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Виноградів цивільну справу за первісною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11.02.2024 представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прострочену заборгованість за кредитом у загальному розмірі 72734,40 грн, у тому числі 16350 грн заборгованість за тілом кредиту, 51408 грн за нарахованими процентами, заборгованість за комісією 1056,40, та штрафи у сумі 3920 грн. Позов подано через Електронний суд.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.10.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено в електронній формі - кредитний договір №1455-3213 на суму 18900 грн на строк 300 днів з базовим періодом 14 днів, знижена процентна ставка 0,9% в день, стандартна ставка: 1,00% за кожен день. Позивач надав відповідачу кредитні грошові кошти в загальному розмірі 18900 грн, але відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк. Станом на 19.01.2026 заборгованість становить 72734,40 грн, з яких 16350 грн заборгованість за тілом кредиту, 51408 грн за нарахованими процентами, заборгованість за комісією 1056,40, та штрафи у сумі 3920 грн.

Відповідачка, в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В., подала 08.04.2026 відзив.

У відзиві відповідачка заперечує обґрунтованість позову у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Стверджує, що позивач не надав доказів фактичного зарахування грошових коштів саме на рахунок відповідача, а також отримання цих коштів відповідачем. Надана позивачем Довідка про переказ коштів не містить інформації, що банківська картка належить відповідачці, що кошти на карту успішно зараховано, що відповідачка отримала кредит. Відповідачка вважає, що умова договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за видачу кредиту є нікчемною, бо видача кредиту - це обов`язок кредитодавця, а не послуга, за надання якої може бути встановлено комісію. При цьому, позивач не зазначив, за які саме додаткові послуги ця комісія сплачується. Штрафні санкції нараховано також незаконно, бо пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що позичальники звільняються від обов`язку сплати неустойки.

Відповідь на відзив не подано.

У судове засідання 27.05.2026 учасники справи не з`явилися.

Позивач клопотав розглядати справу без участі його представника.

Відповідач не подавав заяви про розгляд справ без його участі.

Клопотань про відкладення судового розгляду справи не подано.

Визначені законом підстави для відкладення судового розгляду справи відсутні. Судовий розгляд справи проведено без участі сторін та їх представників.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження докази, вивчивши доводи відзиву, дослідивши усі наявні у справі докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 03.10.2024 о 13-58 год було здійснено безготівковий переказ грошових коштів у сумі 18900 грн через платіжну систему LIQPAY, еквайр АТ КБ Приватбанк, призначення платіжної операції «видача кредитних коштів за договором 1455-3213, 2024-10-03», платник УКРКРЕДИТФІНАНС, сайт creditkasa.com.ua, отримувач номер платіжного інструменту «473121*05». Дана обставина підтверджена копією електронної Квитанції, виданої АТ КБ Приватбанк, достовірність якої не викликала у суду сумнівів. Даний доказ є належним і допустимим.

Згідно Довідки, виданої Директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс», цей платіж здійснено на підставі кредитного договору №1455-3213 від 03.10.2024 як перерахування суми кредиту (видача кредитних коштів) на користь ОСОБА_1 , маска картки НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що 03.10.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 уклали Договір про відкриття кредитної лінії №1455-3213 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Електронний договір укладено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

На підтвердження обставини укладення електронного кредитного договору із відповідачкою позивач надав такі докази:

Електронну копію електронного Договору ПРО ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №1455-3213 продукту «CreditKasa»; електронна копія електронних ПРАВИЛ ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa»; електронна копія електронної Квитанції про платіжну операцію з переказу коштів; електронну копію електронної Довідки про перерахування суми кредиту.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Суд констатує, що представник позивача подала електронні копії електронних доказів та електронну копію паперового доказу (Правила акції) з її Електронного кабінету через Електронний суд, тобто є підписаними електронним цифровим підписом. Ці докази є допустимими.

Ці докази є також належними, бо містять відомості про обставини, які підлягають доказуванню.

Суд констатує, що у справі не мало місця визнання відповідачем обставин. Яким би не було формулювання доводів відзиву, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, повинні бути чітко зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У заявах відповідача за первісним позовом по суті справи та у додаткових поясненнях його представника не зазначено обставин, які ними визнаються.

Тому у даній справі відсутні підстави для звільнення від доказування. Сторонам належить доказати кожну обставину, на яку вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд дослідив подані позивачем докази на підтвердження факту укладання кредитного договору із відповідачкою та його умов та встановив наступне.

03.10.2024 через веб-сайт Кредитодавця - https://creditkasa.com.ua/, позичальник ввів персональні дані фізичної особи «ПІБ: ОСОБА_1 Паспорт серія (за наявності)/номер/ НОМЕР_3 ким, коли, виданий: ВИНОГРАДІВСЬКИМ РВ УМВС УКРАЇНИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ 21.01.2014 р. Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 . Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) A8462.»

Суд констатує, що до відомостей про персональні дані фізичної особи можуть отримати доступ інші особи, а тому факт укладання договору саме відповідачкою слід перевірити додатково.

Факт ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, із Правилами відкриття кредитної лінії, засвідчено електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором. У такий же спосіб позичальник підписав і електронний кредитний договір.

Проте, позивач на обґрунтування своїх вимог зазначив у позовній заяві про те, що перед надісланням одноразового ідентифікатора позичальнику відбувається процедура ідентифікації фізичної особи:

«Основні кроки оформлення кредитної угоди за допомогою Веб-сайту: - Клієнт створює заявку на отримання кредиту; - отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; (BankID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних в банку, де вони обслуговуються); - отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; - при позитивному рішенні щодо надання кредиту, Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; - в «особистому кабінеті» Клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту; - Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит; (відповідно до Правил надання споживчих кредитів Клієнт повинен володіти відкритим на власне ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; - діяти від власного імені, за власним інтересом, не отримувати Кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара)). - після прийняття Клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений Клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору;»

Отже, позивач стверджує, що повинна була мати місце ідентифікація клієнта: клієнт або мав надати сканкопії паспорту та ідентифікаційного коду, або мав бути верифікованим за допомогою BankID. Це обставини, які зазначає позивач, а тому позивач і повинен надати докази на підтвердження їх існування.

Відповідно до пункту 3.5.Кредитного договору, до укладення цього Договору між Сторонами, Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації? та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника.

Проте, подані позивачем докази не містять відомостей про ці обставини. Доказів на підтвердження виконання процедури ідентифікації клієнта - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника - позивач не надав.

За такої сукупності доказів позивача можна лише припустити, що договір уклала саме відповідачка, а можна із таким же ступенем ймовірності припустити, що без верифікації договір від імені відповідачки через веб-сайт Кредитодавця могла укласти будь-яка інша особа, яка володіла звичайним набором персональних даних відповідачки.

Тому факт верифікації, на який посилається позивач, має юридичне значення для вирішення даного спору та підлягає доказуванню.

Однією із обставин, що може слугувати непрямим підтвердженням факту укладення кредитного договору саме відповідачкою, є належність відповідачці платіжної банківської картки, зазначеної у договорі.

Проте, позивач не забезпечив цей доказ, не просив суд витребувати банківську інформацію та документи. А суд не може збирати докази із власної ініціативи.

Суд зауважує, що відповідно до умов договору, у разі якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі, Позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому решта прав та обов`язків за цим Договором залишаються за Позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим Договором. Вигоду за кредитним Договором набуває виключно Позичальник.

Проте, доведення тієї обставини, що банківська платіжна картка належить саме Відповідачці, могло би слугувати доказуванню укладання нею договору.

У підсумку, подані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що через веб-сайт Кредитодавця було оформлено та укладено електронний кредитний договір від імені позичальника ОСОБА_1 , що Кредитодавець на виконання договору переказав кредитні кошти у обумовленій договором сумі.

Та залишилась недоведеною обставина, на яку посилається позивач, про виконання процедури ідентифікації Клієнта. Недоведено достатньою сукупністю доказів, що саме відповідачка ініціювала укладення договору через веб-сайт Кредитодавця, надала свої персональні дані, отримала одноразовий ідентифікатор та підписала ним договір про кредит.

Оскільки сторона відповідача піддала сумніву ці обставини, а в ході перевірки заявлених обставин доказами цей сумнів видався суду обґрунтованим, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази не є достатніми для підтвердження тієї обставини, що саме відповідачка уклала із позивачем через його веб-сайт електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1455-3213 продукту «CreditKasa». Наявні у справі докази не усувають обґрунтованих сумнівів щодо особи підписанта.

Суд дійшов висновку, що позивач довів факт існування електронного кредитного договору та перерахування коштів, однак не довів належними та достатніми доказами, що саме відповідачка здійснила електронне волевиявлення на укладення договору та пройшла заявлену позивачем процедуру ідентифікації.

Тому позов задоволенню не підлягає як недоведений.

Суд перевірив також доводи відзиву у частині заперечення дійсності комісії за видачу кредиту та заперечення законності вимоги про стягнення штрафу за порушення грошового зобов`язання.

Щодо дійсності умови договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за видачу кредиту.

За змістом Пункту 4.3 Договору, тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Пункт 4.7.передбачає сплату комісії: Комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою).

Отже кредитодавець встановив комісію за видачу кредиту, розмір якої залежить від суми виданого кредиту.

Суд враховує, що відповідно до статті 1054 ЦК України надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. При цьому плата за користування кредитом вже визначена сторонами у формі процентів за користування кредитом у розмірі 0,95% в день.

Отже, за змістом умов Договору комісія фактично встановлена не за окрему самостійну послугу, надану позичальнику, а за саме видачу кредиту, тобто за виконання кредитодавцем власного основного договірного обов`язку.

Позивач не надав суду доказів того, що спірна комісія є оплатою конкретної додаткової чи супутньої послуги, яка замовлялась або фактично надавалась відповідачу окремо від самого кредитування. Так само позивач не навів переконливого обґрунтування самостійної економічної природи цього платежу.

Суд враховує, що одночасне встановлення плати за користування грошовими коштами у виді процентів за користування кредитом та додаткової одноразової комісії за саме видачу кредиту має ознаки покладення на споживача додаткового фінансового тягаря понад плату за користування кредитом, встановлення дублюючої плати за надання кредиту та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача.

Сам по собі факт погодження позичальником умов договору не виключає обов`язку суду перевірити зміст таких умов на відповідність принципам добросовісності, розумності та справедливості у сфері споживчого кредитування.

Оскільки зі змісту договору вбачається, що комісія є фактично додатковою, дублюючою проценти, платою за саме видачу кредиту, а не оплатою окремої послуги, суд дійшов висновку про нікчемність цієї умови Договору та відсутність достатніх правових підстав для стягнення комісії.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ця норма Цивільного кодексу України має однозначний зміст, поширює свою дію на кредитні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору у даній справі, норма, передбачена нормативно-правовим актом-Кодексом має перевагу перед нормами у Законах, тому суд її застосовує і вирішує, що вимога про стягнення штрафу суперечить закону.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивача слід покласти на позивача. Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Відповідач не заявив про понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати позивача у сумі 2662,40 грн - покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 14 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 26, оф. 407.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 .

ГоловуючийКашуба А. В.